Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2019 року

Київ

справа №750/1534/17

адміністративне провадження №К/9901/17938/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у письмовому провадженні справу за касаційною ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 травня 2017 року (суддя Карапута Л.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (судді Літвіна Н.М., Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі № 750/1534/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - управління ПФУ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

встановив:

09 лютого 2017 року позивачка звернулася до суду з позовними вимогами визнати неправомірними рішення управління ПФУ та зобов'язати його продовжити їй виплату щомісячного пенсійного забезпечення відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) з 1 січня 2017 і надалі.

Деснянський районний суд м. Чернігова постановою від 11 травня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 липня 2017 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суди дійшли висновку про правомірність дій управління ПФУ з огляду на факт перебування позивачки на посаді державного службовця, тоді як на момент виникнення спірних відносин діяли законодавчі обмеження щодо виплати особам, які займають посади державних службовців, пенсії яким, зокрема, призначено відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

ОСОБА_1 не погодилася із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася із касаційною скаргою про його скасування та ухвалення нового рішення - про задоволення позовних вимог.

Скаржниця вважає прийнятими з порушенням норм матеріального права рішення судів попередніх інстанцій з огляду на застосування ними до спірних відносин положень Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), тоді як Конституційний Суд України Рішенням від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнав неконституційними аналогічні норми в попередній редакції.

Управління ПФУ, покликаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, а оскаржені судові рішення - залишити без змін.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

Суди у цій справі встановили, що позивачка перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримувала пенсію згідно із Законом № 2262-ХІІ, яка призначена їй за вислугою років.

З 01 квітня 2015 року позивачці призупинено виплату пенсії, оскільки Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) до статті 54 Закону № 2262-ХІІ внесено такі зміни: тимчасово, у період з 01 квітня по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до Закону, (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячне грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про продовження здійснення виплати призначеної їй пенсії та виплату існуючої заборгованості.

Листом від 03 лютого 2017 року № 214/03/Я-12 у поновленні виплати призначеної пенсії їй відмовили з огляду на відсутність правових підстав.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивачки до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій в контексті спірних відносин, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 54 Закону № 2262-ХІІ перше речення частини першої викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються»; у частині другій цифри « 2016» замінено цифрами « 2017».

Отже, з 1 січня 2016 року призначені пенсії не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів».

Однак, 20 грудня 2016 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII зі змінами, а саме: першого речення частини першої статті 54, відповідно до яких тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, ветеранів військової служби та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

За змістом, пункту 2 вказаного рішення, положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

На виконання вимог цього рішення відповідач виплатив позивачці пенсію з 20 грудня 2016 року по 31 грудня 2016 року у розмірі 718 грн 92 коп.

Поряд з тим Законом № 1774-VIII внесено зміни до статті 54 Закону № 2262-XII, згідно з якими тимчасово, по 31 грудня 2017 року, особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи, учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії не виплачуються».

Вказані норми не скасовані у встановленому законом порядку та не визнані неконституційними.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 01 січня 2017 року, оскільки відповідач діяв відповідно до норм законодавства, які їх регулюють та були чинними у відповідний період.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційну скаргу позивачки слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко