Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

1. Переміщення будь-яким способом за межі зони відчуження чи зони безумов­ного (обов’язкового) відселення без надання передбаченого законом дозволу або проведення дозиметричного контролю продуктів харчування рослинного і тва­ринного походження, промислової або іншої продукції, тварин, риби, рослин або будь-яких інших об’єктів -

карається штрафом від п’ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від одного до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Придбання з метою використання або збуту об’єктів, визначених у частині першій цієї статті, якщо факт їх походження із зони відчуження чи зони безумов­ного (обов’язкового) відселення заздалегідь відомий винній особі, -

карається штрафом від сімдесяти до вісімдесяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені з метою збуту, або збут об’єктів, визначених у частині першій цієї статті, -

караються штрафом від сімдесяти п’яти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або по­збавленням волі на той самий строк.

1. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчине­ні службовою особою або повторно, а також якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

(Кодекс доповнено статтею 2671 згідно із Законом України № 966-У від 19 квіт­ня 2007 р.)

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що створюється можливість заподіяння загибелі людей або настання інших тяжких наслідків або їх реальне спри­чинення.

1. Предметом цього злочину є продукти харчування рослинного і тваринного по­ходження, промислова або інша продукція, тварини, риба, рослини або будь-які інші предмети, для переміщення яких за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення необхідний передбачений законом дозвіл або проведення дозиметричного контролю. При цьому не має значення, чи є предмет радіаційно за­брудненим чи ні.
2. Поняття «зони відчуження» та «зони безумовного (обов’язкового) відселення» як видів зон радіоактивного забруднення територій, перелік органів, які здійснюють радіаційний контроль в цих зонах, передбачені в Законі «Про правовий режим тери­торії, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р. (із змінами та доповненнями). Такими зонами є: «1) зона від­чуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2) зона безумовного (обов’язкового) відселення - це територія, що зазнала інтенсивного за­бруднення довго живучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2р та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2р та вище, де розрахункова ефективна еквівалент­на доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рос­лини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період (ст. 2)».
3. Об’єктивна сторона злочину виражається у переміщенні за межі зони відчу­ження чи зони безумовного (обов’ язкового) відселення без отримання передбаченого законом дозволу або проведення дозиметричного контролю предмета даного злочину.
4. Під переміщенням предмета злочину слід розуміти зміну його місцезнаходжен­ня - зони відчуження чи зони безумовного (обов’ язкового) відселення, на інше місце, розташоване за межами вказаних зон.
5. Способи вчинення злочину можуть бути різними (винесення, вивезення тощо предмета злочину).
6. Переміщення предмета злочину здійснюється з порушенням встановленого по­рядку, а саме без отримання передбаченого законом дозволу або проведення дозиме­тричного контролю.
7. Злочин визнається закінченим з моменту переміщення його предмета за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення.
8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.
9. Суб’єкт злочину згідно з частинами 1-3 ст. 2671 КК - будь-яка особа, яка до­сягла 16-річного віку, за ч. 4 - тільки службова особа або особа, яка вчинила злочин, передбачений ст. 2671 КК, повторно, а також якщо злочин спричинив загибель людей або інші тяжкі настілки. Про загибель людей та інші тяжкі наслідки див. коментар до ст. 264 КК. До порушення вимог режиму радіаційної безпеки можливий лише прямий умисел, а щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків - необережність (злочин­на самовпевненість або злочинна недбалість). При порушенні вимог режиму радіа­ційної безпеки та умисному заподіянні шкоди відповідальність повинна наставати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 267[31] КК і статтею про умисне спричинення шкоди життю, здоров’ю, власності, довкіллю тощо.