Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2018 року у справі №804/5040/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2019 року

Київ

справа №804/5040/16

адміністративне провадження №К/9901/5533/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 (суддя Степаненко В. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя Дадим Ю. М., судді: Уханенко С. А., Богданенко І. Ю.) у справі №804/5040/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" до Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними ти та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е. Дзержинського" звернулося до адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е. Дзержинського" звернулося із касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги) просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судами норм процесуального і матеріального права. Позивач зазначає, що для контролю та митного оформлення декларантом подано необхідні документи. Зокрема, умовами зовнішньоекономічного контракту не визначено обов'язку продавця надавати договори (угоди) з третіми особами, продавець повідомив позивача. Що не має можливості надати договори (угоди), оскільки документи містять конфіденційну інформацію. Позивач вказує про невідповідність висновку судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку позивача, полягають у безпідставному не визначенні митної вартості товару за ціною договору. На думку позивача, висновки судів, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, про те, що обов'язкові документи, які подані до митного органу містили розбіжності - не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач наполягає, що для митного оформлення товару була визначена митна вартість за основним методом - за ціною договору, на підтвердження чого надано митну декларацію з усіма необхідними документами, проте митницею безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У свою чергу, відповідачем подані заперечення на касаційну скаргу, митний орган вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість коригування митної вартості товарів за резервним методом, оскільки для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом позивачем не було надано необхідний пакет підтверджуючих документів, з яких вбачалися розбіжності, які впливають на числове значення заявленої митної вартості товару, та з якими законодавство пов'язує право контролюючого органу, маючи обґрунтований сумнів, витребовувати додаткові документи в підтвердження заявленої митної вартості.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2017 касаційну скаргу ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е. Дзержинського" з мотивів її невідповідності вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України залишено без руху.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №804/5040/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е.

Дзержинського" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у справі №804/5040/16.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2019 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 12.11.2019.

Верховний Суд, переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.02.2016 позивач звернувся до Дніпропетровської митниці ДФС із митною декларацією №110010000/2016/020161 для митного оформлення товару "концентрат залізорудний агломераційний". Митна вартість товару була заявлена позивачем за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано відповідні документи.

Посадовою особою Дніпропетровської митниці ДФС здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, в результаті якого встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, у зв'язку з чим декларанта повідомлено про можливість (відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України) подати інші наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Листом від 11.02.2016 №062Д/227 декларант повідомив про неможливість надання інших додаткових документів протягом десяти календарних днів, та, що документи будуть надані в установлений законом термін згідно частини 8 статті 55 Митного кодексу України.

Дніпропетровською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості, яким митну вартість товару було збільшено, а також видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у зв'язку з чим митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів 11.02.2016 №110010000/2016/600023/1 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2016/20008.

Підставою для коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про наявність розбіжностей в документах та відсутність в останніх всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням, разом з тим, товар був випущений відповідачем у вільний обіг за новою митною декларацією від 15.02.2016 №110010000/2016/020190 з коригованою митною вартістю товару.

Вважаючи прийняті митним органом рішення протиправним, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е. Дзержинського" звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що вирішуючи спір між сторонами судом встановлено, що митним органом було обґрунтовано прийнято картку відмови в митному оформленні товару та рішення про коригування митної вартості товару.

Митницею дотримано послідовність застосування методів визначення митної вартості, що відображено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій з'ясовано, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом було подано митному органу наступні документи: контракт; додаток; рахунки-фактури (інвойси) разом з додатками; залізничні накладні; рахунки від виробника до продавця; сертифікати якості; відомості про відстань перевезення; копія митної декларації країни відправлення.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у Статтею 54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень Статтею 54 Митного кодексу України.

Відповідно до положень статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм статті 57 Митного кодексу України.

Частиною 4 статті 57 Митного кодексу України встановлено, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Частиною 4 статті 57 Митного кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Правила визначення митної вартості за ціною договору встановлені статтею 58 Митного кодексу України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Обставини справи свідчать, що контролюючим органом відповідно до статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, та у зв'язку з виявленими розбіжностями декларанту запропоновано було надати додаткові документи, які позивачем не надані.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що згідно контракту від
29.04.2015 №15-0835-12 продавцем товару є ТОВ "Русская горно-металлургическая компания", відправником товару відповідно до графи 2 МД №110010000/2015/023000 є ВАТ "Стойленский ГОК", що свідчить про те, що товар, імпортований за вказаним вище контрактом та додатком до нього від 30.12.2015 №13, надійшов по посередницькому контракту, а не прямому. Проте, позивачем до митного оформлення не було надано договору із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Крім того, до митниці не надано спецрахунок від 30.12.2015 №13, який вказаний у графі 44 декларації країни експорту від 30.12.2015 №10101100/301215/0001780 та у графі 23 - "документы, приложенные отправителем" скан-копії залізничних накладних, приєднаних до митної декларації від 09.02.2016 №110010000/2016/020161.

Також, з рахунків-фактур (інвойсів) та додатків до них вбачається, що вони виставлені ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" в межах зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 №15-0835, додатку №13 від
30.12.2015 на умовах поставки DАР ст. Соловей/Тополі. При цьому, позивачем надано рахунки виробника, які виставлені покупцю ТОВ "Русская горно-металлургическая компания" для відправки отримувачу - ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" в межах контракту №15-04-29 (дата не зазначена), додатку від 01.12.2015 №18. Рахунки виробника не містять умов поставки та не завірені печаткою підприємства, що видало зазначені рахунки (ВАТ "Стойленський ГОК").

Рахунки виробника містять інформацію стосовно вмісту Fе та посилання на відповідний сертифікат якості. Крім того, в трьох рахунках-фактурах виробника від 26.01.2016 вказаний нульовий вміст заліза, в той час як в сертифікатах якості № 65,66,67, на які посилаються ці рахунки, визначений вміст заліза на рівні 67,1%. Однак ціна товару незалежно від вмісту Fе визначена рахунками виробника на рівні 1300 руб. РФ/т (за контрактом). Оскільки рахунки виробника не містять відомостей стосовно умов поставки, вартість у зазначеному рахунку розраховується на умовах ЕХW.

Як зазначив відповідач у запереченнях, митниця дійшла висновку, що рахунки контрактоутримувача та виробника ідентифікуються між собою лише вагою та містять ціну товару, визначену в залежності від вмісту Fе, що не відповідає ціні рахунку виробника.

Митний орган вважав, що викладені факти викликають сумнів, оскільки за умовами зовнішньоекономічного контракту ціна товару визначається в залежності від вмісту заліза, проте при різному рівні заліза ціна товару у рахунках виробника визначена в єдиному розмірі. При цьому, контракту із виробником товару позивачем до митниці не надано.

Окрім вказаного, митним органом встановлено, що на комерційних документах не міститься жодного штампу та печатки прикордонних служб, станції та митниць, що у відповідності до Положення про уніфікований порядок проставлення митними органами держав учасниць СНД на транспортних і комерційних документах печаток і штампів митних органів країн відправлення товару, а також митних органів транзитних країн, яке було затверджено на 32-му засіданні Ради керівників митних служб держав учасниць СНД рішенням від 13.09.2001 № 5/32, є підставою для здійснення додаткових форм митного контролю;

Відповідач дійшов висновку, що оскільки декларантом надано документи, які містять розбіжності стосовно умов поставки оцінюваного товару та, відповідно, вартості зазначеного товару згідно з такими умовами, необхідне надання відомостей щодо транспортної складової з метою проведення перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, У відповідності до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи.

ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" листом проінформовано митний орган про неможливість надання додаткових документів у термін визначений пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України та повідомлено, що зазначені документи будуть надані в установлений законом термін відповідно до пункту 8 статті 55 Митного кодексу України.

Як вбачається, позивачем не надано витребуваних додаткових документів на вимогу митного органу в термін визначений пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України, ні в термін, визначений пунктом 8 цієї статті, ні під час судового розгляду.

Обґрунтовуючи розбіжності у наданих позивачем документах, митний орган посилався на те, що товар імпортовано за контрактом та додатком, що заявлений декларантом як непрямий, тобто укладений не з виробником оцінюваного товару, в той час, як договір із третіми особами, що пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, в пакеті документів приєднаних до ЕМД декларантом не наданий.

Відповідно до частини 4 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Положеннями статті 59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 59 Митного кодексу України, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник (частиною 2 статтею 59 Митного кодексу України).

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Зі спірного рішення вбачається, що у митного органу була наявна інформація, за якою ввезений ідентичний товар "концентрат залізорудний агломераційний" (за прямим контрактом, враховуючи якісні показники за вмістом Fe - в середньому від 66,1%-66,6%) на умовах СРТ Дніпродзержинськ.

Таким чином, базова ціна сировини базовим вмістом Fe 66% на умовах СРТ Дніпродзержинськ "концентрат залізорудний агломераційний" за прямим контрактом складає 2,843 руб. РФ/кг, в той час як позивачем за контрактом із посередником заявлено 1,9433 RU за кг. Зазначена різниця у вартості товару за прямим контрактом та за контрактом із посередником суттєво виходить за межі комерційного рівня.

Після проведення розрахунків, в яких за основу бралась вартість виробника товару, сформована для продажу товару на території України, тобто за зовнішньоекономічною операцією, а не ціна товарів на внутрішньому ринку країни експортера, Дніпропетровською митницею зроблено висновок, що середня митна вартість товару відповідно до положень частини 5 статті 59 Митного кодексу України становить 2,9063 руб. РФ/кг.

Як встановлено судами під час розгляду справи, ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського" серед доводів своєї позиції посилається на те, що відсутність печаток та штампів митних органів на рахунках-фактурах обумовлена тим, що згідно пунктів 9.2,9.3 зовнішньоекономічного контракту від 29.04.2015 №15-0825-12 рахунки не слідували разом з вантажем, а були отримані позивачем поштою.

Судами зауважено, що викладене твердження спростовується відомостями графи 24 залізничних накладних, де вказані товаросупровідні документи, надані відправником товару, в тому числі по 2 рахунки-фактури, але без номера та дати, що не дає можливості впевнитись, що до митного оформлення подані саме ті документи, які прямували разом з вантажем.

Разом з тим, судом першої інстанції перевірено посилання позивача, що оскільки товар постачається на умовах DAP ст. Соловей/Тополі, згідно яких витрати на транспортування товару несе продавець, то подання документів, які містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, не передбачено Митним кодексом України.

Так, у контракті від 29.04.2015 №15-0835-12, додатку №13 від 30.12.2015 умовами поставки визначено DAP ст. Соловей/Тополі. Вказані умови поставки передбачають несення продавцем витрат доставки товару до призначення на кордоні України.

Пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених Пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З аналізу правової норми висновується, що документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, подаються до митного органу, оскільки такі документи містять відомості на підтвердження транспортної складової митної вартості і дозволяють митному органу впевнитись у достовірності та/або точності даних митної вартості товару.

Позивач вважав, що залізничні накладні є документами, які підтверджують транспортну складову митної вартості товару. Проте, митним органом під час розгляду справи судами попередніх інстанцій вказано, що у графах 4,20 залізничних накладних міститься інформація, що платником по Російській залізниці є АТ "ПГК ", по Укрзалізниці - ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" Втім, жодних документів на підтвердження взаємовідносин між продавцем та АТ "ПГК" (яке зазначено у залізничній накладній платником по Російській залізниці) та ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" (яке зазначено у залізничній накладній платником по Укрзалізниці) до митного оформлення позивачем надано не було, що також дає підстави для сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, зокрема врахування всіх складових такої вартості.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано прийнято до уваги, що зазначені невідповідності є суттєвими для обчислення ціни, у зв'язку з чим у контролюючого органу були наявні обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості, а тому відповідач мав право витребувати у позивача додаткові документи. За таких обставин, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили доводи позивача, що документи виробника та контрактоутримувача не містять розбіжностей щодо вартості товару.

Крім того, судами встановлено, позивачем не надано ні під час митного оформлення, ні під час судового розгляду справи договору із третіми особами, який пов'язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається. Вказаний факт унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості. У свою чергу, незважаючи на те, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві, останнім не спростовані встановлені у ході митного контролю невідповідності та розбіжності у поданих до митного оформлення документах та не доведено обґрунтованості визначення митної вартості товарів за основним методом.

У зв'язку з відсутністю можливості застосування попередніх методів (причини незастосування вказано в рішенні про коригування митної вартості) при здійсненні митної оцінки товару, задекларованого позивачем, відповідачем обґрунтовано застосовано резервний метод.

Суд касаційної інстанції має підстави вважати, що аналіз митного законодавства свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Касаційний суд звертає увагу, що митний орган вправі витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Однак, при цьому, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

З урахуванням наведеного, у зв'язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації.

Згідно приписів частини 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд, враховуючи статті 49, 52, 53, 54, 57 Митного кодексу України, дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційні скарзі, не дають підстави для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Пункт 1 частини 1 статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду