Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2025 року

м. Київ

справа №560/6252/24

адміністративне провадження № К/990/8095/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 560/6252/24

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (суддя-доповідач - Мацький Є.М., судді: Сушко О.О., Залімський І.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 13 березня 2022 року по 12 травня 2023 року грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії за особистий внесок у загальні результати служби, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 13 березня 2022 року по 12 травня 2023 року грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року та на 01 січня 2023 року відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також зробити перерахунок процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії за особистий внесок у загальні результати служби, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням індексації грошового забезпечення, та зробити перерахунок у зв`язку з цим усіх інших отриманих виплат під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 .

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 з 13 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення та премії, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 13 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року, а також всі інші належні за цей період додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

17 січня 2025 року апелянтом подано до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою наведені представником апелянта не можуть бути визнані судом, як поважні, а тому у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року необхідно відмовити.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

26 лютого 2025 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Скаржник зазначає, що в апеляційній скарзі від 25 грудня 2024 року та у клопотанні від 17 січня 2025 року відповідачем викладено обґрунтовані обставини пропуску строку на оскарження та зазначена вимога до суду з проханням визнати такі обставини поважними та продовжити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, однак зазначене проігноровано судом апеляційної інстанції при винесенні ухвали від 27 січня 2025 року.

Також відповідачем зверталася увага суду апеляційної інстанції на те, що територія Миколаївської області і акваторія Чорного моря в межах територіальних вод України визначена районом ведення бойових дій. 24 лютого 2022 року почались ракетні обстріли території України, в тому числі у АДРЕСА_1 , на території якого знаходиться відповідач. Внаслідок обстрілів, які продовжуються і на даний час, було зруйновано будівлі військової частини, пошкоджені казарми, господарські споруди та інші приміщення. Загалом територія військової частини зазнала масштабних руйнувань. Зазначені обставини зумовили необхідність вибуття військовослужбовців військової частини до місць виконання завдань в районах бойових дій, переміщення до інших областей, розосередження особового складу та евакуацію документації і матеріально-технічних засобів. Посадові особи управління військової частини відряджені до різних оперативних угруповань військ по різних напрямках. При цьому, місця тимчасового розташування підрозділів військової частини, виходячи з обстановки в районах бойових дій, постійно змінюються. Військовою частиною проводяться активні заходи щодо забезпечення захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, це підтверджується Указом Президента України від 24 серпня 2022 року № 611/2022, яким нагороджено військову частину почесною відзнакою «За мужність та звитягу» під час захисту державного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності. Уважає, що запровадження правового режиму воєнного стану на території України є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, про що вказано в листі Верховного суду України від 04 березня 2022 року.

Касатор зауважує, що одразу після надходження копії рішення суду першої інстанції посадовими особами відповідача було підготовлено відповідні документи (рапорт, заявка) на замовлення суми судового збору до розпорядника коштів вищого рівня, з метою забезпечення належної оплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, який вже сплачений за платіжним дорученням №4929 від 24 грудня 2024 року (додаток до апеляційної скарги від 25 грудня 2024 року), про що повідомлено суд. Зазначає, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відбулося через обставини, які є такими, що не залежали від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, що надає такій особі права у розумний час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідач подав до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження від 17 січня 2025 року, яке судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги. Суд апеляційної інстанції під час прийняття ухвали про відмову у відкриття апеляційного провадження не прийняв до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, не дав правової оцінки обґрунтуванням та обставинам, викладеним у скарзі про визнання поважними причини пропуску процесуального строку на оскарження.

З уваги на викладене та посилаючись на пункт 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідач просить Суд скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою від 18 березня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надіслав, що не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у силу частини четвертої статті 338 КАС України.

Ухвалою від 03 вересня 2025 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

IV. Джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2023 року, касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.

Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить з такого.

Комплексний аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги.

Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 293 КАС України, а також дотримання термінів її подачі, обов`язкове подання переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, у тому числі і в частині сплати судового збору та, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подання відповідного клопотання про його поновлення.

Статтею 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

При цьому, згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною другою статті 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга).

Окрім того, за змістом частини третьої цієї статті апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 298 КАС України).

Отже, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, апеляційної скарги. Як у випадку невиконання вимог статті 296 КАС України щодо форми та змісту скарги, так і вимог щодо дотримання строку апеляційного оскарження, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання наведених у ньому підстав неповажними, - апеляційна скарга залишається без руху.

Колегія суддів зауважує, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

Разом із тим, пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.

Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.

При цьому, у разі подання апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними. Тобто, поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частиною другою статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від установлених обставин, доводів і доказів сторін.

Так, у цій справі Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 560/6252/24 з порушенням строку, визначеного статтею 295 КАС України. В апеляційній скарзі апелянт просив поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це відсутністю коштів на оплату судового збору , а також запровадженням на території України воєнного стану.

Проте, як зазначалося вище, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2025 року наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції визнано неповажними, апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та наведення інших підстав поновлення строку на апеляційне оскарження.

17 січня 20245року через підсистему «Електронний суд» на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якої апелянт зазначив, що вперше з апеляційною скаргою звернувся вчасно, з дотриманням строку, передбаченого статтею 295 КАС України. Водночас, оскільки кошти на оплату судового збору за подання апеляційної скарги були відсутні, апелянт просив відстрочити сплату судового збору. Проте суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вмотивованого клопотання і повернув апеляційну скаргу. Апелянт вказував, що постійно вчиняв дії з метою отримання коштів від розпорядника вищого рівня і одразу після їх отримання сплатив судовий збір та без зволікань повторно звертається до суду з апеляційною скаргою. Окрім того, заявник посилався на дію в Україні правового режиму воєнного стану та здійснення відповідачем заходів щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності держави.

Оцінивши доводи відповідача щодо поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та перевіривши матеріали справи № 560/6252/4, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність наведених апелянтом підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, з огляду на що 27 січня 2025 року постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

У світлі питання, порушеного у даному касаційному провадженні, колегія суддів зауважує про таке.

Згідно з матеріалами справи, вперше Військова частина НОМЕР_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року з дотриманням строку, визначеного статтею 295 КАС України, - 07 листопада 2024 року. Проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року апеляційну скаргу відповідача було повернуто у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення скарги без руху, а саме, ненаданням доказів про сплату судового збору.

28 листопада 2024 року Військова частина НОМЕР_1 вдруге подала апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, яку також було повернуто відповідачу ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2024 року з тих же підстав, що й первісну скаргу.

07 січня 2025 року Військова частина НОМЕР_1 втретє подала апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, в якій, окрім іншого, просила поновити строк на апеляційне оскарження, вказавши, що цей строк пропущений з поважних причин, - через відсутність коштів на оплату судового збору станом на час подання попередніх апеляційних скарг, однак наразі судовий збір сплачений відповідно до закону, що підтверджується платіжним дорученням від 24 грудня 2024 року № 4929.

Між тим апеляційний суд, оцінивши доводи відповідача, залишив апеляційну скаргу без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження і запропонував апелянту подати заяву про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, про що постановив ухвалу від 10 січня 2025 року.

В цій ухвалі Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу. Суд уважав необґрунтованим клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, адже з моменту повернення вчасно поданої апеляційної скарги з недоліками, що стали причиною її повернення, відповідач більше місяця не вживав достатніх заходів для отримання фінансування для сплати судового збору у цій справі. Сплата судового збору більше ніж через місяць після повернення апеляційної скарги не може свідчити про те, що відповідач в стислі чи найкоротші терміни звернувся до суду із повторною апеляційною скаргою. Тобто, про розумний строк звернення із повторною апеляційною скаргою в даному випадку не йдеться. Отже, відповідач допустив свідоме зволікання з поданням апеляційної скарги втретє.

Суд апеляційної інстанції виснував, що доводи апелянта з посиланням лише на практику Верховного Суду не свідчать про поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення та не є об`єктивними підставами, які перешкоджали оскаржити судове рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та, як наслідок, повернення її заявнику не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

На виконання вимог ухвали суду від 10 січня 2025 року відповідач подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій повторно навів вищевказані аргументи та зауважив, що не є розпорядником коштів і не має можливості здійснювати оплату судового збору самостійно, а отже, з боку відповідача відсутнє свідоме зволікання щодо подання апеляційної скарги втретє.

Надаючи оцінку доводам апелянта, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 27 січня 2025 року виходив із того, що при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою і так далі. Разом із тим, право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Додатково суд апеляційної інстанції відмітив, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Поряд із цим, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та посилаючись на введений в Україні правовий режим воєнного стану, відповідачем не наведено доводів та не надано суду жодних доказів, яким чином запровадження воєнного стану в Україні вплинуло на неможливість дотримання ним встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року.

Колегія суддів із цим повністю погоджується та звертає увагу на наступне.

Згідно з аргументацією заявника касаційної скарги, строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у справі № 560/6252/24 було пропущено з причин, які не залежали від волі апелянта, а саме, через відсутність коштів на оплату судового збору за подання апеляційної скарги. Враховуючи ці обставини, а також те, що подання повторної апеляційної скарги відбулося одразу після оплати судового збору, тобто без зайвих зволікань, відповідач переконаний, що строк, визначений статтею 295 КАС України, пропущений з поважних причин.

У вимірі вказаних доводів Суд зазначає, що норма пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. У свою чергу, дотримання вимог КАС України щодо належного оформлення апеляційних скарг залежить виключно від особи, яка подає апеляційну скаргу. До того ж, право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом. Понад те, вдруге та втретє відповідач звернувся з апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року поза межами встановленого строку.

Згідно з установленою практикою Верховного Суду, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку (зокрема, постанови від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі №826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21 та ін.).

Верховний Суд звертає увагу на те, що сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що « особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.».

Таким чином можна констатувати, що обставини, які зумовили повернення первісної апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 , були пов`язані виключно з неналежним їх оформленням, і не були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Щодо посилання скаржника на дію воєнного стану в Україні, як на додаткову підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Сам по собі факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.

За таких обставин наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали вчасно скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою, відповідачем не наведено.

Ураховуючи, що доводи касаційної скарги не виправдовують безпідставність порушення суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд дійшов до висновку, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених частиною першою статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції постановлено законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VІ. СУДОВІ ВИТРАТИ

Ураховуючи результат касаційного перегляду питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі №560/6252/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько