Історія справи

Постанова КАС ВП від 19.06.2023 року у справі №813/5744/15
Ухвала КАС ВП від 22.04.2018 року у справі №813/5744/15
Постанова КАС ВП від 12.06.2018 року у справі №813/5744/15
Ухвала КАС ВП від 17.06.2018 року у справі №813/5744/15
Ухвала КАС ВП від 12.06.2018 року у справі №813/5744/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2018 року

Київ

справа №813/5744/15

адміністративне провадження №К/9901/11791/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 813/5744/15

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду, прийняту 04 лютого 2016 року у складі судді Сакалоша В.М. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 серпня 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Носа С.П., суддів - Яворського І.О., Кухтея Р.В.,

в с т а н о в и в :

Львівським окружним адміністративним судом розглянуто позовну заяву Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про зобов'язання ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити перебудову об'єкту будівництва «Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок» у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. «ГАЛАРХБУД», який затверджений замовником (відповідачем) 16 вересня 2014 року шляхом: забезпечення висоти будівлі від відмітки 0,000 м. до гребня даху - 6,800 м.; забезпечення заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу; забезпечення дотримання відстані не менше 1,0 метра від найбільш виступної конструкції стіни до межі сусідньої ділянки (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 серпня 2016 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1 за власний рахунок здійснити перебудову об'єкту будівництва «Реконструкція з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок» у відповідність до робочого проекту розробленого Львівською організацією спілки архітекторів України Т.А.М. «Галархбуд», якій затверджений замовником (відповідачем) 16 вересня 2014 року шляхом: забезпечення висоти будівлі від відмітки 0.000 м. до гребня даху - 6.800 м.; забезпечення заміни матеріалів зовнішніх стін мансардного поверху з газоблоків на цеглу; забезпечення дотримання відстані не менше 1.0 м. від найбільшої виступної конструкції стіни до межі сусідньої ділянки.

Суди встановили, що на підставі звернення ОСОБА_2 від 07 травня 2015 року та згідно направлення від 28 липня 2015 року № 05-788-з/н працівникам Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області ДАБІ України, а саме головному державному інспектору інспекційного відділу у м. Львові - Хар М. І. та начальнику інспекційного відділу у північному регіоні - Романишину А. Р., було доручено здійснити позапланову перевірку об'єкту реконструкції з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок.

Під час перевірки ОСОБА_1 надано документи, що підтверджує право власності на земельну ділянку - державний акт на право власності на земельну ділянку від 08 вересня 2003 року серія ЛВ 014712, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 липня 2013 року індексний № 6350987. Надано свідоцтво про право власності на індивідуальний житловий будинок від 22.12.2011р. № НОМЕР_1 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.07.2013р. індексний № 6335776. Також представлено затверджену проектну документацію розроблену Т.А.М. «Галархбуд» з внесеними змінами від 28 квітня 2015 року.

Будівельні роботи ОСОБА_1 розпочато на підставі повідомлення про початок зазначених вище робіт від 19 вересня 2014 року № ЛВ 062142630176, зареєстрованого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, правонаступником якої є ДАБІ України.

За результатами проведеної перевірки встановлено, що ОСОБА_1 проводить будівельні роботи по реконструкції з розширенням нежитлового приміщення сараю (літ. Б-1) на АДРЕСА_1 за рахунок прибудови та надбудови мансардного поверху під житловий будинок з відхиленням від затвердженої проектної документації, а саме: висота проектованої будівлі - 6,80 м. (у відповідності до п.1 містобудівних умов та обмежень, затверджених наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 10.04.2014р. №118), фактична висота будівлі - 7,50 м. від умовної відмітки нуль до гребня даху; згідно проекту зовнішні стіни мансардного поверху передбачені цегляні, фактично зведені з газобетонних блоків, що є порушенням абз. 4 ч. ст. 9 та ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність»; на відстані 0,45-0,50 м. від проектної осі «Б» будівлі до існуючої огорожі та на віддалі 0,41м. до межі земельної ділянки (згідно показу меж земельної ділянки виконаного Львівським міським виробничим відділом ЛРФ ДП «ЦДЗК» у 2015р.), що є порушенням абз.3 п. 3.25* ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

За результатами перевірки складено акт від 05 серпня 2015 року № 47-л, протокол про адміністративне правопорушення від 05 серпня 2015 року № 22-л на ОСОБА_1, припис від 05 серпня 2015 року № 22-л. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, згідно чинного законодавства. Вимогами вищевказаного припису з метою усунення виявлених порушень гр. ОСОБА_1 було зобов'язано в 15-ти денний термін з дня отримання припису усунути виявлені порушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законами України.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Відповідно до частини четвертої статті 50 КАС України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

У цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

У пункті 5 частини четвертої статті 50 КАС України зазначено, що в інших випадках, встановлених законом, фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами у адміністративній справі за позовом суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, в яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Так, згідно із частиною першою статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Разом з цим, у положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК, поняття самочинного будівництва визначається через сукупність його основних ознак, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визнаний самочинним, зокрема якщо такий об'єкт: 1) збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частина сьома статті 376 ЦК).

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності

При цьому, на думку суду, за змістом статті 177 ЦК об'єкти самочинного будівництва належать до об'єктів цивільних прав.

Аналіз зазначених вище правових норм та суб'єктний склад сторін, свідчить про те, що спір за позовом ДАБІ про зобов'язання знесення самочинного будівництва (проведення перебудови) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права. А відтак його розгляд не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За правилами абзацу першого частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

За змістом абзацу другого частини першої статті 354 КАС України порушення правил юрисдикції адміністративних судів є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких обставин, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду, прийняту 04 лютого 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 серпня 2016 року скасувати.

Провадження в справі № 813/5744/15 за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, про зобов'язання вчинити дії, закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

М.М. Гімон

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду