Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №0340/1751/18

адміністративне провадження №К/9901/8664/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Квартирного-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Ковальчук Д.В.)

та на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року (колегія суддів: головуючий суддя - - Іщук Л. П., судді - Обрізко І. М., Онишкевич Т. В.)

у справі №0340/1751/18

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області

до Квартирного-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області (далі - ДФС) звернулось в Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Квартирного-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський (далі-КЕВ) про стягнення податкового боргу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за відповідачем обліковується податковий борг у зв'язку з несплатою узгодженого податкового зобов'язання по земельному податку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року, позов задоволено:

- стягнуто з рахунків Квартирно-експлуатаційного відділу міста Володимир Волинський в банках, обслуговуючих платника податків в дохід Державного бюджету України податковий борг по сплаті земельного податку з юридичних осіб в сумі 273 142, 27 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а у разі неможливості скасувати рішення судів повністю, зменшити розмір податкового грошового зобов'язання, яке стягується на суму 145 056 грн. 80 коп., а також суму пені нараховану за січень - травень 2018 року, як такі, що не підлягають сплаті за податкові зобов'язання у 2018 році згідно доповнення до податкової декларації №9021518388 від 14.02.2018.

06 травня 2019 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає про законність рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Володимир-Волинський 20.07.2001 зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 25.06.2018 №1004140677 (а.с.6-8).

Згідно з довідкою про наявність заборгованості по платежах до бюджету станом на 02.08.2018 за КЕВ рахується податковий борг по земельному податку з юридичних осіб розмірі 1 322 298, 887 грн., з них 1 207 782, 01 грн. - недоїмка та 114516, 86 грн. - пеня (а.с. 9-12).

ДФС звернулась в суд з позовом, в якому просить стягнути з відповідача податковий борг по земельному податку з юридичних осіб в сумі 273 142, 27 грн., який виник в результаті самостійного нарахування платником грошового зобов'язання за податковою декларацією №9014981324 від 10.02.2017 (з урахуванням уточнюючого розрахунку до декларації №9091965359 від 18.05.2017) в розмірі 116 664, 75 грн. (несплачене грошове зобов'язання за вересень-грудень 2017 року по 29 166, 19 грн. за кожен місяць) та за податковою декларацією №9021518388 від 14.02.2018 в розмірі 145 056, 80 грн. (несплачене грошове зобов'язання за січень-травень 2018 року по 29 011, 36 грн. за кожен місяць) (а.с.13-18). Крім того, внаслідок невчасної сплати податкових зобов'язань КЕВ нарахована пеня в розмірі 11 420,72 грн.

Відповідачем не заперечується ані існування податкового боргу, ані правильність визначення його розміру контролюючим органом.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та відсутність у нього матеріальних ресурсів для сплати податкових зобов'язань по земельному податку не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій, адже відсутність або обмежене фінансування, відповідно до податкового законодавства, не є підставою для звільнення платника від обов'язку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Безпідставними є й твердження відповідача з посиланням на частину 8 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про звільнення його від сплати земельного податку до закінчення особливого періоду, оскільки наведена норма передбачає зупинення на час особливого періоду дії нормативно-правових актів, які скорочують чисельність, обмежують комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, та жодним чином не поширюється на відносини з питань сплати податків і зборів, врегульованих нормами ПК України.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №822/3645/17.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Квартирного-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова