Главная Сервисы для юристов ... Законы Кримінальний кодекс України Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповід...

Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі

Кримінальний кодекс України (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие кодексы
  • 29414

    Просмотров

  • 29414

    Просмотров

  • Добавить в избраное

    1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

    2. Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

    3. Часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

    {Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008 , № 2617-VIII від 22.11.2018 }

    Предыдущая

    5/575

    Следующая
    Добавить в избраное
    КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: У разі вчинення триваючого злочину застосовується закон про кримінальну відповідальність, який був чинним на момент завершення такого злочину (ВС/ККС у справі № 220/1260/20 від 11.11.2021)
    Кримінальне право визначає, що під час вчинення так званого триваючого злочину склад закінченого злочину має місце від моменту вчинення злочинного діяння (дії або бездіяльності), але злочин безперервно триває на стадії закінченого злочину до настання подій (добровільне виконання винним своїх обов'язків, з'явлення із зізнанням (явка з повинною) тощо), які припиняють це діяння, «злочинний стан винного».

    Однак, законодавство як і усе у цьому світі має свою динаміку, а тому на практиці постає питання, а який закон про кримінальну відповідальність слід застосовувати – той, що був чинним на час початку злочину або ж навпаки – той, що є чинним на момент його закінчення.

    Саме на це питання у постанові, яка пропонується до уваги, і відповів Касаційний кримінальний суд.

    Згідно судових рішень у даній справі винна особа у 2018 році зірвав листя з кущів дикорослих рослин коноплі, які помістив у поліетиленовий пакет та переніс до свого будинку, сховав у шафу в своїй кімнаті і став незаконно зберігати для особистого вживання, без мети збуту, до липня 2020 року, коли працівниками поліції було виявлено та вилучено дану речовину. Читати повністю

    1. Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим за­коном, але не раніше дня його опублікування.
    2. Злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки ді­яння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
    3. Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

    (Стаття 4 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)

    1. Частина 1 ст. 4 КК відтворює положення ч. 5 ст. 94 Конституції України з тією відмінністю, що вона стосується не будь-якого закону, а лише закону про кримінальну відповідальність. Про поняття «закону про кримінальну відповідальність» див. ко­ментар до ч. 1 ст. 3 КК.

    Набрання законом чинності - це, за загальним правилом, початковий момент його дії, з якого закон може застосовуватися до діянь, що описані у ньому. Закон набирає чинності лише після його офіційного оприлюднення, але не раніше дня опублікування. Разом із тим законодавець, визначивши в законі час набрання ним чинності, може початок дії закону або його окремих положень перенести на інший строк. Так, приймаючи 11 червня 2009 р. Закон України № 1506-УІ «Про засади за­побігання та протидії корупції», законодавець у його Прикінцевих положеннях за­значив, що «Закон набирає чинності з дня його опублікування і вводиться в дію з 1 січня 2011 року». З 18 липня 2009 р. цей Закон набрав чинності, оскільки був опублікований у газеті «Голос України». Таке законодавче рішення було 6 жовтня 2010 р. визнано конституційним (див. : Рішення КСУ по справі про корупційні право­порушення та введення в дію антикорупційних законів № 21-рп /2010 р. // ВКСУ. -

    1. - № 6. - С. 7-23).

    Слід звернути увагу, що з дня опублікування названого вище Закону (тобто з 18 липня 2009 р.) також набрала чинності і почала діяти на території України Конвен­ція ООН проти корупції, що була підписана Україною 11 грудня 2003 р. У статті 2 Закону України «Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції» від 18 жовтня 2006 р. № 251-У зазначено: «Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відповідальності за корупційні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Кон­венції Організації Об’єднаних Націй проти корупції».

    Офіційне оприлюднення закону - це доведення до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного і точного тексту закону державною мовою шляхом його опублікування в офіційному друкованому виданні. Згідно з Ука­зом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-пра­вових актів та набрання ними чинності» від 10 червня 1997 р. № 503-97 (із змінами, останні внесені 12 березня 2007 р.) такими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Офіційний вісник Президента України», газети «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

    Час набрання законом чинності обчислюється з дня його першого опублікування, у якому б із вищезазначених видань воно не було здійснене.

    Відповідно до названого Указу Президента в окремих випадках закон може бути оприлюднений через телебачення або радіо. Такі шляхи офіційного оприлюднення повинні бути передбачені в самому законі.

    Закони України можуть бути опубліковані і в інших виданнях, що не віднесені зазначеним Указом до офіційних друкованих видань. Публікація закону в таких ви­даннях має інформаційний характер і не може бути використана для офіційного за­стосування.

    Питання про час набрання законом чинності врегульоване в ч. 1 ст. 4 КК: «Закон про кримінальну відповідальність набирає чинності через десять днів з дня його офі­ційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування». На підставі цього припису можливі такі обставини набрання новим законом чинності:

    1. після десяти днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо законом не визна­чено строк набрання ним чинності, але не раніше дня його опублікування. Для об­числення десяти днів за підставу береться час опублікування закону. Сам день опу­блікування закону до числа десяти днів не входить. Тому, якщо закон був опублікова­ний, наприклад, 1 вересня, то він набирає чинності з нуля годин 12 вересня;
    2. з дня його опублікування в офіційному друкованому виданні. Формулювання «закон набирає чинності з дня його опублікування» досить часто зустрічається у тек­стах законів про кримінальну відповідальність. Наприклад, таке формулювання міс­титься в Законі України від 7 березня 2002 р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і завідомо неправ­диве повідомлення про загрозу безпеці громадян». Закон було опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» 4 квітня 2002 р. З 0 годин 5 квітня він набув чинності. Останнім часом законодавець, маючи на увазі обставину, пов’язану із встановленням дня на­брання законом чинності, почав у прикінцевих положеннях законів зазначати: «Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування» (див., напри­клад: Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 р. № 3795-УІ// ГУ. - 2011. - 15 жовт. (№ 193));
    3. з того строку, який у ньому зазначено. Законодавець може визначити конкрет­ний день, коли закон набирає чинності. Так КК 2001 р. був прийнятий 5 квітня і від­повідно до п. 1 розд. І Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності з 1 ве­ресня 2001 р., з 0 годин цієї доби. В інших випадках законодавець визначає певний строк, який має сплинути від дня опублікування закону до дня набрання ним чиннос­ті. Так, Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17 січня 2002 р. № 2953-ІІІ, яким КК доповнено ст. 203[2], був опублікований у газеті «Урядовий кур’єр» 20 лютого 2002 р. Згідно зі спеціальною вказівкою щодо строку, який мав сплинути, цей Закон набрав чинності через шістде­сят днів з дня його опублікування, тобто з 0 годин 22 квітня 2002 р. У таких випадках відрахунок строку починається з 0 годин дня, наступного за днем опублікування за­кону, і закінчується о 24 годині останнього дня відповідного строку (див., наприклад: ст. 2 МК// ГУ. - 2012. - 21 квіт. (№ 73-74));
    4. з дня набрання чинності іншим законом. Наприклад, у ст. 2 Закону України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму» від 31 липня 2006 р. передбачено, що він «набирає чинності з дня набрання чинності законом України про внесення змін до Кримінального кодексу України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму» (Уряд. кур ’єр. - 2006. - 1 верес.).
    1. Частина 2 ст. 4 КК установлює загальне правило чинності закону про кримі­нальну відповідальність у часі: злочинність і караність діяння визначаються законом, який діяв на час вчинення діяння. Виняток із цього правила - застосування закону, що набрав чинності після вчинення злочину (зворотна дія закону про кримінальну відпо­відальність у часі), передбачений у ст. 5 КК. Застосування до діяння закону, який на час його вчинення вже втратив чинність, не допускається в жодному разі.

    Під «законом, що діяв на час вчинення діяння» слід розуміти закон, який набрав чинності і ще не втратив її на час вчинення злочину.

    Закон про кримінальну відповідальність може втратити чинність за таких обставин:

    1. якщо він був скасований або змінений іншим законом про кримінальну відпові­дальність. У тексті нового закону в цьому разі міститься пряма вказівка на скасуван­ня закону, що існував раніше, або на скасування окремих приписів закону, що в ціло­му продовжує діяти, або на заміну закону, що втратив чинність, новим. Так, у п. 2 розд. І Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р. перелічено нормативно-пра­вові акти, що втратили чинність із набранням чинності цим КК. Серед них - КК Української РСР від 28 грудня 1960 р.;
    2. коли він змінений повністю чи частково іншим законом без будь-якого зазна­чення про те в новому законі. Наприклад, Законом України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за хуліганство і за- відомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян» від 7 березня 2002 р. викладено нову редакцію абз. 2 ч. 1 ст. 296 КК «Хуліганство»;
    3. у зв ’язку із закінченням строку дії, на який був прийнятий закон. Строкові за­кони про кримінальну відповідальність в Україні ще не приймалися.

    Про поняття «злочинність», «караність» та «інші кримінально-правові наслідки» діяння див. коментар до ч. 3 ст. 3 КК.

    1. У частині 3 ст. 4 встановлено правило визначення часу вчинення злочину: це «час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або без­діяльності». Виходячи з цього, слід вважати часом вчинення:
    1. злочинів із формальним (у тому числі «усіченим») складом - час вчинення осо­бою самої дії або бездіяльності, що є ознакою об’єктивної сторони злочину. Щодо злочинів з «усіченим» складом (див., наприклад, ст. 187 КК), то часом їх вчинення


    визнається час виконання особою тієї стадії незакінченого злочину (наприклад, неза- кінчений замах), на яку законодавець, виходячи із характеру та суспільної небезпеч­ності діяння, переніс момент визнання злочину закінченим;

    1. злочинів із матеріальним складом - час вчинення особою суспільно небез­печної дії або бездіяльності незалежно від часу настання їх суспільно небезпечних наслідків, що зазначені в законі. Настання останніх свідчить про закінчення зло­чину;
    2. триваючого злочину - час вчинення дії або бездіяльності, з яких починається так званий «злочинний стан» особи (залишення в небезпеці, втеча з місця позбавлен­ня волі, незаконне зберігання зброї тощо);
    3. продовжуваного злочину - час вчинення останньої дії з числа декількох тотож­них дій, які об’єднані єдиним наміром і лише у сукупності складають єдину «дію» (наприклад, крадіжка останньої деталі комп’ютера, що викрадається по частинах);
    4. злочинів із ускладненим діянням - час вчинення особою всіх передбачених за­коном складових дій (див., наприклад, ст. 353 КК).

    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст

    Приймаємо до оплати