ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2019 року
м.Київ
справа №825/2337/16
адміністративне провадження №К/9901/16040/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.
під час попереднього розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Чернігівське об`єднане управління Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року (судді: Житняк Л.О., Кашпур О.В., Поліщук Л.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (судді: Кобаль М.І., Епель О.В., Карпушова О.В.),
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКСУ), де третя особа Управління Пенсійного фонду України в Чернігівському районі (далі- УПФУ в Чернігівському районі), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання постанови Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.09.2011 по справі № 2-а-8722/2011 та зобов`язати негайно перерахувати на її рахунок кошти у розмірі 36 722,73 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, позов було задоволено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаюсь на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на об`єктивні обставини, що не дозволяють казначейству здійснити безспірне списання коштів та перерахувати їх на користь позивача. Одночасно скаржник вказує, що питання виконання судових рішень, гарантованих державою, залежить від суми коштів, встановлених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.09.2011 Чернігівським районним судом Чернігівської області по справі №2-а-8722/2011 було винесено судове рішення, яким зобов`язано УПФУ в Чернігівському районі здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1
Зазначене судове рішення набрало законної сили, однак було виконано УПФУ в Чернігівському районі лише в частині перерахунку пенсії позивачу, що підтверджується копією листа УПФУ «Про перерахунок згідно виконавчих проваджень» (а.с.7).
28 листопада 2014 року позивач звернувся до Управління ДВС ГУ юстиції у Чернігівській області із заявою, в якій просив внести судове рішення по справі №2-а-8722/2011 до реєстру невиконаних судових рішень та передати його на виконання до органів, які здійснюють казначейське обслуговування.
Листом від 11.12.2014 №02-45/2373/1 Управління ДВС ГУ юстиції у Чернігівській області повідомило ОСОБА_1 та УПФУ в Чернігівському районі про прийняття 09.12.2014 означеного рішення до обліку Управлінням ДКС ГУ юстиції у Чернігівській області та включення його до першої черги за номером 1091136.
12 січня 2015 року Управління ДВС ГУ юстиції у Чернігівській області направило судове рішення по справі №2-а-8722/2011 на виконання ДКСУ.
18 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до керівника ДКСУ із заявою, в якій, посилаючись на наявність можливості безспірного списання коштів державного бюджету органами казначейської служби, просила виконати судове рішення та стягнути на її користь суму заборгованості у розмірі 36 722,73 грн.
Листом від 23.12.2016 № 5-13/2274-21387 ДКСУ повідомила позивача, що рішення по справі №2-а-8722/2011 не може бути виконане, у зв`язку з недостатністю бюджетних призначень за програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що встановлені по справі обставини дають підстави для висновку, що відповідач протягом тривалого часу не виконує рішення суду щодо виплати позивачу пенсії, чим допускає протиправну бездіяльність.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI), який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.
Вищезазначеним законом держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державне підприємство, установа, організація, юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Так, статтею 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок № 845).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій)).
Пунктом 4 Порядку № 845 встановлено, що на органи Казначейства покладено, зокрема, обов`язок із вжиття заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку та розгляд письмових звернень (вимог) осіб, які беруть участь у справі, щодо виконання виконавчих документів, а також звернення (вимоги) прокурорів.
Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунку, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв`язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Пунктом 25 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.
Згідно із пунктом 31 Порядку № 845, у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.
Якщо у боржника недостатньо відкритих асигнувань (коштів на рахунках) для виконання виконавчого документа, безспірне списання коштів здійснюється частково. На виконавчому документі ставиться відмітка про обсяг списаних коштів, яка засвідчується підписом відповідальної особи, скріпленим гербовою печаткою.
Боржник зобов`язаний протягом одного місяця після надходження зазначеної вимоги надіслати органові Казначейства письмове повідомлення про заходи, вжиті ним з метою виконання судового рішення.
Пунктом 47 Порядку №845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, а також інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Відповідно до п.48 Порядку № 845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п.47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.
Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.
Разом з тим, у разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження заяви щодо здійснення безспірного списання, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання. При цьому строк виконання судового рішення Казначейством не може перевищувати трьох місяців з дня надходження виконавчого документу на підставі п.47 Порядку № 845.
Отже, як вбачається з вищезазначених правових положень законодавства, Казначейство вживає встановлені законодавством заходів, спрямованих на виконання судового рішення, а боржник, в свою чергу, зобов`язаний повідомити Казначейство про заходи, вжиті ним на виконання судового рішення.
Між тим, в даному випадку судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про вжиття відповідачем встановлених законодавством заходів, спрямованих на виконання судового рішення по справі №2-а-8722/2011, зокрема, направлення УПФУ в Чернігівському районі вимоги про необхідність вжиття останнім заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій для виплати заборгованості ОСОБА_1 .
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення по справі №2-а-8722/2011 прийняте ДКСУ 12.01.2015. Таким чином, строк для перерахування відповідачем коштів ОСОБА_1 сплив 12.04.2015.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та не заперечується відповідачем, з моменту отримання відповідного судового рішення, за якими мало бути здійснене безспірне списання коштів на користь позивача відповідно до пункту 47 Порядку №845, жодних дій, спрямованих на таке списання, відповідачем вчинено не було.
Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 255 КАС постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У контексті вищезазначеного колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п.1 ст.1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (№ 67534/01).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 (№ 60750/00).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його виконати виконавчий лист № 2-а-8722/2011.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року залишити без змін, а касаційну скаргу Державної казначейської служби України, - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І.Л. Желтобрюх
Судді: О.В. Білоус
Т.Г. Стрелець