Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру

Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психі­атричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодек­су, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

1. Примусові заходи медичного характеру містять у собі органічне поєднання двох критеріїв: а) юридичного; б) медичного.

Юридичний критерій означає, що поняття і мету, підставу і види, порядок засто­сування, виконання, продовження, зміни або припинення зазначених заходів регла­ментує кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство.

Медичний критерій означає, що за своїм змістом ці заходи визначаються як ліку­вальні. Діагноз хвороби, рекомендації щодо призначення та проведення лікування, профілактики психічних захворювань тощо визначають у своєму висновку лікарі- психіатри.

1. Примусові заходи медичного характеру - це надання за рішенням суду приму­сової амбулаторної або стаціонарної психіатричної допомоги з поміщенням до спеці­ального лікувального закладу особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (дію або бездіяльність), що передбачене Особливою частиною КК.
2. Психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на обстеження стану психічного здоров’я осіб на підставах та в порядку, передбаче­них законодавством, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади.

Вона надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Законодавство про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р., Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р. та при­йнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів, наприклад КК (розд. XIV) КПК (розд. VI, гл. 39).

Видами психіатричної допомоги є:

а) амбулаторна психіатрична допомога (в амбулаторних умовах);

б) стаціонарна психіатрична допомога (у стаціонарних умовах понад 24 години поспіль) (статті 1, 2, 4, 12-14 Закону України «Про психіатричну допомогу») (ВВРУ. - 2007. - № 34. - Ст. 445).

Примусові заходи медичного характеру є мірою державного примусу. Вони при­значаються, продовжуються, змінюються та припиняються тільки в судовому поряд­ку. Їх застосування не залежить від бажання і волі душевнохворого. Водночас вони не є окремим видом покарання за відсутності елемента кари; не переслідують мети ви­правлення хворого; не тягнуть його судимість.

1. Підставою застосування примусових заходів медичного характеру можна вва­жати необхідність примусового лікування особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене Особливою частиною КК і яка страждає на психічну хворобу, що становить небезпеку для нього та інших осіб.
2. Метою застосування примусових заходів медичного характеру є «обов’язкове лікування, а також запобігання вчиненню суспільно небезпечних діянь» (ст. 92 КК) з боку особи, яка страждає на психічну хворобу, що становить небезпеку для хворого та інших осіб.

Обов ’язковість лікування - це застосування до психічно хворого необхідних ліку­вальних засобів, фізіотерапевтичних методів та інших видів терапії (наприклад, пси­хотерапії, трудотерапії тощо).

Запобігання вчиненню суспільно небезпечних діянь полягає в такому впливі при­мусового лікування на особу, яка страждає на психічну хворобу, що позбавляє її можливості знову вчиняти такі дії.

1. Недотримання принципів надання психіатричної допомоги, яке супроводжува­лось поміщенням у психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 151 КК.