Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Аналізуйте судовий акт: Засуджений в стані сильного душевного хвилювання вбив лише за те, що коханка розповіла про свої зради та назвала його спонсором і імпотентом, або як суд кваліфікує за ст. 116 КК України (ВС/ККС справа № 234/8200/16-к від 29 серпня 2018 р.)

Ревнивець вбив коханку. Вбив після того як дізнався про її зради і при з’ясуванні стосунків почув, що він лише спонсор та нуль у ліжку. Фатальна розмова відбулася сам-на-сам у машині у безлюдному місці, а саме вбивство шляхом раптового удару вбивці  в голову жертви та удушення паском безпеки.

Питання кваліфікації: ст. 116 КК України - "умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання". 

Звичайно, що ми погоджуємося в даному випадку з прокурором, що це було звичайне умисне вбивство. Прокурор просив суд призначити покарання у вигляді позбавлення волі злочинця на 11 років.  Проте суди першої,  апеляційної та касаційної інстанцій кваліфікували діяння засудженого за ст. 116 КК України і фактично відпустили його з під варти після проголошення вироку судом першої інстанції. За скоєне вбивство людини засуджений відсидив в СІЗО лише два  роки и два місяці.  

Подібну «гуманність» суддів важко зрозуміти, але спробуємо проаналізувати юридичний бік трагедії. 

Перш за все треба підкреслити, що судом першої інстанції була призначена психолого-психіатрична експертиза, у висновку якої зазначено, що засуджений на час скоєння вбивства знаходився в стані класичного фізіологічного афекту (як психологічної основи сильного душевного хвилювання). Зміст цього висновку та інші матеріали експертизи недоступні. Але головне питання полягає в тому, як експерт встановив стан афекту, коли остання розмова між вбивцею та жертвою відбувалася тет-а-тет у машині ???  Адже навколо не було свідків, а хід подій, який відбувався у машині ми знаємо лише зі слів засудженого.

По-друге, у суді було допитано багато  свідків, які пояснили наступне.  Вбивця дійсно любив жертву, утримував її тривалий час, купив їй квартиру і машину, а жертва не мала до нього почуттів, використовувала для отримання грошей та мала стосунки з іншими чоловіками. При цьому вбивця весь час стосунків із  жертвою був одружений та мав двох дітей, проте не розлучався.  Хіба це не мотив для умисного вбивства?

Дивно, але судді кваліфікують споживче відношення  утриманки до особи спонсора, як тяжку образу, цинічне глузування, яке особливо принижує честь та гідність, одруженого чоловіка.

Слід процитувати окремо вислів із ухвали суду апеляційної інстанції у цій справі.  "При цьому суд для оцінки образи як такої, що є тяжкою, прийняв до уваги емоційні особливості обвинуваченого ОСОБА_5, який відносився до потерпілої ОСОБА_8 як до своєї дружини, вважав її своєю власністю, відношення до потерпілої супроводжувалися ревністю, сприйняття ним факту образи, як приниження його гідності."

По –третє, сам злочинець описує вбивство таким чином:  "З розмови між ним та потерпілою ОСОБА_8 йому стало відомо, що остання зраджувала його. На питання про цей факт, потерпіла відповіла, що він їй не потрібен, вона сприймає його лише, як спонсора, та в решті як чоловік він її не задовольняє та не потрібен. Після цього відчув себе приниженим, сильно розхвилювався внаслідок тяжкої образи з боку ОСОБА_8, в очах різко потемніло, коли прийшов до тями, то побачив поряд із собою вже мертву ОСОБА_8 Як скоїв вбивство він не памятає.  Тобто, звичайна правда - матушка від коханки була сприйнята вбивцею як тяжка образа, і суд з цим погодився. 

Щоправда ВС роз’яснює, що сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Очевидно для обвинувачення за ст. 115 КК України прокурор повинен був довести, що вбивця сплановано на машині завіз жертву у яблуневий сад та холоднокровно задушив, а потім набрехав про сильне душевне хвилювання  для кваліфікації вбивства за ст. 116  КК України та посилив свою брехню висновком експерта. Ну звичайно, це утопія….

Залишається додати, що суди відмовляли у задоволенні клопотання прокурора про призначення повторної експертизи у справі, а на досудовому розслідування експерт не зміг відповісти на питання слідства. Цікавим є також той факт, що потерпіла погодилася з вироком суду та заперечувала проти апеляційної та касаційної скарги обвинувачення.  Також засуджений спочатку залишив труп і лісопосадці, хоча пізніше  з’явився із зізнанням та щиро каявся.