Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.07.2019 року у справі №825/2227/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2019 року

Київ

справа №825/2227/16

адміністративне провадження №К/9901/15952/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року (суддя Бородавкіна С.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (судді Земляна Г.В., Межевич М.В., Сорочко Є.О.) у справі № 825/2227/16 за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Чернігівська митниця ДФС) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівської митниці ДФС, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати накази відповідача від 10 листопада 2016 року № 615-о, № 618-о;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що при виконанні своїх службових повноважень він діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Зокрема, видаляючи з АСМО «Інспектор-2006» відомості про транспортний засіб (по тексту - ТЗ) ВМВ Х5 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням громадянина ОСОБА_2, позивач керувався вимогами Митного кодексу України, із урахуванням обставин, які відбувалися 21 травня 2016 року, оскільки на такі дії у нього були права (доступ) і ці дії відповідали пункту 22 Типової технологічної схеми.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 17 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, в задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову - про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій прийняли оскаржувані судові рішення виходячи лише з тверджень відповідача, які ґрунтувалися на припущеннях і міркуваннях та не відповідали фактичним обставинам справи. Зокрема, суди не звернули увагу на те, що при оформленні ТЗ ВМВ Х5 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ) під керуванням громадянина ОСОБА_2 , ОСОБА_1 керувався вимогами пріоритетної норми закону - Митним кодексом України, виходячи з обставин 21 травня 2016 року, у зв`язку із неможливістю надати перекладача для перекладу будь-яких офіційних документів, вчинив усі необхідні заходи та видалив з АСМО «Інспектор-2006» відомості про пропуск зазначеного ТЗ. Судами не взято до уваги, що з АСМО «Інспектор-2006» видаляється інформація про пропуск ТЗ, а інформація про в`їзд у зону митного контролю залишається. Таким чином, указаний ТЗ не був пропущений на митну територію України та повернутий на територію суміжної держави без складення картки відмови. Крім того, суд сплутав дві існуючі системи на пунктах пропуску через митний кордон України, а саме, систему АСАУР і АСМО «Інспектор», у зв`язку із чим неправильно визначив предмет доказування та надав кваліфікацію.

У запереченнях на касаційну скаргу Чернігівська митниця ДФС вказує, що чинне законодавство України не передбачає такого варіанту дій або повноважень посадової особи органу доходів і зборів як видалення інформації про розпочате митне оформлення. Також, на думку відповідача, не заслуговують на увагу доводи скаржника про неможливість видачі картки відмови через відсутність перекладача, оскільки така підстава не встановлена законодавством, як і сам обов`язок митниці та її посадових осіб перекладати картки відмови. Крім того, ОСОБА_1 не склав протокол відносно громадянина ОСОБА_2 , на підставі наявності на телефоні останнього фотографій про ДТП, однак указані обставини будь-якими документами не підтверджено. Чернігівська митниця ДФС вважає, що позивач, займаючи посаду державного службовця, діяв не лише не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством, а й з порушенням прямих вказівок чинного законодавства.

Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 31 березня 2017 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

31 травня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 533/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі й запереченнях доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що позивач проходив державну службу на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного посту «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС.

На виконання резолюції начальника Чернігівської митниці ДФС на доповідній записці начальника управління організації митного контролю від 05 жовтня 2016 року, наказом начальника Чернігівської митниці ДФС від 07 жовтня 2016 року № 445 призначено службове розслідування для встановлення можливих порушень законодавства України з питань державної митної справи України в діяннях посадових осіб автомобільних пунктів пропуску, вини, міри та ступеня їх відповідальності у відповідності до вимог статті 71 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII «Про державну службу». Зобов`язано дисциплінарну комісію митниці провести службове розслідування та подати на розгляд начальника митниці пропозиції (подання) до 28 жовтня 2016 року.

У зв`язку з отриманням дисциплінарною комісією митниці доповідної записки начальника управління митного контролю від 20 жовтня 2016 року № 24/10/25-70-18 за аналогічними фактами, по яких вже проводиться службове розслідування згідно наказу Чернігівської митниці від 07 жовтня 2016 року № 445, наказом в. о. начальника Чернігівської митниці ДФС від 26 жовтня 2016 року № 466 внесені зміни та доповнення до наказу № 445, зокрема його пункт 4 викладено в такій редакції: «Комісії провести службове розслідування за вказаними фактами та подати на розгляд начальнику митниці пропозиції (подання) до 07 листопада 2016 року».

Дисциплінарною комісією митниці у період з 07 жовтня по 07 листопада 2016 року проведено службове розслідування, результати якого оформлено висновком від 07 листопада 2016 року.

Згідно з цим висновком, під час проведення службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 видалив обліковий запис про переміщення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_4 , АДРЕСА_1) з метою не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення строків тимчасового ввезення транспортного засобу, тобто, перевищив повноваження (щодо видалення) та використав повноваження в неправомірних особистих інтересах громадянина ОСОБА_2 (невжиття заходів по притягненню особи до адміністративної відповідальності).

На підставі висновків службового розслідування дисциплінарною комісією митниці складено подання від 07 листопада 2016 року, яким рекомендовано звільнити позивача із займаної посади.

Наказом начальника Чернігівської митниці ДФС від 10 листопада 2016 року № 615-о до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.

На підставі подання дисциплінарної комісії від 07 листопада 2016 року № 2588/10-25-70-18 та наказу № 615-о, начальником Чернігівської митниці ДФС прийнято наказ від 10 листопада 2016 року № 618-о ОСОБА_1 звільнено за перевищення службових повноважень та використання повноважень в неправомірних особистих інтересах інших осіб, відповідно до пунктів 7 та 9 частини 2 статті 65, частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу».

Не погодившись з прийнятими відповідачем наказами, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_1 при здійсненні митного контролю було перевищено службові повноваження щодо видалення із ФМ «Пасажирський пункт пропуску» АСМО «Інспектор» запису, та використано повноваження в неправомірних особистих інтересах громадянина ОСОБА_2 , наслідком чого стало не притягнення останнього до адміністративної відповідальності. При цьому, доказів того, що позивачу 21 травня 2016 року будь-що заважало виконати передбачені законодавством України митні формальності щодо громадянина ОСОБА_2 , позивачем не надано та матеріали справи не містять.

Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VII) державний службовець зобов`язаний, в тому числі, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 65 зазначеного Закону передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарними проступками є, серед іншого, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб (пункти 7, 9 частини 2 статті 65 Закону № 889-VII).

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону № 889-VII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

За частиною 5 статті 66 Закону № 889-VII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону.

Так, зі спірних наказів відповідача слідує, що вони прийняті у зв`язку з перевищенням ОСОБА_1 службових повноважень та використанням повноважень (щодо видалення із ФМ «Пасажирський пункт пропуску» АСМО «Інспектор» запису) та використано повноваження в неправомірних особистих інтересах громадянина ОСОБА_2 (невжиття заходів по притягненню особи до адміністративної відповідальності).

Судами попередніх інстанцій досліджено обставини здійснення митного контролю позивачем ТЗ під керуванням громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_2 та встановлено наступне.

21 травня 2016 року о 23:19 до зони митного контролю, по смузі спрощеного контролю «зелений коридор» у напрямку «в`їзд на митну території України», в`їхав транспортний засіб ВМW Х5 д.р.н. НОМЕР_1 (транспортний засіб вперше в`їжджав на митну територію України). Під час подання документів до митного оформлення позивачу стало відомо, що декларант вже має ввезений транспортний засіб.

Переглянувши попередні переміщення громадянина ОСОБА_2 та перевіривши ПІК «Орієнтування» АСМО «Інспектор-2006» позивач установив, що ОСОБА_2 уже має ввезений транспортний засіб особисто користування, д.р.н. НОМЕР_5 , термін тимчасового ввезення якого вже сплив. ОСОБА_2 поінформував, що ТЗ д.р.н. НОМЕР_5 потрапив у ДТП та має серйозні пошкодження, а сам він був тривалий час відсутній в Україні. На момент перетину кордону громадянин не мав при собі документів, які б підтверджували зазначені ним факти, але пред`явив на телефоні фотокопії протоколу про ДТП, а також повідомив, що відповідні документи він надасть при вивезенні цього ТЗ. Зі слів водія, до митного органу він звертався лише в телефонному режимі, а для надання письмових пояснень та складання інших документів йому необхідний перекладач на узбецьку мову.

Доповівши ситуацію старшому зміни, враховуючи що автомобіль потрапив у ДТП та знаходиться на ремонті, а також неможливість надати громадянину перекладача, ОСОБА_1 прийняв рішення не складати протокол про порушення митних правил та не пропускати транспортний засіб на митну територію України під керуванням ОСОБА_2 .

