Стаття 91-1. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство

1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлен­ня волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє ви­правлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.
2. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як полови­ни строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.
3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінальним процесуальним кодексом України.

(Стаття 91 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 4652-УІ від 13 квітня 2012 р.)

1. Під зняттям судимості розуміється припинення судимості тільки за рішенням (ухвалою) суду. Відповідно до КК України 2001 р. актами амністії або помилування судимість не знімається (див. коментар до статей 86 87 КК). При знятті судимості, на відміну від її погашення, закінчення встановленого законом строку і невчинення особою нового злочину самі по собі, автоматично, не припиняють стан судимості. Потрібний розгляд цього питання судом. Закон не зобов ’язує, а лише надає суду пра­во на підставі оцінки конкретних обставин справи зняти з особи судимість (див. п. 9 ППВСУ від 26 грудня 2003 р.).

1. Зняття судимості можливе лише до спливу (закінчення) строків погашення су­димості, передбачених у ст. 89 КК. Тому воно завжди є достроковим.

Підставою для зняття судимості, відповідно до ч. 1 ст. 91 КК, є встановлення судом виправлення особи, доведеного зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці.

Обов ’язковими умовами зняття судимості є: а) відбуття особою покарання лише у виді обмеження волі або позбавлення волі; б) закінчення не менше половини стро­ку погашення судимості, встановленого у ст. 89 (див. коментар до ст. 89 КК).

Якщо суд встановить наявність зазначених підстав та умов, він виносить поста­нову про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою, що не має су­димості.

1. Якщо суд не вважає за можливе зняти судимість, то особа продовжує вважати­ся судимою і перетерплювати пов’язані з нею обмеження до повного перебігу перед­бачених у ст. 89 КК строків погашення судимості.
2. Дострокове зняття судимості можливе лише щодо осіб, які відбули покарання у виді позбавлення або обмеження волі. Не вважаються такими, що відбували покарання у виді позбавлення або обмеження волі, засуджені, яким відповідно до закону ці пока­рання замінювалися на інші або щодо яких застосовувалося звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання з випробуванням чи заміна цих покарань більш м’яким. Тому дострокове зняття судимості не застосовується до: 1) військовослужбов­ців, яким позбавлення волі на строк до двох років замінено на тримання у дисциплінар­ному батальйоні на той же строк; 2) звільнених від відбування покарання у виді по­збавлення чи обмеження волі з випробовуванням на підставі ст. 75 КК або ст. 79 КК;

1. звільнених від покарання у виді позбавлення або обмеження волі на підставі ч. 4 ст. 74, ст. 80 КК; 4) осіб, яким невідбута частина покарання у виді позбавлення чи об­меження волі замінена на більш м’яке покарання відповідно до ст. 82 КК або ж на під­ставі акта амністії чи помилування; 5) звільнених від відбування покарання: а) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК); б) за хворобою (ст. 84 КК). Але ця заборона не поширюється на осіб, яким позбавлення волі було замінено на обмеження волі - судимість з них може бути знята достроково.

1. Правила, передбачені статями 89 і 90 КК, відповідно до п. 9 розд. II Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р., поширюються на осіб, які раніше (за КК 1960 р.) були визнані особливо небезпечними рецидивістами, відбули призначене їм покаран­ня, але судимість з них не була знята.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 КК порядок зняття судимості встановлюється КПК.