Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №815/2782/17

адміністративне провадження №К/9901/45467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», треті особи: Приватне підприємство «Агрос-Юг», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Державне підприємство «Украгросоюз», відділ Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування запису, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Тарасишиної Г.П., та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Турецької І.О., суддів: Стас Л.В., Косцової І.П.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з вказаним позовом, в якому просила визнати протиправними дії Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Ананьївського райвідділу Одеської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» з державної реєстрації договору оренди землі від 26 вересня 2007 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 10 вересня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз» та внесення запису № 040951200284 та скасувати запис №040951200284 про реєстрацію договору оренди землі від 26 вересня 2007 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 10 вересня 2008 року, укладених між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз».

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року, залишеною без змін, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, адміністративний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати їх судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого суди дійшли хибного висновку про порушення нею строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Заперечень на касаційну скаргу від інших учасників процесу не надходило.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом та не надано доказів поважності причин пропуску даного строку.

Суд апеляційної інстанції погодився із вказаними висновками суду першої інстанції.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, тут та далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 26 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз» укладено договір оренди землі строком на 5 років, за умовами якого орендодавець передала орендарю у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення.

10 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ДП «Украгросоюз» укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 26 вересня 2007 року, якою продовжено строк дії договору до 31 грудня 2018 року та змінено розмір орендної плати, інші умови договору залишено без змін.

04 червня 2009 року зазначені договір оренди землі від 26 вересня 2007 року та додаткова угода від 10 вересня 2008 року зареєстровано в Ананьївському райвідділі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель зроблено запис № 040951200284 від 04 червня 2009 року.

ОСОБА_1, як орендодавець, оскаржує державну реєстрацію договорів оренди, що була проведена 04 червня 2009 року з внесенням відповідного запису №040951200284 до Книги записів державної реєстрації договорів оренди.

Однак, з даним адміністративним позовом позивач звернулась до суду лише 17 травня 2017 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду про отримання позову.

В обґрунтування поважності пропуску строку позивач вказує, що про державну реєстрацію договору оренди землі від 26 вересня 2007 року вона дізналася лише в березні 2017 року після того як вона ознайомилась з позовом ДП «Украгросоюз» про скасування рішення Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 25153305 від 08 жовтня 2015 року, яким зареєстровано право оренди земельної ділянки за ПП «Агрос-Юг» на підставі договору оренди земельної ділянки б/н від 03 березня 2015 року, укладеного з нею.

При цьому позивач як в позовній заяві, так і в апеляційній та касаційній скаргах не наводить будь-яких пояснень та доказів щодо наявності поважних причин такого тривалого пропуску строку звернення до суду з даним позовом.

Суд касаційної інстанції акцентує увагу на тому, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Про те, що договір оренди землі повинен бути зареєстрований в установленому законом порядку передбачено самим договором, оскільки саме після його підписання сторонами та державної реєстрації він набирає чинності.

Також, матеріали справи свідчать про те, що відповідно до копії платіжної відомості на виплату грошей за земельний пай № 14 від 10 червня 2016 року ОСОБА_1 отримувала кошти від ДП «Украгросоюз», як пайовик, що підтверджується її особистим підписом.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем суттєво пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не доведено, - колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 100 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року у справі №815/2782/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Судді Верховного Суду