Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/1357/17

адміністративне провадження №К/9901/31463/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у складі суддів Сапіги В.П., Носа С.П., Обрізка І.М.

у справі № 813/1357/17 (876/8661/17)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрус»

до Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

У С Т А Н О В И В :

4 квітня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Петрус» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції по податку на додану вартість, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи військову специфіку спірної господарської операції, безпредметні, на думку суду, договори з недолугими зобов'язаннями сторін, які мають удавані наслідки лише для самих сторін таких договорів, жодним чином не підтверджують реальність здійснення господарських операцій, оскільки такі підписуються сторонами з метою одержання податкової вигоди та не мають правових наслідків для платника податків, і за своєю суттю не узгоджуються із конституційним принципом, відповідно до якого кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Факт декларування позивачем вказаних правовідносин сторонами по справі не заперечується, однак саме лише декларування без здійснення господарських операцій не може бути підставою для зменшення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №00000121408, яким визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 183806 грн, в тому числі штрафних (фінансових) санкцій 36761 грн, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000071408, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість в розмірі 2339 грн, зменшено суму від'ємного значення, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 186916 грн, в тому числі штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 46729 грн.

У вересні 2017 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у період з 9 грудня 2016 року по 15 грудня 2016 року податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності Товариства, дотримання вимог податкового законодавства по операціях щодо придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Агро авто сервіс» за серпень 2016 року та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності вказаного платника податків, за результатами якої складено акт № 366/14-00/20774287 від 22 грудня 2016 року (далі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми від'ємного значення, що зараховується у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 186916 грн, в тому числі за серпень 2016 року на 169854 грн, за листопад 2016 року на 17062 грн; заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на 147045 грн, в тому числі за серпень 2016 року на суму 3912 грн, за вересень 2016 року на 119732 грн, за листопад 2016 року на 23401 грн; завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2339 грн, в тому числі за листопад 2016 року на 2339 грн.

- не підтверджено реальність здійснення операцій Товариства з ТОВ «Агро Авто Сервіс» за серпень 2016 року.

21 березня 2017 року на підставі вказаного акта перевірки керівником податкового органу винесено податкове повідомлення-рішення № 00000121408, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 183806,00 грн, в тому числі за основним платежем 147045,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 36761,00 грн, та податкове повідомлення-рішення № 0000071408, яким позивачу змешено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 186916 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46729 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Агро Авто Сервіс» документувало придбання гусениці 675-35-Сб123 у кількості 1 шт. та гусениці 765-35-Сб1 у кількості 1 шт. (податкова накладна від 31 серпня 2016 року № 126 на суму ПДВ 104000 грн) в ТОВ «Фінанс Центр», яке в свою чергу не документувало придбання вказаного товару у жодного суб'єкта господарювання.

ТОВ «Агро Авто Сервіс» документувало придбання гусениці 675-35-Сб123 у кількості 4 шт. (податкова накладна від 31 серпня 2016 року № 366 на суму ПДВ 221600 грн) в ТОВ «АПЕКСТРЕЙД ЛТД», яке в свою чергу не документувало придбання даного товару у жодного суб'єкта господарювання.

Отримані від ТОВ «Агро Авто Сервіс» товарно-матеріальні цінності - гусениці 675-35-С6123 в кількості 5 шт., гусениця 765-35-С61 в кількості 1 шт. Товариство продало Державному підприємству Житомирський бронетанковий завод відповідно до договору поставки № 74 від 15 лютого 2016 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Спірним питанням даної справи є реальність господарських операцій з купівлі-продажу товарів спеціального (військового) призначення, а саме гусениць до бронетехніки. В той же час, судами не з'ясовано, чи є у Товариства та його контрагентів право здійснення торгівлі такими товарами.

Товариство стверджує, що вказані гусениці вироблені в Республіці Чехія, але жодного доказу походження товару до матеріалів справи не надано. Документ за підписом директора Товариства (арк. с. 66) таким підтвердженням бути не може, оскільки Товариство не є виробником вказаної продукції.

В матеріалах справи є видаткова накладна № 17 від 31 серпня 2016 року, податкові накладні № 1, 2, 3 від 31 серпня 2016 року та платіжні доручення № 1578, 1579 від 14 листопада 2016 року, № 1621 від 12 грудня 2016 року, № 1653, 1654 від 28 грудня 2016 року на виконання договору ААС/12 від 1 лютого 2016 року. Судами не перевірено відповідність сум, зазначених у вищевказаних документах.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000083 від 31 серпня 2016 року, вказані гусениці у день отримання передані наступному покупцю - Державному підприємству «Житомирський бронетанковий завод». Докази оплати в матеріалах справи відсутні. Судами не досліджено копії вказаної накладної, надані Товариством та покупцем, не встановлено, чи ідентичні на них підписи осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, та відбитки печаток.

Судами не досліджено копії первинних документів, долучених до матеріалів справи, на відповідність вимогам частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема, судами не перевірено можливість ідентифікувати осіб, які підписували документи, їх підписи та відбитки печаток.

Частинами 1, 4 статті 79 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом першої інстанції) встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Всупереч вказаним вимогам, оригінали письмових доказів в матеріалах справи відсутні, жодна копія не засвідчена судом.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі № 813/1357/17 (876/8661/17) скасувати.

Адміністративну справу № 813/1357/17 (876/8661/17) направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер