Правова позиція : Про застосування норм законодавства щодо звільнення особи із державної служби за наслідками отримання негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, з огляду на суттєві зміни у правовому регулюванні у процесі отримання такої оцінки

З аналізу норм статті 44 Закону України «Про державну службу» (Закон № 889-VIII) випливає, що звільнення із служби, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону, у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності не є видом юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарним стягненням, а є наслідком реагування суб`єкта призначення на неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків, установлених для відповідної посади. Отже, якщо визначення завдань і ключових показників мало місце до набрання чинності змінами, які внесені до статті 44 Закону № 889-VIII Законом № 117-ІХ, а визначення результатів виконання завдань та затвердження висновку - після набрання чинності вказаними змінами, то щодо правових наслідків отримання негативної оцінки застосуванню підлягає стаття 44 Закону № 889-VIII (у редакції Закону №117-ІХ).

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.07.2021 року у справі №640/25408/19
Постанова КАС ВП від 10.04.2024 року у справі №640/25408/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа №640/25408/19

адміністративне провадження № К/9901/27414/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,

суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/25408/19

за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 - про визнання протиправними дій, скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Файдюка В.В., суддів Земляної Г.В., Мєзєнцева Є.І.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - відповідач, АРМА), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 - з вимогами:

- визнати протиправним і незаконним визначення АРМА результатів виконання завдань службової діяльності ОСОБА_1 як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» центрального апарату АРМА, за 2019 рік, під час обіймання ОСОБА_1 посади начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА;

- визнати протиправним і скасувати наказ АРМА від 13 грудня 2019 року № 412/9-03-ОС про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату АРМА у 2019 році;

- визнати протиправним і скасувати наказ АРМА від 18 грудня 2019 року № 432/9-03-ОС про звільнення ОСОБА_1 (з урахуванням наказу АРМА № 20/9-03-ОС від 14 січня 2020 року про ОСОБА_1 );

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА або на іншій рівнозначній посаді;

- стягнути з АРМА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2020 року по день фактичного поновлення на посаді;

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що його було звільнено у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.

Позивач доводив, що він не підлягав оцінюванню, адже завдання і ключові показники у порядку, встановленому законом, йому не визначалися; відповідну посаду державної служби він обіймав менше трьох місяців. Позивач також зазначав, що незадовго до дати оцінювання набрали чинності зміни до Закону України «Про державну службу» в частині оцінювання службової діяльності та наслідків отримання негативної оцінки. Посилаючись на конституційний принцип, відповідно до якого закон, що посилює відповідальність або іншим чином погіршує становище особи не має зворотної дії в часі, позивач доводив, що до процедури оцінювання зміни, які передбачали звільнення зі служби у випадку негативної оцінки, застосуванню не підлягали.

Позивач також доводив, що виставлені йому бали є необ`єктивними й не ґрунтувалися на реальній оцінці його службової діяльності.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 з 15 червня 2018 року працював на посаді начальника Управління з питань управління активами центрального апарату АРМА.

4. Наказом від 14 лютого 2019 року № 34/9-03-ос позивача з 18 лютого 2019 року було переведено на посаду начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА, у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису.

5. 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 було визначено завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» на 2019 рік, а саме:

1) забезпечення здійснення заходів щодо визначення шляху управління активом та подання їх на розгляд голови Національного агентства;

2) забезпечення взаємодії з банками, здійснення заходів щодо укладення Національним агентством відповідних договорів, відкриття депозитних та поточних рахунків, розміщення коштів на рахунках, в тому числі одержаних від реалізації активів; управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у відповідній валюті шляхом супроводження операцій (переказів) , по поточним та депозитним рахункам;

3) забезпечення ведення переговорів щодо укладення цивільно-правових угод з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з управлінням активами, організація здійснення передачі активу управителеві за актом і приймання-передачі;

4) організація роботи та проведення засідань Міжвідомчої комісії з питань реалізації активів;

5) забезпечення здійснення суб`єктом оціночної діяльності оцінки переданих в управління Національному агентству арештованих активів;

6) забезпечення створення системи обліку арештованих активів, переданих Національному агентству в управління.

6. Наказом голови АРМА від 01 жовтня 2019 року №297/9-03-ос зобов`язано визначити результати виконання завдань і ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державних службовців, які займають посади державної служби категорії «Б» і «В» центрального апарату АРМА та керівника міжрегіонального територіального управління АРМА у 2019 році, згідно з Планом-графіком, та затверджено список державних службовців, які займають посади державної служби «Б» і «В» центрального апарату АРМА та керівника міжрегіонального територіального управління АРМА, які підлягають оцінюванню у 2019 році.

7. Відповідно до пункту 3 розділу III додатку до наказу АРМА від 01 жовтня 2019 року № 297/9-03-ос період проведення оціночної співбесіди та ознайомлення із результатами оцінювання було заплановано з 20 по 29 листопада 2019 року.

8. Наказами АРМА від 29 листопада 2019 року №376/9-03-ос, від 06 грудня 2019 року № 390/9-03-ос, від 10 грудня 2019 року № 400/9-03-ос строк виконання пункту 3 розділу III додатку до наказу АРМА від 01 жовтня 2019 року № 297/9-03-ос переносився на 06 грудня, 11 грудня та 13 грудня 2019 року відповідно.

9. 02 грудня 2019 року до АРМА надійшло розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1137-р, згідно з яким ОСОБА_3 було відсторонено від виконання повноважень за посадою голови АРМА на час здійснення дисциплінарного провадження.

10. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1146-р на час відсторонення голови АРМА виконання посадових обов`язків голови АРМА покладено на начальника Відділу моніторингу ефективності менеджменту активів АРМА ОСОБА_2 .

11. Наказами АРМА від 03 грудня 2019 року № 378/9-03-ос та № 379/9-03-ос відсторонено від виконання повноважень за посадою голови АРМА ОСОБА_3 та покладено виконання повноважень за посадою голови АРМА на ОСОБА_2 .

12. Повідомленням тимчасово виконуючого обов`язки голови АРМА ОСОБА_2 від 11 грудня 2019 року № 8980/1-40-19/9 ОСОБА_1 запрошено на оціночну співбесіду на 12 грудня 2019 року об 11 годині 30 хвилин та повторно цього ж дня о 16:30.

13. У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 на оціночну співбесіду оцінювання результатів виконання завдань ОСОБА_1 за 2019 рік здійснено без оціночної співбесіди на підставі визначених завдань, ключових показників результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В».

14. Наказом АРМА від 13 грудня 2019 року № 412/9-03-ос затверджено висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності позивача, відповідно до якого:

- завдання №1 «Забезпечення здійснення заходів щодо визначення шляху управління активом та подання їх на розгляд голови Національного агентства щодо активів, переданих в управління АРМА» оцінено в 1 бал;

- завдання №2 «Забезпечення взаємодії з банками, здійснення заходів щодо укладення Національним агентством відповідних договорів, відкриття депозитних та поточних рахунків, розміщення коштів на рахунках, в тому числі одержаних від реалізації активів; управління грошовими коштами у готівковій та безготівковій формах у відповідній валюті шляхом супроводження операцій (переказів) по поточним та депозитним рахункам» оцінено в 3 бали;

- завдання №3 «Забезпечення ведення переговорів щодо укладення цивільно-правових угод з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з управлінням активами, організація здійснення передачі активу управителеві за актом і приймання-передачі» оцінено в 1 бал;

- завдання №4 «Організація роботи та проведення засідань Міжвідомчої комісії з питань реалізації активів» оцінюванню, згідно з Критеріями, не підлягало;

- завдання №5 «Забезпечення здійснення суб`єктом оціночної діяльності оцінки переданих в управління Національному агентству арештованих активів» оцінено в 1 бал;

- завдання №6 «Забезпечення створення системи обліку арештованих активів, переданих Національному агентству в управління» оцінено в 1 бал з обґрунтуванням того, що його виконано частково, завдання погребує суттєвого доопрацювання, оскільки система обліку арештованих активів, переданих в управління АРМА, не організовано належним чином.

15. Середній бал оцінки склав 1,4 та оцінка виставлена як «Негативна».

16. На підставі висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності тимчасово виконуючим обов`язки голови АРМА ОСОБА_2 було видано наказ від 18 грудня 2019 року №432/9-03-ос «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно з яким ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА відповідно до пункту 3 частини 1, частини 3 та 5 статті 87 Закону України «Про державну службу».

17. Не погоджуючись з указаним наказом, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

18. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року позов задоволено:

- визнано протиправним і незаконним визначення АРМА результатів виконання завдань службової діяльності ОСОБА_1 як державного службовця, який займає посаду державної служби категорії «Б», центрального апарату АРМА, за 2019 рік, під час обіймання ОСОБА_1 посади начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА;

- визнано протиправним і скасовано наказ АРМА від 13 грудня 2019 року № 412/9-03-ОС про затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців центрального апарату АРМА у 2019 році;

- визнано протиправним і скасовано наказ АРМА від 18 грудня 2019 року № 432/9-03-ОС про звільнення ОСОБА_1 (з урахуванням АРМА від 14 січня 2020 року № 20/9-03-ОС);

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА або на іншій рівнозначній посаді з дня, наступного за днем звільнення - з 15 січня 2020 року;

- стягнуто з АРМА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 січня 2020 року по день ухвалення судового рішення в сумі 601 442,97 грн без урахування сум податків та зборів;

- присуджено на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору в розмірі 1 609,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань АРМА.

19. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що визначення результатів службової діяльності позивача було проведено всупереч вимогам чинного законодавства без дотримання принципів об`єктивності, достовірності, доступності та прозорості, взаємодії та поваги до гідності державного службовця.

20. Як зазначив суд першої інстанції, у графі «Обґрунтування» результатів виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В» за 2019 рік було формально процитовані критерії виставлення балів, які встановлені Типовим порядком проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640, що не може підміняти реального обґрунтування рівня виконання завдань і ключових показників, яке повинно ґрунтуватися на ретельному аналізі виконання державним службовцем конкретних завдань і практичних результатах його роботи.

21. У цьому контексті суд першої інстанції також зауважив, що керівником АРМА на момент завершення процедури оцінювання був ОСОБА_2 , який, через своє призначення лише у грудні 2019 року, не здійснював систематичного моніторингу виконання державним службовцем АРМА ОСОБА_1 визначених йому завдань і ключових показників, у зв`язку з чим не міг об`єктивно визначити результати службової діяльності начальника Управління ОСОБА_1 .

22. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

23. Ухвалюючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про неналежне обґрунтуванням результатів оцінювання позивача зроблений без повного та об`єктивного розгляду справи, адже судом першої інстанції не ставилися під сумнів критерії оцінювання ОСОБА_1 , а відповідачем, відповідно, зазначене не спростовувалося.

24. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на пункт 39 Типового порядку як на підставу необхідності наводити детальне обґрунтуванням виставлених балів.

25. Відповідно до висновків суду апеляційної інстанції, пунктом 39 Типового порядку передбачено, що керівником заповнюється форма щодо результатів виконання завдань державним службовцем у частині виставлення балів, визначення оцінки та їх обґрунтування. До Типового порядку наявний Додаток 4, який містить критерії виставлення балів, саме відповідно до яких було виставлено бали ОСОБА_1 під час його оцінювання. Жодним іншим документом не обумовлено вимоги щодо критеріїв виставлення балів та їхньої деталізації.

26. Суд апеляційної інстанції також не погодився з висновками суду першої інстанції про те, що голова АРМА ОСОБА_2 не міг об`єктивно оцінити виконання позивачем завдань та ключових показників. Як зазначив суд апеляційної інстанції, зміна керівництва (безпосереднього керівника) не є підставою для відміни оцінювання державних службовців.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

27. 26 липня 2021 року до Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року, у якій скаржник вимагає її скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши його мотиви.

28. Ухвалою Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в частині доводів скарги, які були обґрунтовані з посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

29. Так, за доводами позивача, які стали підставою для відкриття провадження у справі, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування:

- пункту 10 частини першої статті 7, частини першої статті 11, частини сьомої статті 44 Закону України «Про державну службу», пунктів 47-48 Типового порядку у контексті правових наслідків звільнення державного службовця у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності до закінчення строків на оскарження висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання. Як зазначає позивач, указаними статтями передбачено, що висновок, який містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем до керівника державної служби упродовж місяця. Водночас у спірних правовідносинах відповідач звільнив його до закінчення вказаного строку;

- пункту 12 Типового порядку у контексті правових наслідків встановлення державному службовцеві понад п`яти завдань, що підлягають оцінці у процедурі оцінювання службової діяльності. Позивач доводить, що державному службовцю не може бути встановлено понад п`яти завдань. Водночас від кількості завдань та балу за них залежить середній арифметичний бал, на підставі якого виставляється оцінка за наслідками оцінювання;

- статті 44, пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України у випадку звільнення державного службовця в умовах, коли станом на початок процедури оцінювання службової діяльності та її закінчення правове регулювання наслідків отримання негативної оцінки змінилося. Як зазначає позивач, з 25.09.2019 набрали чинності зміни до Закону України «Про державну службу», відповідно до яких у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби. Позивач уважає, що вказана новела до нього не застосовна, адже на момент встановлення йому завдань і ключових показників Закон України «Про державну службу» не передбачав звільнення як форми відповідальності за отримання негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;

- статей 41, 43 Закону України «Про державну службу», у взаємозв`язку з пунктом 14 Типового положення, у разі переведення державного службовця на іншу посаду, яке не пов`язане зі змінами істотних умов служби. Позивач доводить, що 02 вересня 2019 року у зв`язку із введенням в дію нового штатного розпису його було призначено на аналогічну посаду, на якій він перебував менше ніж 3 місяці, що виключало можливість проведення оцінювання.

30. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішення немає.

31. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.

32. У зв`язку з тривалою непрацездатністю судді Кашпур О.В. розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.04.2024 № 420/0/78-24 призначений повторний автоматизований розподіл справи.

33. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Смоковича М.І., Уханенка С.А.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

34. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, врегульовано Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).

35. Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 889-VIII результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар`єри.

36. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2017 року №640 затверджено Типовий порядок проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців (далі - Типовий порядок).

37. Згідно з пунктом 7 Типового порядку оцінювання проводиться на підставі ключових показників, визначених з урахуванням посадових обов`язків державного службовця, а також дотримання ним загальних правил етичної поведінки та вимог законодавства у сфері запобігання корупції.

38. Пунктом 9 Типового порядку передбачено, що оцінювання проводиться поетапно: 1) визначення завдань і ключових показників; 2) визначення результатів виконання завдань; 3) затвердження висновку (крім випадків, коли жодне із визначених завдань не підлягає оцінюванню).

39. Відповідно до пункту 11 Типового порядку державному службовцю визначається від двох до п`яти завдань.

40. Пунктом 35 Типового порядку передбачено, що у разі внесення змін до документів, зазначених в пункті 33 цього Типового порядку, завдання і ключові показники можуть переглядатися відповідно до пунктів 10, 11, 33 і 34 цього Типового порядку, але не частіше одного разу на квартал.

41. Відповідно до пункту 33 Типового порядку завдання і ключові показники державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", визначаються за формою згідно з додатком 7 з урахуванням стратегічних документів державного та/або регіонального рівня, річного плану роботи державного органу, завдань, функцій та обов`язків, визначених у положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

42. Згідно з пунктом 14 Типового порядку визначення результатів виконання завдань, затвердження висновку не проводиться, якщо на дату прийняття наказу (розпорядження) про визначення результатів виконання завдань державний службовець, зокрема, працює на займаній посаді у звітному році з визначеними йому завданнями менше трьох місяців.

43. Згідно з частиною п`ятою статті 44 Закону № 889-VIII за результатами оцінювання службової діяльності державного службовця йому виставляється негативна, позитивна або відмінна оцінка з її обґрунтуванням.

44. Частиною шостою статті 44 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності цей державний службовець звільняється із служби відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону і з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

45. Відповідно до частини сьомої статті 44 Закону № 889-VIII висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності, може бути оскаржений державним службовцем у порядку, визначеному статтею 11 цього Закону.

46. Згідно з частиною першою статті 11 Закону № 889-VIII у разі порушення наданих цим Законом прав або виникнення перешкод у реалізації таких прав державний службовець у місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про це, може подати керівнику державної служби скаргу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод у їх реалізації.

VI. Позиція Верховного Суду

47. У частині доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 44, пункту 3 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, у взаємозв`язку зі статтею 58 Конституції України, Суд зазначає таке.

48. Частиною шостою статті 44 Закону № 889-VIII, у редакції, що діяла до 25 вересня 2019 року, було визначено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки не раніше ніж через три місяці проводиться повторне оцінювання результатів його службової діяльності.

49. Законом № 117-ІХ, який набрав чинності 25 вересня 2019 року, було внесено зміни до частини шостої статті 44 Закону № 889-VIII та визначено, що у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності такий державний службовець звільняється із служби, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону, та з ним розривається контракт про проходження державної служби (у разі укладення).

50. У спірних правовідносинах завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності позивачеві було визначено 18 лютого 2019 року, а оцінювання результатів службової діяльності позивача відбулося у грудні 2019 року.

51. Отже, станом на момент встановлення позивачеві завдань і ключових показників, і на момент оцінювання результатів службової діяльності Закон № 889-VIII передбачав різні правові наслідки отримання державним службовцем негативної оцінки.

52. Суд зазначає, що питання застосування статті 44 Закону № 889-VIII з урахуванням вказаних особливостей вже досліджувалося Верховним Судом у постанові від 03.08.2021 у справі № 120/78/20-а.

53. У вказаній постанові Верховним Судом сформовано правову позицію, яка полягає у тому, що звільнення державного службовця за наслідком проведення оцінювання його службової діяльності не є видом юридичної відповідальності, а отже, до спірних правовідносин не застосуються гарантії, визначені статтею 58 Конституції України.

54. Розвиваючи вказаний підхід, Верховний Суд у постанові від 31.08.2021 у справі № 520/510/20 зазначив, що, відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

55. Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 роз`яснив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

56. У Рішенні Конституційного Суду України від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) Конституційний Суд України зауважив, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві.

57. Водночас з аналізу норм статті 44 Закону № 889-VIII випливає, що звільнення із служби, відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 цього Закону, у разі отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності не є видом юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарним стягненням, а є наслідком реагування суб`єкта призначення на неналежне виконання державним службовцем посадових обов`язків, установлених для відповідної посади.

58. Отже, якщо визначення завдань і ключових показників мало місце до набрання чинності змінами, які внесені до статті 44 Закону № 889-VIII Законом № 117-ІХ, а визначення результатів виконання завдань та затвердження висновку - після набрання чинності вказаними змінами, то щодо правових наслідків отримання негативної оцінки застосуванню підлягає стаття 44 Закону № 889-VIII (у редакції Закону №117-ІХ).

59. Аналогічні за змістом висновки було викладено у постановах Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 140/96/20, від 30 травня 2023 року у справі №640/2240/20.

60. Таким чином, ураховуючи правову позицію, викладену у вказаних постановах, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що до правовідносин щодо визначення результатів виконання завдань позивачем застосовуванню підлягала стаття 44 Закону № 889-VIII (у редакції Закону №117-ІХ), відповідно до якої державний службовець, який отримав негативну оцінку за результатами оцінювання, звільняється зі служби.

61. Щодо аргументів касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 14 Типового порядку, норма якого звільняє від оцінювання результатів службової діяльності тих державних службовців, що працюють на займаній посаді з визначеними завданнями менше трьох місяців, Суд зазначає таке.

62. Як установили суди попередніх інстанцій, наказом АРМА від 14.02.2019 № 34/9-03-ос позивача з 18.02.2019 було переведено на посаду начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису.

63. 18 лютого 2019 року позивачеві було визначено завдання і ключові показники результативності, ефективності та якості службової діяльності державного службовця на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА.

64. Наказом АРМА від 02.09.2019 № 261/9-03-ос у зв`язку зі зміною структури та штатної чисельності АРМА, відповідно до наказу АРМА від 08.08.2019 № 363 «Про внесення змін до структури центрального апарату АРМА», введенням в дію штатного розпису на 2019 рік, ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що продовжує працювати на посаді начальника Управління менеджменту активів центрального апарату АРМА.

65. Судом апеляційної інстанції було з`ясовано, що наказом АРМА від 08.08.2019 № 363 «Про внесення змін до структури центрального апарату АРМА» Управління менеджменту активів реорганізовано шляхом скорочення його штатної чисельності, яка стосувалася підлеглих ОСОБА_1 , як начальника вказаного Управління, а не його посади.

66. Беручи до уваги, що проведені організаційно-штатні зміни в АРМА в частині, що стосувалися Управління менеджменту активів, стосувалися лише скорочення чисельності посад у вказаному управлінні, без скорочення посади начальника Управління менеджменту активів, яку обіймав позивач, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що наказом АРМА від 02 вересня 2019 року № 261/9-03-ос призначення / переведення позивача на нову посаду, яку він раніше не обіймав, не відбулося.

67. Виходячи із змісту пунктів 33, 35 Типового порядку, продовження проходження державної служби на тій самій посаді, проте згідно з новим штатним розписом, не є підставою для припинення виконання завдань і ключових показників, що були встановлені під час дії попереднього штатного розпису, якщо зміна штату не вплинула на завдання, функції та обов`язки, визначені в положенні про державний орган, положенні про відповідний структурний підрозділ, посадовій інструкції.

68. Судами попередніх інстанцій не встановлено, що вказані організаційно-штатні зміни мали будь-який вплив на обсяг чи зміст його посадових обов`язків, чи завдань і функцій очолюваного ним структурного підрозділу АРМА, з урахуванням яких йому у лютому 2019 року було визначено завдання і ключові показники.

69. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що в спірних правовідносин обмежень для проведення оцінювання службової діяльності позивача, передбачених пунктом 14 Типового порядку, не існувало.

70. Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції пункту 12 Типового порядку в частині правових наслідків встановлення державному службовцю понад п`яти завдань, Суд зазначає таке.

71. У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що встановлення йому шести завдань є грубим порушенням Типового порядку, що мало безпосередній вплив на виставлену йому оцінку, адже вона визначається на основі розрахунку середнього бала за виконання кожного визначеного завдання.

72. В аспекті вказаних доводів касаційної скарги Суд зазначає, що в спірних правовідносинах середній арифметичний бал для цілей виставлення позивачеві оцінки обчислювався за наслідками аналізу виконання позивачем п`яти завдань.

73. Таким чином, встановлення позивачу шести завдань не вплинуло на формулу розрахунку середнього бала й не призвело до порушення тих прав позивача, про які він зазначає в касаційній скарзі.

74. Суд також не погоджується з аргументами касаційної скарги щодо неправильного застосування (незастосування) судом апеляційної інстанції частини першої статті 11, частини сьомої статті 44 Закону № 889-VIII у частині правових наслідків звільнення державного службовця, який отримав негативну оцінку, до закінчення строку на оскарження висновку, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання.

75. Суд зазначає, що вказані доводи не були підставою позову.

76. 23 січня 2020 року позивачем до суду першої інстанції подано заяву про зміну предмету позову (яку було прийнято судом першої інстанції ухвалою від 04.03.2020), проте у вказаній заяві позивач також не посилався на протиправність оскаржуваних у цій справі наказів з підстав порушення його права на оскарження висновку за результатами оцінювання службової діяльності.

77. Уперше про порушення зазначених норм позивач зазначив у відповіді на відзив, що надійшла до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 01.08.2020 (перше судове засідання у справі було призначено на 29.01.2020). Тоді на порушення вказаних норм позивач посилався на спростування аргументів відповідача, який доводив, що позивач не міг звернутися до суду з цим позовом, не скориставшись процедурою досудового врегулювання спору, під якою відповідач мав на увазі передбачену частиною сьомою статті 44 і частиною першою статті 11 Закону № 889-VIII можливість оскаржити висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання.

78. Водночас у касаційній скарзі ці самі аргументи позивачем зазначаються як підстава для скасування оскаржуваних наказів.

79. У статті 47 КАС України визначено, що позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

80. Водночас у частині четвертій статті 341 КАС України передбачено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

81. Беручи до уваги, що вказані доводи позивача не були підставою позову, а суди попередніх інстанцій не оцінювали оскаржувані накази у контексті таких доводів, посилання позивача на неправильне застосування (незастосування) судами попередніх інстанцій пункту 10 частини першої статті 7, частини першої статті 11, частини сьомої статті 44 Закону № 889-VIII, пунктів 47-48 Типового порядку є безпідставним.

82. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій і погоджується з їхніми висновками про відсутність підстав для задоволення позову.

83. Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

84. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

85. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

86. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

VII. Судові витрати

87. Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

88. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

89. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

90. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року залишити без змін.

91. Судові витрати не розподіляються.

92. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: М. І. Смокович

С.А. Уханенко