Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.12.2019 року у справі №640/16714/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №640/16714/19

адміністративне провадження №К/9901/33226/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Желєзного І.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2019 (головуючий суддя: Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 (головуючий суддя: Кобаль М.І., судді: Беспалов О.О., Лічевицький І.О.) у справі № 640/16714/19 за заявою Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» про вжиття заходів забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

03.09.2019 до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» (далі - заявник або ПрАТ «ДКБМК») із заявою про забезпечення до пред`явлення позову, в якій просить суд зупинити дію рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі також ДАБІ) від 30.07.2019 №20 про анулювання дозволу від 24.04.2009 №1335-Дн/Р на виконання будівельних робіт на будівельному об`єкті по вул. Сагайдака (Маланюка), 101 у м. Києві до набрання законної сили остаточнім рішенням суду у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019, клопотання ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» про забезпечення позову задоволено.

Зупинено дію рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30.07.2019 №20 про анулювання дозволу від 24.04.2009 №1335-Дн/Р (далі - рішення №20) на виконання будівельних робіт на будівельному об`єкті по вул. Сагайдака (Маланюка), 101 у м. Києві до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі.

Задовольняючи клопотання про забезпечення позову, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що внаслідок дій ДАБІ повністю блокується діяльність замовника будівництва, яка є єдиним видом діяльності на даний час, зазначене є грубим втручанням у право здійснення підприємницької діяльності та право на мирне володіння майном, а також перешкоджає реалізації його прав як замовника будівництва об`єкту.

Також, ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій», як замовник робіт у рамках великого девелоперського проекту, зазнає значних прямих збитків від простою та неможливості завершення свого інвестиційного проекту.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що заявником надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, та захист прав позивача в спірних правовідносинах стане неможливим без вжиття таких заходів, що, відповідно до наведених приписів процесуального законодавства, є прямими підставами для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову.

29.11.2019 на адресу Верховного Суду від Державної архітектурно-будівельної інспекції України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 06.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, допущено посилання на недоведені обставини, як на встановлені, чим порушено норми матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує про ненадання ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» відповідних експертиз, досліджень, розрахунків або інших документів, що підтверджують завдання оскаржуваним рішенням матеріальних збитків.

Крім того зазначає, що доводи ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» щодо можливих збитків пов`язаних з простоєм будівництва та збитків для інвесторів, будівельних бригад, не дають йому права на виконання будівельних робіт з порушенням вимог законодавства в сфері містобудівної діяльності.

На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій порушивши принципи співмірності вказали в оскаржуваних рішеннях, що винесення рішення про анулювання дозволу може нести ризики для самого об`єкта будівництва та навколишнього середовища, створює екологічну небезпеку для життєдіяльності людей.

Звертає увагу, що об`єкт будівництва являє собою нерухоме майно, пов`язане фундаментом із землею та створене з відповідних будівельних матеріалів та конструкцій, поєднаних між собою в певній технологічній послідовності, визначеній проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами, а тому дії заявника становлять суспільну загрозу життю та здоров`ю людей, підвищену небезпеку для довкілля, оскільки немає даних про те чи об`єкт має необхідну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність.

Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

24.01.2020 від заявника на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, де заначено, що порушень ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час перевірок 13.06.2019, 26.07.2019 виявлено не було, порушення виявлені щодо виконавця будівельних робіт - ТОВ «БК «Міськбудінвест», що не може бути підставою відповідальності замовника.

Крім того стверджує, що оскаржуване рішення №20 від 30.07.2019 до прийняття рішення по суті порушує права ПрАТ «ДКБМК» на користування володіння і розпорядженням власним майном та завдасть матеріальних збитків, оскільки зупинення безперервного технологічного процесу проведення монолітних робіт на розкритих будівельних конструкціях призведе до наступних негативних наслідків: втрати міцності споруди та небезпеки її руйнування; непоправної шкоди об`єкту будівництва, конструкціям, будівельним матеріалам та обладнанню, що знаходиться в ньому; значних фінансових витрат на консервацію об`єкту; втрати вартості об`єкту; вимушених прогулів та простою бригад у кількості більш ніж 400 осіб; необхідність оплати праці працівників, які фактично через протиправні дії ДАБІ не зможуть виконувати свою роботу, але відповідно до закону мають право на оплату праці; втрату трудового колективу; примусове припинення господарської діяльності ПрАТ «ДКБМК»; різкого скорочення бази нарахування податків та зборів та їх ненадходження до бюджету; втрати теплої пори року для виконання земляних робіт, робіт з облаштування каркасу, фасаду, покрівлі об`єкту, інших будівельних робіт, які технологічно неможливо виконати в інший період, що, у подальшому може призвести і до розірвання договорів та необхідності відшкодування у зв`язку з цим майнової шкоди підрядникам та фізичним особам - інвесторам, за рахунок яких споруджується житло. Просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

27.02.2020 та 26.03.2020 на адресу Верховного Суду надійшли пояснення щодо касаційної скарги від ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» (ухвалою Окружного адміністративного суду від 04.12.2019 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача).

ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» зазначає, що ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» здійснює безконтрольну та незаконну забудову земельних ділянок за адресою: м.Київ, вул.С.Сагайдака,101.

Стверджує, що законне право забудови мало виключно ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» з посиланням на інвестиційний контракт №30-12/05-И.

Також зазначає, що посадові особи ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» в період часу орієнтовано з середини 2011 року скориставшись тим, що реалізація проекту згідно інвестиційного контракту була тимчасово зупинена, самовільно залучили до реалізації раніше розробленого ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» проекту третіх осіб, при цьому використали всі документи та дозволи, які були здобуті, оформлені та оплачені ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент». Стверджує, що під час реалізації цього проекту, ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» та інші залучені особи здійснили самовільне зайняття раніше переданих в суборенду ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» земельних ділянок.

Водночас зазначає про продовження здійснення незаконного будівництва незважаючи на прийнятті ДАБІ рішення про призупинення будівельних робіт, а в подальшому скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень КАС України, за результатами автоматизованого розподілу здійснено заміну судді ОСОБА_1., у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 09.04.2020 №923/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.08.2019 ПрАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» одержано повідомлення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт від 24.04.2009 № 1335-Дн/Р на підставі рішення № 20 від 30.07.2019.

28.08.2019 ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» отримано копію рішення №20, яким анульовано дозвіл на виконання будівельних робіт від 24.04.2009 № 1335-Дн/Р на об`єкт будівництва: «Будівництво житлових будинків з об`єктами соціально-культурного призначення та підземними паркінгами на вул. Сагайдака Степана, 101 у Дніпровському районі м. Києва».

Вказане рішення мотивоване тим, що Департаментом ДАБІ у м. Києві протягом квітня - липня поточного року здійснювалися організаційні заходи, спрямовані на проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва. Будівельні роботи на об`єкті будівництва здійснюються відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт від 24.04.2009 № 1335-Дн/Р.

У свою чергу, замовнику ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» та підрядній організації - ТОВ «БК «Міськбудінвест» за результатами проведеної 14.05.2019 позапланової перевірки винесено приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт та приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.

Позаплановою перевіркою, встановлено, що вимогами приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт замовником та підрядником не виконані. За результатами перевірки складено акт від 13.06.2019 та протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесені приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт.

Департаментом ДАБІ у м. Києві на об`єкті будівництва проведено позапланову перевірку виконання вимог приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 14.05.2019 та приписів про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 13.06.2019.

Перевіркою встановлено, що підрядник не виконав вимоги припису від 14.05.2019. За результатами перевірки замовнику та підряднику винесено приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 26.07.2019.

Разом з тим, ДАБІ зазначено, що в діях замовника та підрядника вбачається невиконання вимог приписів посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю, що дає підстави для застосування пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та анулювання дозволу.

Судами попередніх інстанцій взято до уваги доводи заявника про те, що під час проведення посадовими особами ДАБІ перевірок 13.06.2019 та 26.07.2019 порушення виявлені щодо іншого підприємства - ТОВ «БК «Міськбудінвест» (виконавець будівельних робіт), а отже вони не можуть бути підставою для відповідальності ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій» (замовника).

Також суди попередніх інстанцій зазначили, що строк дії припису від 26.07.2019 на час прийняття ДАБІ рішення про анулювання дозволу, не сплинув, а перевірка виконання зазначено припису не здійснювалася.

З огляду на зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що очевидними є існування спору, а також ознаки порушення прав заявника - ПАТ «Дарницький комбінат будівельних матеріалів і конструкцій», як замовника будівництва, внаслідок прийняття ДАБІ рішення № 20 від 30.07.2019 про анулювання дозволу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У питанні вжиття заходів забезпечення позову у подібних правовідносинах Верховний Суд у постанові від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 дійшов наступних висновків:

«Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову».

Враховуючи такий висновок Верховного Суду, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанції дійшли хибного висновку про те, що виконання оскаржуваного рішення ДАБІ до ухвалення рішення в адміністративній справі, створює очевидну небезпеку та може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, що відповідно, позбавить позивача (в даному випадку заявника) ефективного захисту (поновлення) порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких останній може звернутися до суду.

Як вбачається з оскаржуваних у справі рішень, судами першої та апеляційної інстанцій необхідність задоволення клопотання про забезпечення позову мотивовано, серед іншого тим, що до набрання рішенням у справі законної сили господарська діяльність позивача фактично є зупиненою.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що позивач виступає замовником виконання будівництва об`єкту по вул . Сагайдака (Маланюка), 101 у м. Києві .

Отже, судами попередніх інстанцій належним чином не встановлено, яка саме господарська діяльність позивача, як замовника виконання будівельних робіт (а не їх виконавця), є зупиненою внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного у справі рішення.

Щодо доводів на обґрунтування задоволення заяви про забезпечення позову з підстави очевидності ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень слід зазначити таке.

Вирішуючи заяву, суд повинен проаналізувати та оцінити ці доводи заявника щодо «очевидності» ознак протиправності рішення та порушення прав позивача, при цьому, пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 (справа № 826/16509/18).

З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що вказані обставини не дають підстав для переконання в тому, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 КАС, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Водночас, висновок судів попередніх інстанцій про очевидність протиправності рішення ДАБІ ґрунтується лише на поясненнях сторін.

Судами також не враховано, що права громадян-інвесторів можуть зазнати ще більших порушень у разі продовження будівництва з порушеннями будівельних норм та стандартів, якщо в ході судового розгляду справи по суті буде встановлена правомірність винесеного відповідачем рішення.

Крім того, застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії оскаржуваного рішення про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт до вирішення спору по суті, фактично надає можливість підрядникам безперешкодно, без жодних обмежень, продовжувати будівництво об`єкта, не зважаючи на встановлені відповідачем під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Так, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд фактично погодився із збереженням стану триваючого порушення містобудівних вимог, які виявлені відповідачем.

Викладене свідчить про непропорційність та неспівмірність застосованих судом заходів забезпечення позову.

Отже, забезпечуючи позов шляхом зупинення дії рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 30.07.2019 №20 про анулювання дозволу від 24.04.2009 №1335-Дн/Р на виконання будівельних робіт до набрання законної сили остаточним рішенням суду у цій справі, суди внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшли помилкового висновку про необхідність застосування цього заходу.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги доводи ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» ТОВ «Атланта Інвест енд Девелопмент» щодо самовільного зайняття заявником земельних ділянок та незаконного будівництва, оскільки зазначені обставини не підлягають встановленню в межах розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заходи забезпечення позову вжито судами у цій справі за відсутності передбачених для цього законом підстав, а тому судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям у справі нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у справі № 640/16714/19 - скасувати.

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Дарницький комбінат будівельних матеріалів та конструкцій» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

І.В. Желєзний

В.М.Шарапа