Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року

м. Київ

справа №580/5040/20

адміністративне провадження № К/9901/20671/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 (головуючий суддя: Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі № 580/5040/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУПФУ в Черкаській області або відповідач), в якому просила:

визнати протиправними дії ГУПФУ в Черкаській області щодо невиплати щомісячної основної та додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) в повному розмірі за період з 01.01.2014 по 02.08.2014;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII з урахуванням частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014» та здійснити відповідні виплати з урахуванням вже виплачених сум.

Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 04.02.2021 позов задовольнив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.04.2021 скасував рішення суду першої інстанції, а позов залишив без розгляду у зв`язку із пропуском строк звернення до суду.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 15.06.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що у спірний період відповідач мав нарахувати та виплачувати їй державну та додаткову пенсію в розмірах, передбачених безпосередньо нормами статей 50, 54 Закону №796-XII, а не у встановлених Кабінетом Міністрів України. За наведених обставин, позивачка просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

Відповідач позов не визнав. Наголошує, що нарахування та виплата позивачці пенсійних виплат здійснювалася відповідно до положень норм законодавства.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував принцип пріоритетності Закону №796-XII над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та дійшов висновку, що у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров`ю, повинно було здійснюватися у розмірі та на підставі статей 50, 54 Закону №796-XII.

Одночасно, взявши до уваги те, що про підстави обчислення пенсії за спірний період позивачці стало відомо лише з листа відповідача від 19.10.2020, а з позовом до суду остання звернулася 09.11.2020, суд першої інстанцій дійшов висновку, що позов подано в межах строку звернення до суду.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску такого. Суд зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Відповідно з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас у цьому випадку апеляційний суд констатував, що отримання позивачкою листа-відповіді пенсійного органу від 19.10.2020 у відповідь на її звернення не змінює моменту, з якого остання повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів, оскільки зацікавленість щодо розміру пенсійних виплат та активні дії щодо отримання інформації про розрахунок її основної та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, така почала вчиняти лише восени 2020 року.

При вирішенні цієї справи, суд послалися на правову позицію Верховного Суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладену у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Скаржниця зазначає, що початок перебігу строку звернення до адміністративного суду слід пов`язувати із датою отримання листа-відповіді, листа-роз`яснення від органу ПФУ на запит особи про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.12.2020 №510/1286/16-а, а отже має враховуватися усіма судами, в т.ч., і Верховним Судом. З огляду на те, що про порушення своїх прав позивачка дізналася з листа пенсійного органу 19.10.2020, а з цим позовом звернулася у листопаді 2020 року, вважає, що нею не пропущені строки звернення до суду.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Спір у цій справі стосуються перерахунку розміру основної та додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону № 796-XII, за період з 1 січня 2014 по 02 серпня 2014 року.

Колегія суддів зазначає, що Закон № 796-XII не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Водночас поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Верховний Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від запропонованого Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав підходу до розуміння положень 122 КАС України у справах з питань обчислення та перерахунку пенсій.

Апеляційним судом встановлено, що з позовними вимогами про виплату недоплаченої за період з 1 січня 2014 по 02 серпня 2014 року основної та додаткової пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону № 796-XII, позивачка звернулася до суду лише 06.11.2020, визначений статтею 122 КАС України строк звернення до суду позивачем пропущений і поважних причин його пропуску позивачем не зазначено.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у пункті 42 постанови від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

У справі, що розглядається, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що отримання позивачкою листа відповідача у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов`язується із початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти через значний проміжок часу з моменту, коли отримала пенсію у меншому, на її думку розмірі.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для залишення позову без розгляду.

Така правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах відповідає установленій практиці Верховного Суду, викладеній зокрема, у постановах від 17.01.2023 у справі № 460/2212/21 та № 620/2043/19.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17).

Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального чи матеріального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає помилковими посилання скаржниці на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а, оскільки ця справа (№ 580/5040/20) і справа № 510/1286/16-а, не є однопредметними і виникли за різного правового регулювання. Так, зокрема у справі № 510/1286/16-а спір виник через неврахування пенсійним органом при обчисленні позивачу пенсії сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій до державних, професійних та ювілейних свят й інших виплат. Винятковою проблемою у справі № 510/1286/16-а було вирішення питання застосовування строків звернення до суду для фактичного встановлення строкових меж (може граничних меж) триваючого правопорушення у сфері реалізації соціальних прав.

Таким чином, доводи касаційної скарги позивачки не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.

VІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а тому підстави для скасування постанови апеляційного суду від відсутні.

Керуючись статтями 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2021 у справі №580/5040/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

В. М. Кравчук

О. П. Стародуб