ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №820/430/16

адміністративне провадження №К/9901/13247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Анцупової Т.О., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року (суддя Зінченко А.В.) та на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.) у справі №820/430/16 за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Актабанк» в особі Відділення № 11 «Харківське регіональне управління Публічного акціонерного товариства «Актабанк», Публічне акціонерне товариство «Актабанк», про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач-1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» Приходько Юлії Вікторівни (далі по тексту - відповідач-2, Уповноважена особа), в якому просив:

зобов'язати відповідача-2 внести позивача до списку вкладників за договорами банківського вкладу Публічного акціонерного товариства «Актабанк»;

зобов'язати відповідача-1 виплатити на користь позивача гарантовану суму відшкодування вкладу разом із нарахованими процентами в розмірі 182 328 (сто вісімдесят дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 64 коп. за банківським вкладом на депозитному рахунку НОМЕР_2 відкритому в Публічному акціонерному товариству «Актабанк» відповідно до договору банківського вкладу «Універсальний» № В11-0607/Т/631152 від 07 серпня 2014 року.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачами не було жодним чином розглянуто звернення позивача про виплату належної йому суми вкладу в межах гарантованої суми, як і не було станом на дату подання позову виплачено відповідні кошти, що свідчить про порушення прав та законних інтересів ОСОБА_2

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни, за участі третіх осіб: ПАТ «Актабанк» в особі Відділення №11 «Харківське регіональне управління ПАТ «Актабанк» та Публічного акціонерного товариства «Актабанк» про зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року по справі № 820/430/16 скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Актабанк" в особі відділення №11"Харківське регіональне управління "ПАТ "Актабанк", Публічне акціонерне товариство "Актабанк" про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну розглянути звернення ОСОБА_2 від 25 січня 2015 року та від 26 березня 2015 року і надати обґрунтовану відповідь. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та постанову суду першої інстанції, з інших підстав, і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, зобов'язавши відповідача-2 внести позивача до списку вкладників за договорами банківського вкладу ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції протиправно обмежився лише формальним розглядом справи, відстрочивши момент вирішення питання про захист прав позивача на невизначений термін, оскільки саме така протиправна бездіяльність відповідачів, яка виразилась у неприйнятті жодного конкретного рішення про виплату або невиплату вкладу, і стала причиною та підставою звернення позивача до суду з позовом. Наголошено на тому, що випадки, коли Фонд не відшкодовує особам вклади, визначені частиною четвертою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають. Відповідачами не надано жодних доказів нікчемності укладеного позивачем та банком договору банківського вкладу. Кошти на банківський рахунок ОСОБА_2 було зараховано ще 07 серпня 2014 року, тоді як тимчасову адміністрацію у ПАТ «Актабанк» було запроваджено лише 17 вересня 2014 року, відтак обґрунтованих сумнівів у недобросовісності дій позивача не вбачається. Вироки, які б набрали законної сили та свідчили про недобросовісність дій співробітників банку чи позивача, відсутні.

Відповідачі правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що між ПАТ «Актабанк» та ОСОБА_2 було укладено договір банківського вкладу від 07 серпня 2014 року, згідно умов якого вкладник передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 176543,81 гривень.

Відповідно до підпункту 1.1.1 пункту 1.1 договору для внесення суми вкладу банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок.

26 листопада 2014 року листом № 5225 та 28 листопада 2014 року листом №5251, Уповноважена особа проінформувала Фонд, що з початку запровадження тимчасової адміністрації проводиться робота з перевірки окремих платежів та транзакцій, проведених в липні-вересні 2014 року, в частині наявності підстав для отримання вкладниками коштів за вкладами. З метою недопущення протиправного відшкодування коштів за вкладами, Уповноважена особа відповідно до зазначених листів, звернулась до Фонду з пропозицією розглянути питання можливості та доцільності тимчасового блокування коштів на рахунках окремих вкладників ПАТ «Актабанк», в тому числі й на рахунку Позивача.

01 грудня 2014 року протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/4, Фонд вирішив погодити пропозицію Уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Актабанк» згідно переліку, наведеному у вищезазначених листах та зобов'язав відділ організації виплат Фонду відобразити блокування у файлах «D» та «Z» Узагальненої бази даних Фонду гарантування.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року за № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Актабанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16 січня 2015 року за № 6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Актабанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Актабанк» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «Актабанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну строком на 1 рік з 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року включно.

14 лютого 2015 року позивач на ім'я Уповноваженої особи надіслав заяву від 25 січня 2015 року, в якій просив прийняти до розгляду раніше подану заяву від 27 січня 2015 року про повернення коштів за договором банківського вкладу та невідкладно повідомити про прийняте за цією заявою рішення. Також в цій заяві позивач просив включити його до переліку вкладників за договором банківського вкладу ПАТ «Актабанк» та повідомити, коли і де він зможе отримати кошти з його депозитного рахунку.

Разом з тим, відповідачем-2 на вказане звернення позивача відповіді не надано.

26 березня 2015 року позивач втретє подав заяву про виплату банківського вкладу, в якій просив надати йому відповідь, коли і де він зможе отримати кошти за договором банківського вкладу.

На вказану заяву обґрунтованої та вмотивованої відповіді відповідачем-2 також надано не було.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що рішення про тимчасове блокування виплат окремим вкладникам не скасоване та не змінене, що унеможливлює включення позивача до переліку вкладників.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що відповідачами не надано доказів надання позивачу обґрунтованої відповіді за наслідками розгляду його заяв від 25 січня 2015 року та від 26 березня 2015 року щодо включення його до переліку вкладників за договором банківського вкладу у ПАТ «Актабанк». З огляду на відсутність вказаної відповіді позовні вимоги щодо включення ОСОБА_2 до списку вкладників за договорами банківського вкладу ПАТ «Актабанк» , які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, є передчасними.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад, відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату прийняття Правлінням Національного банку України постанови від 16 вересня 2014 року № 576 «Про віднесення ПАТ «Актабанк» до категорії неплатоспроможних» на депозитному рахунку ОСОБА_2, відкритому відповідно до укладеного з ПАТ «Актабанк» договору банківського вкладу від 07 серпня 2014 року № В11-0607/Т/631152, знаходились грошові кошти у розмірі 176543,81 грн. Ці кошти були залучені на рахунок ОСОБА_4 відповідно до меморіального ордеру від 07 серпня 2014 року № 200047 (а.с.8).

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частиною другою статті 38 Закону № 4452-VI встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

При цьому із приписів статті 38 Закону № 4452-VI слідує, що перевірка правочинів Уповноваженою особою здійснюється саме протягом дії тимчасової адміністрації, разом з тим, після отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана протягом трьох днів скласти відповідні переліки вкладників, які мають/не мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в тому числі і з урахуванням результатів проведеної нею перевірки. Разом з тим, правом на повідомлення осіб про нікчемність правочинів Уповноважена особа наділена і протягом здійснення ліквідації.

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14), в редакції, чинній з 11 листопада 2014 року, Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити, зокрема направлення до Фонду файлів із: переліком вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону; переліком осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку; переліком осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що ще не виконане.

Пунктом 3 розділу ІІІ Положення № 14 визначено, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

При цьому як пунктом шостим розділу ІІ, так і пунктом шостим розділу ІІІ Положення № 14 надано право Уповноваженій особі і під час здійснення тимчасової адміністрації, і на стадії ліквідації банку подавати до Фонду зміни/додаткову інформацію стосовно вкладників.

Таким чином, протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа зобов'язана направити до Фонду три переліки вкладників відповідно до пункту 8 розділу ІІ Положення № 14, які в подальшому перевіряються Фондом на предмет вірності їх складення, при цьому протягом цього часу Уповноважена особа також здійснює перевірку правочинів на предмет їх нікчемності, приймає відповідні рішення про виявлення таких фактів і повідомляє про це сторін правочину.

Протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку Уповноважена особа зобов'язана сформувати та подати до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто, увесь масив вкладників - фізичних осіб зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку має бути віднесений до відповідного переліку, який передбачений Законом № 4452-VI та Положенням №14, при цьому Уповноважена особа за наявності відповідних правових підстав протягом усього часу ліквідації може вносити відповідну додаткову інформацію стосовно вкладників.

Разом з тим, в даному випадку відповідачем-2 фактично було проігноровано вказані приписи закону, оскільки 18 листопада 2014 року Уповноваженою особою супровідним листом № 4980 надано до Фонду базу даних про вкладників, до якої було включено і позивача. Разом з тим, в подальшому, протоколом засідання виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 250/4 від 01 грудня 2014 року Фондом було погоджено пропозицію Уповноваженої особи щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ «Актабанк» згідно переліку та зобов'язано відділ організації виплат Фонду відобразити блокування у файлах «D» і «Z» Узагальненої бази даних Фонду. Вказані заходи були вчинені з метою недопущення протиправного відшкодування коштів за вкладами.

Доказів віднесення позивача до будь-якого з переліків, визначених відповідно до вищенаведених правових норм, зі спливом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку відповідачами ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції надано не було, як і не було надано доказів виявлення нікчемного правочину відповідно до приписів статті 38 Закону № 4452-VI та повідомлення про вказані обставини позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженою особою Фонду не приймалося рішення щодо нікчемності правочину неплатоспроможного банку, передбаченого у частині 3 статті 38 Закону № 4452-VI, та не встановлено, що саме договір банківського вкладу між позивачем та ПАТ «Актабанк» має ознаки нікчемного правочину. Позивач не повідомлявся, у зв'язку з чим його не включено до списку на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

Разом з тим, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача-2, Уповноважена особа зобов'язана була віднести позивача як вкладника ПАТ «Актабанк» до одного із визначених законом переліків вкладників, у разі якщо вважала, що відповідний правочин є нікчемним, із обов'язковим зазначенням конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, якою визначено вичерпний перелік підстав нікчемності правочинів.

Відносно того, що з приводу укладеного позивачем з банком договору банківського рахунку відповідачами прийнято рішення про тимчасове блокування коштів за рахунками вкладників, суд касаційної інстанції зазначає, що приписи Закону № 4452-VI не передбачають можливості вчинення Уповноваженою особою таких дій як блокування витрат коштів за договорами, нікчемність яких може бути встановлена в майбутньому, при формуванні списків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

Колегія суддів касаційного суду зауважує, що, як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на отримання грошового відшкодування від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є встановлення відповідачем-2 факту дроблення вкладу ОСОБА_4 Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають умовній категорії "договори дроблення", з'явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховної Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.

Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до наданого меморіального ордеру від 07 серпня 2014 року № 200047 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача № НОМЕР_2 відбулось шляхом перерахування останніх з поточного рахунку ОСОБА_4.№ НОМЕР_1 і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та підпункту 1.2.1 пункту 1.2 договору банківського вкладу від 07 серпня 2014 року №В11-0607/Т/631152. Доказів іншого відповідачами не надано.

При цьому, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією №492 та договорами з відповідними клієнтами банку.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Актабанк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_2 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому відповідачем-2 не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Актабанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорюванні дій працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

При цьому суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо передчасності позовних вимог позивача з огляду на те, що останньому не надано відповідь на його звернення від 25 січня 2015 року та від 26 березня 2015 року, оскільки обов'язок Уповноваженої особи щодо віднесення вкладника банку, що ліквідується, до одного із переліків вкладників, що визначені відповідними нормативно-правовими актами, не залежить від факту звернення такої особи до відповідача-2 із відповідною заявою.

Разом з тим, у межах даного адміністративного спору судами попередніх інстанцій встановлено факт тимчасового блокування рахунку позивача та невіднесення останнього до жодного з переліків, передбачених законодавством, що свідчить про протиправну бездіяльність Уповноваженої особи.

З урахуванням встановлених судами обставин обраний апеляційним судом спосіб судового захисту не можна вважати ефективним, оскільки метою звернення до суду було не спонукання до розгляду звернення позивача, а захист його прав як вкладника банку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем-2 не доведено наявності правових підстав вважати спірний договір банківського вкладу, укладений між позивачем та ПАТ «Актабанк» нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даних договорів, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.

Суд касаційної інстанції враховує те, що відповідно до пункту 4 розділу ІІІ про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14) перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Положеннями пункту 6 Положення № 14 визначено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зокрема, зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування.

З огляду на ті обставини, що станом на дату розгляду справи у суді касаційної інстанції відповідний перелік вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, вже сформовано та подано на затвердження відповідача-1, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача-2 подати додаткову інформацію стосовно позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Актабанк» за рахунок Фонду.

Колегією суддів також враховується і те, що при встановленні обставин справи суди попередніх інстанцій посилались на факт укладення позивачем договору банківського вкладу з ПАТ «Актабанк» 05 серпня 2014 року, в той час, як ОСОБА_2 вказаний договір було укладено 07 серпня 2014 року. Разом з тим, допущення вказаних описок не вплинуло на правильність встановлення судами обставин справи, та останні можуть бути виправлені у відповідності до приписів частини першої статті 253 КАС України.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції в частині зобов'язання відповідача-2 розглянути звернення ОСОБА_2 від 25 січня 2015 року та від 26 березня 2015 року і надати обґрунтовану відповідь є таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, та обранням неефективного способу захисту порушеного права позивача, а відтак підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову у вказаній частині.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що у розрізі приписів пункту 17 частини першої статті 2, пункту другого частини п'ятої статті 12 Закону № 4452-VI Уповноважена особа є працівником Фонду, який може змінюватися виконавчою дирекцією Фонду впродовж тимчасової адміністрації та ліквідації Фонду, але при цьому незмінно виконує відповідні делегованій їй Фондом функції, то зазначення конкретного прізвища, імені та по батькові відповідної посадової особи під час судового розгляду справ не є обов'язковим, зокрема з метою належного захисту порушених прав особи в процесі виконання судового рішення.

Що стосується вимог касаційної скарги щодо скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Між тим, з огляду на оскарження ОСОБА_2 відповідно до вимог касаційної скарги і постанови Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, і постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року, ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 10 червня 2016 року (№К/800/15565/16) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на вказані судові рішення.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у цій справі скасовано в результаті його перегляду в апеляційному порядку, то, відповідно підстави для його перегляду Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ чинної редакції КАС України, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки відповідно до вимог касаційної скарги судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не оскаржуються, колегією суддів правильність судових рішень у вказаній частині не перевірялась.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною третьою вказаної статті визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції в частині задоволення позову неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в цій частині та ухвалення нової про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі №820/430/16 скасувати в частині зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни розглянути звернення ОСОБА_2 від 25 січня 2015 року та від 26 березня 2015 року і надати обґрунтовану відповідь.

Прийняти нову постанову у цій частині, якою зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Актабанк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно ОСОБА_2 як вкладника за договором банківського вкладу з Публічним акціонерним товариством «Актабанк» №В11-0607/Т/631152 від 07 серпня 2014 року, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В решті постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2016 року у справі №820/430/16 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Т.О. Анцупова

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду