Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №761/17387/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 березня 2018 року

Київ

справа №761/17387/17

адміністративне провадження №К/9901/2181/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року (суддя Осаулов А.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (головуючий суддя Беспалов О.О., судді: Губська О.А., Парінов А.Б.) у справі №761/17387/17 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Генерального штабу Збройних Сил України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач-1), Генерального штабу Збройних Сил України (далі по тексту - відповідач-2), відповідно до якого просив суд:

-визнати протиправними дії відповідача-2 щодо не складання на дату звільнення позивача (30.11.2016 року) довідки про виплачені види грошового забезпечення - грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії (згідно ст.27 Дисциплінарного статуту ЗСУ), грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, щомісячної додаткової грошової допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні, які не входять в довідку від 30.11.2016 року про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії та не направлення її до відповідача 1 через уповноважений орган - Київський міський військовий комісаріат;

-визнати протиправними дії відповідача-2 щодо не включення до розрахунку грошової допомоги при звільненні позивача з грошового забезпечення із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- зобов'язати відповідача-2 здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні з грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром грошової допомоги при звільненні;

-визнати протиправними дії відповідача-1 щодо не врахування грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії (згідно ст.27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, щомісячної додаткової грошової винагороди, одноразової грошової допомоги при звільненні при обчисленні ОСОБА_2 розміру основної пенсії з 01 грудня 2016 року, виходячи із розміру грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби;

- зобов'язати відповідача-1 вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати основної пенсії, починаючи з 01 грудня 2016 року довічно шляхом включення до складу грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби, з розміру якого обчислюється пенсія, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премію (згідно ст.27 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України), одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у загальній сумі 288' 214,76 грн., щомісячну додаткову грошову винагороду в сум 126' 589,34 грн. та провести доплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідно до наказу Міністерства оборони України 22.11.2016 року №1100 його було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я. За вислугою років позивач набув право на пенсійне забезпечення, тому пенсію останньому було призначено з 01.12.2016, але всупереч вимогам ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» обчислено розмір пенсії у неналежному розмірі. Так, пенсію було розраховано без включення до неї виплачених йому одноразових видів грошового забезпечення за довідкою Фінуправління відповідача-2 №305/212 у відповідних категоріях та сумах згідно постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року та судової практики. Крім того, при розрахунку допомоги при звільненні відповідачем-2 не враховано щомісячну додаткову грошову винагороду, що призвело до виплати допомоги при звільненні у меншому розмірі. Відтак, на думку позивача, з вини відповідачів йому здійснюється виплата пенсії в неналежному розмірі.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року позов задоволено частково, а саме:

1. Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо неврахування відповідних грошових допомог у розмір пенсії і відмови у перерахунку та виплаті ОСОБА_2 пенсії, - протиправними.

2. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2017 року, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до вимог ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи виплачене грошове забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби: грошову допомогу на оздоровлення в сумі - 18' 377,85 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі - 18' 470,85 грн., премію (згідно Дисциплінарного статуту збройних Сил України) в сумі - 45' 364,31 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі - 10' 885,50 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі - 192' 123,75 грн., згідно довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України за №305/212 від 23 березня 2017 року (із розшифровкою таких виплат згідно довідки від 25.07.2017 року за №305/530), та провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсії.

3. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року:

1. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Генерального штабу Збройних Сил України щодо нескладення станом на 30 листопада 2016 року довідки про виплачені види грошового забезпечення грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, щомісячної додаткової грошової допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні, які не входять в довідку від 30.11.2016 року про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, та ненаправлення її до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві через уповноважений орган скасовано.

В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо невключення у довідку від 30 листопада 2016 року № 305/726 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, щомісячної додаткової грошової допомоги, одноразової грошової допомоги при звільненні, та ненаправлення цих відомостей до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві через уповноважений орган.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без задоволення.

2. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії щодо призначення та виплати позивачу пенсії, починаючи з 01 грудня 2016 року, шляхом включення до складу грошового забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби, з розміру якої обчислюється пенсія, щомісячної додаткової грошової винагороди в сум 126589, 34 гривень та проведення доплати різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсійних виплат скасовано.

В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з 01 грудня 2016 року з урахуванням додаткової грошової винагороди в сумі 126589, 34 гривень на підставі довідки фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 23 березня 2017 року № 305/212 за вирахуванням фактично виплачених сум.

3. Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до вимог частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи виплачене грошове забезпечення за 24 місяці перед звільненням зі служби: грошову допомогу на оздоровлення в сумі 18' 377,85 гривень, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 18' 470,85 гривень, премію в сумі 45' 364,31 гривень, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 10' 885,50 гривень, одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 192' 123,75 гривень, згідно довідки фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України за №305/212 від 23 березня 2017 року (із розшифровкою таких виплат згідно довідки від 25.07.2017 року за № 305/530), та провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром пенсії з 01 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року скасовано.

В цій частині прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням: грошової допомоги на оздоровлення в сумі 18' 377,85 гривень, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань в сумі 18' 470,85 гривень, премії в сумі 45' 364,31 гривень, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 10' 885,50 гривень, одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 192' 123,75 гривень згідно довідок фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України №305/212 від 23 березня 2017 року та № 305/530 від 25 липня 2017 року за вирахуванням фактично виплачених сум з 01 грудня 2016 року по 31 березня 2017 року.

4. В іншій частині постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2017 року залишено без змін.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що відповідно до наказу Міністерства оборони України 22.11.2016 року №1100 було звільнено з військової служби у відставку за станом здоров'я.

Позивачу було призначено пенсію з 01.12.2016 р., яка була обрахована зі складових, відображених в довідці фінансового управління Генерального штабу ЗС України від 30.11.2016 р. № 305/726 (а.с.9).

Відповідно до довідок фінансового управління Генерального штабу ЗС України за №305/212 від 23 березня 2017 року (а.с.10) та №305/530 від 25.07.2017 року (а.с.67) про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.12.2014 р. по 30.11.2016 р., останньому було нараховано: грошову допомогу на оздоровлення в сумі - 18' 377,85 грн., матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань в сумі 18' 470,85 грн., премію в сумі 45' 364,31 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в сумі 10' 885,50 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 192' 123,75 грн., щомісячну додаткову грошову винагороду в сумі 126' 589,34 грн.

Листом від 28.04.2017р. № 9661/03/Г-821 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві відмовило позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з урахуванням зазначених складових.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позову. Суди визнали необґрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправними дій Генерального штабу Збройних Сил України та зобов'язання його здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні з грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром грошової допомоги при звільненні. Такий висновок обґрунтований тим, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою КМ України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» від 22 вересня 2010 р. №889, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. При цьому суди послалися на висловлення аналогічної правової позиції Верховним Судом України у постановах від 04.11.2014р. (справа №21-473а14) та від 19.05.2015 р. (справа № 21-466а15).

Не погодившись з судовими рішеннями в частині відмовлених позовних вимог, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати в частині постанови судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити в цій частині нове судове рішення:

1. Визнати протиправними дії Генерального штабу Збройних Сил України щодо не включення до розрахунку грошової допомоги при звільненні позивача з грошового забезпечення із урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

2. Зобов'язати Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні з грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром грошової допомоги при звільненні.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами невірно встановлено обставини справи та застосовано правовий висновок Верховного Суду України, який не стосується спірних правовідносин у даній справі, оскільки підстава звернення до суду та предмет позову не є аналогічним. З посиланням на норми статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.10.2015 (справа №21-2942а15), позивач вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода повинна бути включена до грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога при звільненні.

12.01.2018 Генеральний штаб Збройних Сил України направив Верховному Суду відзив на касаційну скаргу, проте, враховуючи, що він не містить підпису, колегія суддів не приймає його до уваги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст.341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на доводи касаційної скарги, яка не містить заперечень щодо судових рішень в частині задоволених позовних вимог, враховуючи, що відповідачами постанови судів не оскаржені, тому підстави для перегляду судових рішень в частині задоволених позовних вимог відсутні.

Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального права в частині відмовлених позовних вимог про визнання протиправними дій Генштабу Збройних Сил України та зобов'язання його здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні з грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, колегія суддів касаційного суду виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (далі - закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктами 3, 4 цієї статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та має забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За пунктом 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за умови наявності у військовослужбовця вислуги 10 років і більше.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою №889 Кабінет Міністрів України встановив щомісячну додаткову грошову винагороду (далі - винагорода) для окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.

На час установлення і початку виплати - 1 жовтня 2010 року - винагорода мала виплачуватися військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займали посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ (пункт 1).

Відповідно до пункту 2 цієї постанови граничні розміри, порядок та умови виплати винагороди, передбачені пунктом 1, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Надалі до постанови № 889 вносилися зміни, які розширювали перелік категорій військовослужбовців та інших осіб, яким відповідно до пункту 1 цієї постанови встановлювалася винагорода.

13 березня 2013 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №161, згідно з якою назва і пункт 1 постанови №889 викладені в новій редакції.

Зокрема, у пункті 1 передбачена виплата винагороди:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 постанови №161 Міністерство оборони зобов'язувалося забезпечити здійснення видатків, пов'язаних з набранням чинності цією постановою, в межах видатків на оплату праці, передбачених Міністерству в Державному бюджеті України на 2013 рік.

При цьому зміни, що вносилися до постанови №889, істотно не зачіпали положень пункту 2 цієї постанови.

На виконання постанови № 889 Міністр оборони України наказом від 15 листопада 2010 року № 595 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489; з наступними змінами; далі - Інструкція), положення якої стали застосовуватися з 1 жовтня 2010 року.

У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Зокрема, в пункті 3 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) наводиться перелік складових грошового забезпечення, з якого має обраховуватися й виплачуватися винагорода і який за обсягом є меншим за перелік, встановлений у пункті 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ.

За пунктом 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.

Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень пункту 10 Інструкції, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

У первинній редакції Інструкція передбачала, що підставою для видання наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) про виплату винагороди є витяги з вахтових журналів, засвідчені командиром або старшим помічником командира корабля (судна) і скріплені гербовою печаткою корабля (судна). У витягах зазначаються номер і дата наказу про зарахування корабля (судна) в кампанію, а також дні плавання на кораблі (судні) за межами зовнішнього рейду (абзаци другий, третій пункту 5 Інструкції в редакції від 15 листопада 2010 року).

Таким чином, історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови №889 в системному зв'язку із нормами статей 9 і 15 Закону №2011- ХІІ та правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ. Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Подібний підхід регулювання встановлений і щодо розміру винагороди, відповідно до якого до складу грошового забезпечення, з якого обраховується і виплачується винагорода, не введені всі його складові.

Аналогічне розуміння положень постанови №889 Верховний Суд України сформулював раніше у постановах від 15 жовтня 2013 року (справа №21-368а13), 4 листопада 2014 року (справа №21-473а14), 3 березня 2015 року (справа №21-32а15), 19 травня 2015 року (справа №21-466а15).

Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20 жовтня 2015 року у справі №21-2942а15 колегія суддів вважає без підставними, оскільки у справі №21-2942а15 Верховний Суд України висловив свою позицію щодо врахування щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.

В межах же справи, що розглядається, позивач оскаржує дії Генштабу Збройних Сил України щодо не включення щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова допомога при звільненні.

Тобто, предмети розгляду справи №21-2942а15 та справи, що розглядається не є тотожними.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій Генерального штабу Збройних Сил України та зобов'язання його здійснити перерахунок розміру грошової допомоги при звільненні з грошового забезпечення із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, провести виплату різниці між фактично отриманим та перерахованим розміром грошової допомоги при звільненні.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні частини позовних вимог, які є предметом касаційного перегляду в межах доводів касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим касаційна скарга, в межах її доводів, не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 26 вересня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі №761/17387/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик ,

Судді Верховного Суду