ВС/КЦС: Дарування з метою ухилення від виконання обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду незаконне (ВС/КЦС у справі № 754/9834/18 від 10.06.2021)

Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube
ВС/КЦС: Дарування з метою ухилення від виконання обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду незаконне (ВС/КЦС у справі № 754/9834/18 від 10.06.2021) - 0_16273800_1623661518_60c71bce27c0a.jpg

Фабула судового акту: Особа, визнана винної у вчиненні кримінального правопорушення несе обов’язок відшкодування потерпілому шкоди завданої злочином.

Знаючи про такий обов’язком особи, винні у вчиненні злочинів, намагаються передати майно, яке знаходиться в їхньому праві власності іншим особам з метою уникнення цивільно-правової відповідальності перед потерпілим, унеможливлення конфіскації майна тощо.

У даній справі потерпілий у кримінальному провадженні звернувся до суду із позовом про визнання недійними договорів дарування земельних ділянок укладених між обвинуваченим та його донькою.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що дії сторін оспорюваних правочинів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказані земельні ділянки від виконання в майбутньому судових рішень про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Суд першої інстанції з висновками якого погодився і апеляційний суд вказаний позов задовільнив.

У своєму рішення місцевий суд зазначив, що оспорювані правочини укладені між близькими родичами. При цьому даруватель відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно, був обізнаний про наявність кримінального провадження та про існування цивільних позовів потерпілого про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а тому передбачав для себе негативні наслідки у випадку задоволення судом позовних вимог та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

За таких обставин договори дарування земельних ділянок були вчинені без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказане майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення.

На згадані рішення представником відповідача до Касаційного цивільного суду було подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що земельні ділянки було прийнято в дар належним чином, що підтверджується укладенням вищевказаних правочинів та їх фактичним отриманням в паперовому вигляді. В оскаржуваних судових рішеннях містяться лише наведені роздуми та здогадки щодо подій, які мали місце. На момент відчуження нерухомого майна на користь дочки відповідач не порушив жодної норми законодавства. Оспорювані договори дарування укладені за обставин відсутності будь-яких боргових зобов`язань відповідача перед позивачем.

КЦС визнав вказані доводи необґрунтованими та у задоволенні скарги відмовив.

У своїй постанові суд касаційної інстанції зазначив про те, що за положеннями ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

У даній справі відповідач відчужуючи належні йому на праві власності земельні ділянки, був обізнаний про наявність кримінального провадження та про існування цивільних позовів позивача про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а тому передбачав для себе негативні наслідки у випадку задоволення судом позовних вимог та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

Встановивши, що оспорювані правочини укладені між особами, які є близькими родичами, тобто були обізнані про можливі негативні наслідки у випадку задоволення цивільних позовів позивача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такі договори дарування земельних ділянок вчинені з метою ухилення від виконання обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, що є підставою для задоволення позову.

Аналізуйте судовий акт: Підстави для визнання договору недійсним повинні існувати на момент укладення, а не за результатом його виконання (ВС/КГС у справі № 201/8412/18 від 10.03.2021)

ВС/КЦС: Правочин має бути реальним, а його виконання повинно підтверджуватись належними та допустимими доказами (ВС/КЦС № 367/7976/16-ц від 17.03.2021р)

Фраудаторний договір, або такий, що шкодить інтересам кредитора може бути визнаний недійсним (ВС/КЦС у справі № 757/33392/16 від 24 лютого 2021)

Юридична необізнаність не є підставою для визнання договору недійсним, зокрема договору довічного утримання (ВС/КЦС у справі № 520/9320/17 від 18.12.2020)

Постанова

Іменем України

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 754/9834/18

провадження № 61-7827св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва Тетяна Вячеславівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року в складі судді Лісовської О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року в складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив визнати недійсним договір дарування:

- договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0028, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1868;

- договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0012, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1869;

- договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0023, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1870;

- договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за пресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 800000000:62:403:0030, посвідчений 13.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1871;

- договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0002, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1872.

- застосувати наслідки недійсності вищевказаних договорів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позов мотивований тим, що він є потерпілим в кримінальному провадженні, розпочатому за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 191, частиною третьою статті 365, частиною першою статті 366, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК України.

В рамках вкзаного кримінального провадження він подав позови про відшкодування майнової та матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 7 370 209,23 грн.

Через сім днів після повідомлення про вчинення злочинів, з метою уникнення стягнення на нерухоме майно, ОСОБА_2 подарував земельні ділянки своїй дочці ОСОБА_3 .

Посилаючись на те, що дії сторін оспорюваних правочинів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказані земельні ділянки від виконання в майбутньому судових рішень про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0028, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1868. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0012, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1869. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0023, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1870. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за пресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 800000000:62:403:0030, посвідчений 13.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1871. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер: 8000000000:62:403:0002, посвідчений 13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. та зареєстрований у реєстрі за № 1872. Застосовано наслідки недійсності договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0028, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1378932880000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1868, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37576822 від 13 жовтня 2017 року 17:18:25, приватний нотаріус Косарєва Т. В. Застосовано наслідки недійсності договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , земельна ділянка 13 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0012, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1378941080000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1869, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577114 від 13 жовтня 2017 року 17:31:49, приватний нотаріус Косарєва Т. В. Застосовано наслідки недійсності договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0023, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1378947480000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1870, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577289 від 13 жовтня 2017 року 17:40:07, приватний нотаріус Косарєва Т. В. Застосовано наслідки недійсності договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0030, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 137895438000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1871, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577425 від 13 жовтня 2017 року 17:48:14, приватний нотаріус Косарєва Т. В. Застосовано наслідки недійсності договору дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , кадастровий номер 8000000000:62:403:0002, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1378959880000, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого у реєстрі за № 1872, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37577540 від 13 жовтня 2017 року 17:55:15, приватний нотаріус Косарєва Т. В.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, врахував, що оспорювані правочини укладені між близькими родичами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який, відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно, був обізнаний про наявність кримінального провадження та про існування цивільних позовів ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а тому передбачав для себе негативні наслідки у випадку задоволення судом позовних вимог та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

За таких обставин, місцевий суд дійшов висновку, що договори купівлі-продажу земельних ділянок були вчинені без наміру створення правових наслідків, що свідчить про фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати вказане майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником ОСОБА_4 , залишено без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на доведеність позивачем фіктивності оспорюваних правочинів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У травні 2020 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кравець Р. Ю. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не звернули увагу, що ОСОБА_3 належним чином прийняла в дар земельні ділянки, що підтверджується укладенням вищевказаних правочинів та їх фактичним отриманням в паперовому вигляді. В оскаржуваних судових рішеннях містяться лише наведені роздуми та здогадки щодо подій, які мали місце. На момент відчуження нерухомого майна на користь дочки відповідач не порушив жодної норми законодавства. Оспорювані договори дарування укладені за обставин відсутності будь-яких боргових зобов`язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 .

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якій просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований тим, що в оскаржуваній постанові апеляційний суд застосував норми матеріального права з урахуванням висновків, викладених Верховним Судом у подібних правовідносинах.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 754/9834/18 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2020 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 12017110080001017.

Старший слідчий СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області Ткач І. І. в кримінальному провадженні № 12017110080001017 від 23 лютого 2016 року повідомив ОСОБА_2 , що він підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 28, частиною другою статті 366 КК України.

В рамках вищевказаного кримінального провадження ОСОБА_1 заявив цивільні позови про стягнення майнової та відшкодування моральної шкоди на загальну суму 7 370 209,23 грн.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1868, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_7 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0028).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1872, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_8 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0002).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1870, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_9 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0023).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1869, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_10 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0012).

На підставі договору дарування земельної ділянки від 13 жовтня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В., зареєстрованого в реєстрі за № 1871, ОСОБА_2 подарував ОСОБА_3 земельну ділянку АДРЕСА_11 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0030).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13 жовтня 2017 року № 1868 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку 3, площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_12 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0028).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13 жовтня 2017 року № 1869, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_13 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0012).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13 жовтня 2017 року № 1870, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_14 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0023).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13 жовтня 2017 року № 1871, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку 4, площею 0,1 га, розташовану по АДРЕСА_12 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0030).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору дарування від 13 жовтня 2017 року № 1872, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою Т. В. прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку АДРЕСА_15 (кадастровий номер 8000000000:62:403:0002).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених в частині першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з частиною п`ятою статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 234 ЦК України визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зазначено, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору на відчуження майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 583/780/17 (провадження № 61-11198св20) вказано, що укладення особою, яка заподіяла шкоду, договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на це майно в рахунок відшкодування шкоди відповідно до статей 1166, 1188 ЦК України свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

ОСОБА_2 , відчужуючи належні йому на праві власності земельні ділянки, був обізнаний про наявність кримінального провадження та про існування цивільних позовів ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а тому передбачав для себе негативні наслідки у випадку задоволення судом позовних вимог та виконання судових рішень шляхом звернення стягнення на вказані земельні ділянки.

Встановивши, що оспорювані правочини укладені між особами, які є близькими родичами, тобто були обізнані про можливі негативні наслідки у випадку задоволення цивільних позовів ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що такі договори дарування земельних ділянок вчинені з метою ухилення від виконання обов`язку відшкодувати потерпілому шкоду, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, що є підставою для задоволення позову.

Крім того, задовольняючи вимогу позивача про визнання недійсними оспорюваних договорів дарування, суд першої інстанції правильно керувався статями 215, 216 ЦК України та обґрунтовано застосував наслідки недійсності правочинів шляхом скасування рішень про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 .

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах; враховуючи правомірний правовий результат вирішення спору судами попередніх інстанцій, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо клопотання про участь у судовому засіданні

У клопотанні, доданому до касаційної скарги, представник ОСОБА_3 - адвокат Кравець Р. Ю. просить провести розгляд справи за його участі.

Частиною першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Оскільки розгляд вказаної справи Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду здійснюється у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та необхідність виклику учасників справи для надання пояснень відсутня, то підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Кравеця Р. Ю. про розгляд справи за його участю немає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником - адвокатом Кравцем Ростиславом Юрійовичем, залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін.

У задоволення клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Кравця Ростислава Юрійовича про розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Косарєва Тетяна В`ячеславівна, про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок, за його участі відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

3128
Переглядів
0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.

Популярні судові рішення
Популярні події
ЕСПЧ
0