Стаття 50. Поняття покарання та його мета

Аналізуйте судовий акт: Суд затвердив угоду про визнання винуватості між прокурором і особою що ухилилась від призову - погодившись що умовний строк відповідатиме меті покарання (Чорнухинський районний суд Полтавської області, справа № 549/61/23 від 06.10.2022 р.)
 Військовозобов'язаному було вручено повістку та попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, що підтверджувалося розпискою.Однак він, будучи визнаним придатним до військової служби під час загальної мобілізації, обізнаним про призов за мобілізацією та заздалегідь попередженим про час, місце і необхідність його явки у зв`язку із страхом за власне життя та здоров`я, не з`явився.

Отже слідством було встановлено, що своїми умисними діями він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згодом, між прокурором та обвинуваченим було укладено угоду про визнання винуватості за умовами якої обвинувачений зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ст. 336 КК України в обсязі пред`явленого обвинувачення і що буде призначене покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, а на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Отже, у цій справі: Заслухавши прокурора, яка вважала можливим затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, пояснення обвинуваченого, який щиро кається, готовий нести передбачену законом відповідальність, підтвердив, що цілком розуміє свої права, характер обвинувачення, наслідки затвердження угоди, яку уклав добровільно і згоден на призначення узгодженого виду покарання, захисника, який також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання з випробуванням з мінімальним іспитовим строком 1 рік, Чорнухинський районний суд Полтавської області прийшов до наступного. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: В умовах збройної агресії, захист Вітчизни набуває особливого значення, тому звільнення обвинуваченого в ухиленні від призову від відбування покарання - не досягне мети покарання. (Ковельський міськрайонний суд Волинської області, справа № 159/4067/22 від 03.02.2023 р.)
 Військовозобов`язаний, був визнаний придатним до військової служби, але отримавши “бойову” повістку не прибув на вказаний час та дату, відповідно відмовився від відправки у складі команди для проходження військової служби, тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації. В судовому засіданні він свою вину визнав повністю. Оскільки він раніше був поранений у Соледарі і втратив все нажите майно - вирішив не іти в армію тому свідомо знаючи про кримінальну відповідальність вирішив ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, тому не прибув на вказаний час та дату для проходження військової служби. У скоєному розкаюється, просив призначити покарання з випробуванням.

Водночас, Ковельський міськрайонний суд Волинської області, виснувавши, що безсумнівно події кримінального правопорушення мали місце, вина доведена повністю, і дії слід кваліфікувати за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації - НЕ задовольнив прохання чоловіка визначити йому покарання з випробуванням.

Обговорюючи питання про міру покарання обвинуваченому, суд враховував характер скоєного кримінального правопорушення, тяжкість скоєного, дані про особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Так як військовозобов’язаний, як тимчасово переміщена особа має постійне проживання, не одружений, не працює, на обліку в центрі зайнятості з його слів не перебуває, відомості про незадовільну характеристику відсутні, проживає разом із батьком, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню дитину, з якою втратив зв’язок, бо матір дитини виїхала в невідомому напрямку, не судимий, здійснював піклування - суд оцінив це як обставини, що характеризують особу обвинуваченого у минулому з позитивної сторони. Читати повністю