Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2019 року

Київ

справа №812/1424/16

провадження №К/9901/22000/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання неправомірними дій/бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Борзаниця С.В., та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Ханової Р.Ф.

І. Суть спору

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просив:

1.1. визнати неправомірними дії, бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 на суму 16 773,94 грн.;

1.2. зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області провести нарахування та виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 в сумі 16 773,81 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 10 липня 1996 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. З 07 листопада 2016 року проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області. У період з 14 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 20 вересня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області, що підтверджується довідкою Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24 жовтня 2016 року № А-6291.

2.1. Позивач вважає, що відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» та наказу Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», відповідач мав виплатити йому винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення у період з 07 листопада 2015 року по 20 вересня 2016 року. Однак, відповідачем не було виплачено позивачу грошову компенсацію за безпосередню участь в антитерористичній операції.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 у період з 10 липня 1996 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07 листопада 2015 року по 20 вересня 2016 року проходив службу в органах Національної поліції України.

4. Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 24 жовтня 2016 року № А-6291, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області у період з 14 серпня 2014 року по 07 листопада 2015 року, з 07 листопада 2015 року по 20 вересня 2016 року.

5. Відповідно до довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області про доходи про за період з 07.11.2015 по 20.09.2016 позивачу нараховано грошове забезпечення за листопад 2015 року 5488,00 грн., за грудень 2015 року 6860,00 грн., за січень 2016 року 6860,00 грн. Винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 20.01.2016 не нараховувалася позивачу та не виплачувалася.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області провести нарахування та виплату позивачу винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07 листопада 2015 року по 20 січня 2016 року у загальному розмірі 16 773,81 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

7. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Національна поліція є правоохоронним органом, а тому постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» поширює свою дію на спірні правовідносини. Враховуючи, що безпосередня участь позивача в антитерористичній операції у спірний період документально підтверджена, то відповідно до вищезазначеної постанови КМУ він набув права на виплату відповідної винагороди за участь в антитерористичній операції.

8. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року до 20 січня 2016 року. Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Луганській області провести нарахування та виплату позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період 07 листопада 2015 року до 20 січня 2016 року у загальному розмірі 16773,81 грн.

10. Рішення суду апеляційної інстанцій мотивовано тим, що саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка виразилася в ненарахуванні та невиплаті зазначеної винагороди позивачеві за спірний період, порушене законне право позивача на отримання цієї винагороди. Безпосередня участь позивача в антитерористичній операції у спірний період, документально підтверджена, тому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» він набув права на виплату відповідної винагороди за участь в антитерористичній операції» позивач має право на отримання винагороди за спірний період.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції в Луганській області, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

12. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 31.01.2015 № 24 установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Тобто, постанова КМУ № 24 розповсюджується саме на осіб рядового і начальницького складу правоохоронних органів.

13. Відповідно до статті 80 Закону України «Про Національну поліцію», зазначені види спеціальних звань поліцейських, які в свою чергу розділені на три категорії, а саме, молодшого, середнього, вищого складу поліції. Тобто, поняття особи рядового та начальницького складу міститься в Положенні про проходження служби особами рядового та начальницького складу ОВС, яке в свою чергу регламентувало порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (міліціонерів) та не застосовується до поліцейських.

14. На думку касатора, в лавах поліції відсутні спеціальні звання: осіб рядового та начальницького складу, а тому посилання позивача на той факт, що постанова КМУ від 31.01.2015 № 24 поширюється на поліцейських, є помилковими.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.

21. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.

22. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

23. Згідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року №24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій" (далі - Постанова КМУ від 31.01.2015 №24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.

24. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

26. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

27. Приписами постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 "Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, обумовлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції особам рядового та начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

28. Поняття правоохоронних органів міститься у Законі України «Про основи національної безпеки», відповідно до якого правоохоронні органи - органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

29. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки Національна поліція є правоохоронним органом, а позивач проходив у спірний період службу саме в національній поліції, тому на нього розповсюджується дія постанови КМУ від 31.01.2015 року №24. У зв'язку з чим, позивач має право на винагороду, яка виплачується за безпосередню участь в антитерористичній операції у відсотках місячного грошового забезпечення.

30. Таким чином, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

31. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

32. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2016 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі 812/1424/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець