Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.10.2019 року у справі №826/9248/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/9248/16

адміністративне провадження №К/9901/40540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року (суддя - Аблов Є. В. )

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Парінов А. Б., судді - Грибан І. О., Губська О. А.)

у справі № 826/9248/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м.

Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Дарницькому районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2016 № 6959-1305.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з огляду на те, що нарахування земельного податку відповідачем здійснено на підставі недостовіних та неналежних відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві від 16.05.2016 №6959-1305.

Задовольнячи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом невірно обрахованою суму податкового зобов'язання з земельного податку, визначену оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Не погодившись з зазначеними рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просив їх скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що земельна ділянка використовувалась позивачем в комерційних цілях, а тому при обчисленні земельного податку має застосовуватись коефіцієнт функціонального використання землі із значенням 2,5.

09 листопада 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про законність і обгрунтованність оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16 травня 206 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 6959-1305, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України визначено ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 8 998,16 грн.

Зазначена сума податкового зобов'язання нарахована позивачу за використання земельної ділянки загальною площею 0,0625 га, кадастровий номер 8000000000:90:962:0001, що розташована за адресою: вул. Садова, 65, ділянка 22 у Садівницькому товаристві "Трикотажник" Дарницького району міста Києва.

За даними контролюючого органу на вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля (СТО), що на думку контролюючого органу свідчить про використання зазначеної земельної ділянки в комерційних цілях.

Нарахування зазначеної суми податку здійснювалося за наступним розрахунком: 625*514,85*1,249*1,433*2,5*0,62 = 8 998,16 грн, де: 625 кв. м. - площа земельної ділянки; 514,85 грн - базова вартість 1 кв. м. 696-ої економіко-планувальної зони (що застосована відповідно до Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва"); 1,249 - коефіцієнт індексації за 2014 рік; 1,433 - коефіцієнт індексації за 2015 рік; 2,5 - коефіцієнт функціонального призначення (комерційне) відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23; 0,62 - узагальнюючий локальний коефіцієнт відповідно до рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23; 0,01 (1%) - ставка податку.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 270, п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - ПК України) об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (зокрема, за приписами норм ст. ст 15, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від
07.07.2011 № 3613-VI до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними).

Відповідно до п. 286.5 ст. 285 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному п. 286.5 ст. 285 ПК України.

Отже, нарахування фізичним особам сум земельного податку проводиться контролюючим органом на підставі даних державного земельного кадастру та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок-капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земль" нормативна грошова оцінка земельних длянок використовується для визначення розміру, зокрема земельної податку.

Статею 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" перебачено, що відомості про нормативну оцінку земельної ділянки включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до приписів Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку земель" та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.95 N 213 "Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" (зі змінами) розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за №388/12262 (далі - Порялок).

Згідно п.1.3 названого Порядку нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Розділом 4 цього ж Порядку визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою Цн = ВхНп/Нк*Кф*Км: де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6 %); Нк - норма капіталізації (3 %); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Розмір коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, визначається згідно із Додатком 1, Таблиця 1.1 Порядку № 18/15/21/11.

Зокрема, відповідно до Таблиці 1.1 коефіцієнт для землі сільськогосподарського призначення під господарськими будівлями та спорудами становить 1,0, а для землі комерційного використання - 2,5.

Рішенням Київської міської ради від 26.07.2007 № 43/1877 затверджений Порядок визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві.

Згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії КВ № 122157, земельна ділянка (кадастровий номер undefined) була передана у власність ОСОБА_2 для ведення садівництва, що згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 № 548 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306), за своїм цільовим призначенням відповідає категорії земель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, відповідач здійснив розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за визначеною вищевказаним Порядком формулою з використанням коефіцієнту функціонального призначення 2,5, встановленого для земель комерційного використання.

При цьому, належні докази зміни функціонального (цільового) призначення земельної ділянки позивача і внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру відсутні.

Посилання скаржника на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1015/02 від 10 вересня 2010 року, згідно якого Головним управлінням земельних ресурсів встановлено, що фактично ділянка використовується в комерційних цілях, є безпідставними, оскільки цей документ стосується іншого періоду діяльності позивача і не є належним доказом правомірності нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова