Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.07.2021 року у справі №820/6976/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року

м. Київ

справа № 820/6976/16

касаційне провадження № К/9901/39580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Юрченко В. П., Ханової Р. Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року (головуючий суддя - Мельников Р. В. )

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Макаренко Я. М. ; судді - Донець Л. О., Мінаєва О. М. )

у справі № 820/6976/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агросвіт"

до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агросвіт" (далі - СТОВ "Агросвіт"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Салтівська ОДПІ; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08 грудня 2016 року № 0003821201.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 16 березня 2017 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 травня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Салтівська ОДПІ звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що судами при вирішенні спору не дотримана така основна засада судочинства як законність, яка передбачає вирішення спору із застосуванням норм правових актів, регулюючих спірні відносини, з неухильним дотриманням їх законодавчого змісту.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Салтівської ОДПІ.

31 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку даних, задекларованих СТОВ "Агросвіт" у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2016 року, за результатами якої складено акт від 18 листопада 2016 року № 452/20-26-12-01-31707522.

Перевіркою встановлено порушення платником вимог пункту 185.1 статті 185, пункту
187.1 статті 187, пункту 209.2, підпункту 209.15.1 пункту 209.15, пункту 209.19 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з: протиправним включенням до складу податкового кредиту декларації суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1166935,00 грн, сплаченої при ввезенні на митну територію України товарів, які за технічними характеристиками не призначені для використання у виробництві сільськогосподарської продукції в операціях із зерновими та технічними культурами; безпідставним невідображенням помилково виписаної податкової накладної від 21 вересня 2016 року № 32/2, яку відкориговано на зменшення податкових зобов'язань згідно з розрахунком коригування від 23 вересня 2016 року № 4/2; виявленням розбіжностей за рахунок віднесення до рядка 1 таблиці 1 додатка 10 операції з реалізації Приватному сільськогосподарському підприємству "ДРУЖБА" люцерни "Веселоподільська-1" 1 р. на суму 30600,00 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 5100,00

грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 грудня 2016 року № 0003821201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість сільськогосподарського підприємства за операціями із зерновими та технічними культурами в розмірі 1161835,00 грн за основним платежем та 580917,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України до функцій контролюючих органів віднесено, зокрема, здійснення адміністрування податків, зборів, платежів; контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Пунктом 75.1 статті 75 ПК України, а фактичні перевірки - Пунктом 75.1 статті 75 ПК України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

За правилами пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є способом здійснення податкового контролю, який проводиться в приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків або відображених у системах електронного адміністрування податку на додану вартість та електронного адміністрування реалізації пального.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника контролюючого органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності.

В свою чергу, метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності та даних систем електронного адміністрування податку на додану вартість або електронного адміністрування реалізації пального арифметичних та/або методологічних помилок, інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкових зобов'язань чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Зважаючи на вимоги наведених норм права, у відповідача відсутні повноваження під час проведення камеральної перевірки досліджувати правомірність сплати позивачем податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій, оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв'язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом у разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 826/5165/17 (К/9901/34999/18), від 13 червня 2018 року у справі № 826/623/13-а (К/9901/453/18), від 06 березня 2019 року у справі № 809/911/17 (К/9901/47725/18).

За таких обставин висновок судових інстанцій про протиправність оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Салтівської ОДПІ без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді В. П. Юрченко

Р. Ф. Ханова