Після повідомлення того, що громадянин не зможе ввезти другий транспортний засіб особистого користування, ОСОБА_2 категорично відмовився залишати територію пункту пропуску. У зв`язку із відмовою громадянина залишати територію пропускного пункту, складністю спілкування та неможливістю надати перекладача для перекладу будь-яких документів (протоколу про ПМП, картки відмови у пропуску та ін.) ОСОБА_1 вилучив вищевказаний запис.

Між тим, у вилученому записі було встановлено ризики (процедури) по особі ОСОБА_2, а саме повідомлення за кодом « 000» (згенеровано АСАУР, вид - обов`язкова), орієнтування Волинської митниці ДФС від 08 жовтня 2015 року № 03-70-26-10/6254 наступного змісту: «не вивезено ТЗ д.р.н. GNO592 за межі митної території України, що був ввезений в режимі «тимчасове ввезення». У разі появи в зоні митного контролю - провести опитування особи, вирішити питання щодо складання протоколу про ПМП та повідомити Волинську митницю ДФС.

Проте, інформацію щодо результатів виконання посадовою особою ОСОБА_1 вказаної процедури до відповідного вікна АСМО «Інспектор» не внесено. Також, позивач не вніс відповідну інформацію щодо результатів виконання процедури кодом 401-1 (згенеровано, вид - обов`язкова). Картка відмови у пропуску транспортного засобу на митну територію України позивачем не видавалася.

Відповідно до посадової інструкції старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці ДФС, затвердженої 01 березня 2016 року першим заступником начальника Чернігівської митниці ДФС Коростовським П.А., посадовими обов`язками ОСОБА_1 є, зокрема: визначення, за результатами застосування системи управління ризиками, форми та обсяги митного контролю у конкретних випадках переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п. 2.45); здійснення аналітично-пошукової роботи спрямованої на виявлення потенційних порушень законодавства з питань державної митної справи (п. 2.63); опрацювання даних програмно-інформаційних комплексів ДФС для здійснення аналізу митного оформлення товарів з метою виявлення способів і механізмів переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та інших предметів через митний кордон України з порушенням законодавства України з питань державної митної справи (п. 2.64); виявлення митних оформлень, що здійснюються з можливим порушенням законодавства України з питань державної митної справи (п. 2.65).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 451 затверджено Типову технологічну схему здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон (далі - Технологічна схема).

Пунктом 16 Технологічної схеми передбачено, що за результатами митного контролю митні органи приймають одне з таких рішень про:

- проведення митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів відповідно до вимог законодавства і заявленого митного режиму та надання дозволу на їх пропуск через митний кордон України;

- пропуск або відмову в пропуску та митному оформленні автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України та повернення їх на територію суміжної держави;

- затримання автомобільних транспортних засобів і товарів для передачі на склад митного органу для зберігання.

За наявності обґрунтованих причин посадова особа митного органу на будь-якому етапі митного контролю може відмовити в митному оформленні чи пропуску автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон. У цьому разі митний орган зобов`язаний видати заінтересованій особі картку відмови в прийнятті митної декларації або митному оформленні товарів і транспортних засобів комерційного призначення (із зазначенням причини) в порядку, встановленому Мінфіном (пункт 20 Технологічної схеми).

У разі виявлення порушень законодавства на будь-якому етапі здійснення митного контролю та митного оформлення автомобільних транспортних засобів і товарів посадова особа митного органу зобов`язана вжити заходів, передбачених законодавством (пункт 22 Технологічної схеми).

Аналіз наведених норм свідчить, що за результатами митного контролю посадова особа митного органу приймає одне із, визначених у пункті 16 Технологічної схеми, рішень. Такого рішення як видалення запису із АСМО «Інспектор» норми чинного законодавства не передбачають.

Ураховуючи зазначені обставини справи та наведені правові положення, які визначають повноваження старшого державного інспектора Галецького К.А., колегія суддів приходить до висновку, що позивач, видаляючи 21 травня 2016 року запис про переміщення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2, перевищив свої службові повноваження.

На підставі пункту 4 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2015 року № 684 (далі - Порядок), посадові особи митниці (митного поста) ДФС, які здійснюють митний контроль та митне оформлення у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, в обов`язковому порядку переглядають сформований за допомогою інформаційних технологій Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР та доповнюють/коригують Перелік митних формальностей за результатами проведення комбінованого та/або неавтоматизованого контролю із застосуванням СУР шляхом оцінки ризику відповідно до документальних профілів ризику, орієнтувань, переліків індикаторів ризику, методичних рекомендацій, у тому числі за результатами аналізу поданих для митного контролю документів (їх копій), відомостей, результатів застосування технічних засобів митного контролю, а також на підставі вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів.

Рішення про невиконання митної формальності виду «обов`язкова» з Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР приймається керівником (заступником керівника, старшим зміни) ПМО або особою, яка виконує його обов`язки, крім випадків, коли нормативно-правовими актами з питань державної митної справи визначено інші вимоги (пункт 6 Порядку).

Відповідно до п. 11 Порядку після виконання митних формальностей з Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР відомості про результати їх виконання заносяться за допомогою АСМО або іншого ПІК ДФС до бази даних митниці ДФС (крім митних формальностей, які можуть бути здійснені після завершення митного оформлення).

Отже, виходячи із приписів Порядку, старший державний інспектор відділу митного оформлення зобов`язаний під час здійснення митних формальностей переглядати інформацію наявну в системі АСАУР та у випадку виявлення щодо осіб/транспортних засобів, які перетинають митний кордон України, орієнтування з видом «обов`язкове», занести до бази даних інформацію щодо результатів виконання посадовою особою вказаної в ньому процедури.

Як установлено судами, позивач не заперечує того, що після ознайомлення з інформацією наявною в ФМ «Пасажирський пункт пропуску» АСМО «Інспектор» та ФМ «Орієнтування» АСМО «Інспектор», а також опитування ОСОБА_2 , він установив, що ОСОБА_2 не вивіз транспортний засіб д.р.н. НОМЕР_5 за межі митної території України, що був ввезений в режимі «тимчасове ввезення».

Відповідно до частини 1 статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 1 статті 494 Митного кодексу України).

Водночас, усупереч положенням митного законодавства старший державний інспектор ОСОБА_1 не склав протокол про порушення митних правил громадянином ОСОБА_2, мотивуючи це тим, що останній повідомив, що автомобіль д.р.н. НОМЕР_5 потрапив у ДТП та має серйозні пошкодження, знаходиться на ремонті, та як доказ цьому показав фотографії на телефоні. На думку позивача, зазначені обставинами є непереборними та виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_2.

Згідно з частиною 1 статті 460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Відтак, лише документальне підтвердження аварії або дії обставин непереборної сили є підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності.

У свою чергу, будь-яких документальних підтверджень того, що станом на 21 травня 2016 року автомобіль GNО592 потрапив у ДТП та має серйозні пошкодження ОСОБА_2 не надав, відтак, позивач не мав правових підстав для звільнення цієї особи від адміністративної відповідальності.

Так само відсутні письмові докази, що на виконання орієнтування Волинської митниці ДФС позивач проводив опитування ОСОБА_2.

Колегія суддів критично ставиться до посилань скаржника на неможливість складення протоколу відносно ОСОБА_2 та картки відмови у пропуску транспортного засобу на митну територію України, оскільки останній погано розумів російську мову, а тому не зміг би ознайомитися з цими документами, оскільки чинне законодавство не встановлює обов`язок митниці та її посадових осіб перекладати картки відмови або інші документи митного оформлення.

Більше того, докази необхідності залучення перекладача для спілкування з особою, яка перетинала митний кордон України, та вжиття позивачем для цього відповідних заходів, матеріали справи також не містять.

Доводи ж позивача стосовно того, що ним установлено відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим не складено протокол про порушення митних правил, є безпідставними, так як встановлення відсутності чи наявності складу адміністративного правопорушення належить компетентній особі митних органів, до повноважень якої належить винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Зв вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 безпідставно не вжив заходів по притягненню громадянина Узбекистану ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, тобто, використав свої повноваження в неправомірних особистих інтересах цієї особи.

У контексті положень Закону № 889-VII такі дії позивача підпадають під визначення дисциплінарного проступку, а саме протиправна винна дія, що полягає у невиконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що накази Чернігівської митниці від 10 листопада 2016 року № 615-о, № 618-о є правомірними, прийняті на підставі повного та належного з`ясування обставин, що стали підставою для їх прийняття. Накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку та узгоджується з положеннями Закону № 889-VII.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду