26.06.2016 | Автор: Адвокат Морозов Евгений
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Шлюбний договір: всі «за» чи «проти». (зразок договору).

Чи потрібно укладати шлюбний договір? Чи  можна укласти шлюбний договір вже під час шлюбу? Які права та обов’язки чоловіка та дружини? Правовий стан рухомого та нерухомого майна, а також ...зразок шлюбного договору!

Згідно зі ст. 94 Сімейного кодексу України шлюбний договір укладається у письмовій формі й обов’язково нотаріально посвідчується.

Стаття 92 Сімейного кодексу України встановлює, що сторонами шлюбного договору можуть бути зокрема: - особи, які подали до відділу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію шлюбу (наречені); -  особи, які вже зареєстрували шлюб (подружжя).

Окремим аспектом необхідно виділити, що шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені СК України (ч. 4 ст. 93 СК України).

Сімейний кодекс України передбачає, що сто­рони у шлюбному договорі можуть визначити, зокрема: а) правовий ре­жим майна (ст. 97 СК України); б) порядок користування житлом (ст. 98 СК України); в) право на утримання (ст. 99 СК України).

Пользуйтесь консультацией: Проблемы раздела кредитного имущества и долговых обязательств 

У цьому матеріалі хочу детально зупинитися на ст. 97 СК України, яка визначає правовий режим майна.

Перш за все необхідно звернути увагу на судову практику, яка існує в нашій державі з приводу цих правовідносин, а саме відносно шлюбного договору Верховний суд України у своїй Постанові від 28 січня 2015 року по  справі № 6-230цс 14 вказав на наступне:

«Згідно з частинами першою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у частині другій статті 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками.

Стаття 9 СК України визначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме: така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам та моральним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слід розуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірного регулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, в тому числі шлюбний договір, передусім є категорією цивільного права, то відповідно до статті 8 СК України у випадках договірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальні норми статей 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦК України щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Так, частина третя статті 6 ЦК України передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особам право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Читайте статью: Секретный долг супругов: если займ взят без ведома

Таким чином  сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо:

1)         існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства;

2)         заборона випливає із змісту акта законодавства;

3)         така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Про необхідність застосування норм ЦК України при визнанні шлюбного договору недійсним міститься вказівка і у статті 103 СК України.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СК України, статей 203, 215 ЦК України підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не може суперечити законодавству України, а також моральним засадам суспільства; 

2) волевиявлення кожного із подружжя при укладенні шлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

3) шлюбний договір має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перевіряючи доводи заяви щодо правомірності визнання сторонами у шлюбному договорі факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поширення на майно, набуте ними у цей період, режиму спільної сумісної власності майна  необхідно зазначити наступне.

Користуйтесь консультацією: Поділити автомобіль при розлученні або отримати грошову компенсацію за свою частку

Норми СК України у статтях 57, 60, 61, на підставі частини першої статті 7 цього Кодексу встановлюють принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя з приводу належного їм майна, згідно з якими:

1) майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності;

2) майно, набуте кожним із подружжя до шлюбу є особистою приватною власністю кожного з них.

Згідно з частиною другою статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З метою збереження балансу інтересів подружжя, дотримуючись принципів добросовісності, розумності та справедливості, СК України містить винятки із загального правила, зокрема, у статті 62 цього Кодексу.

На  майно, набуте чоловіком та жінкою, які не перебувають у шлюбі між собою або з іншою особою, під час спільного проживання однією сім'єю також поширюється режим спільного сумісного майна подружжя та положення глави  8 СК України, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (стаття 74 СК України).

Таким чином, поряд із нормативним регулюванням правовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі) щодо майна, набутого до шлюбу чи за час шлюбу, закон передбачає договірне рулювання цих правовідносин.

Більш детальна регламентація договірного регулювання відносин між подружжям викладена у статті 64 СК України. У частині першій цієї норми передбачено право дружини та чоловіка на укладення договорів між собою. Так, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому у частині другій статті 64 СК України сформульована норма, яка дозволяє укладати між дружиною та чоловіком договори про відчуження одним із них на користь іншого своєї частки у праві спільної сумісної власності, в тому числі і нерухомості, без виділу своєї частки та оформлення  права власності.

Окремим видом договірного регулювання сімейних відносин подружжя є шлюбний договір. У главі 10 СК України (статті 92-103) визначені вимоги до форми, змісту, строку дії та умов шлюбного договору, підстав його розірвання чи визнання недійсним.

Так, відповідно до частини першої статті 93 СК України шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, визначає їхні майнові права та обов’язки.

У частинах четвертій, п’ятій статті 93 СК України містяться обмеження щодо змісту шлюбного договору:

по-перше, договір не повинен ставити одного із подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище порівняно із законодавством;

по-друге, за шлюбним договором не може передаватись у власність одному із подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Категорія "надзвичайно невигідне матеріальне становище", вжита у частині четвертій статті 93 СК України, має оціночний характер і підлягає доведенню стороною відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України».

Примітка: "надзвичайно невигідне матеріальне становище" одного з подружжя визначне у шлюбному договорі, підлягає доведенню у суді в рамках судового провадження  на підставі наявних та допустимих доказів.

Норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-яких обмежень цього права.

Читайте статью: Закон об алиментах при лишении родительских прав - теперь всё решается сразу 

Таким чином, оскільки норми сімейного і цивільного законодавства не містять заборони чи обмеження права сторін шлюбного договору у визначені цими сторонами правового режиму майна, набутого ними до шлюбу, висновок суду про відповідність шлюбного договору вимогам статей 64, 74, 93, 97 СК України, статей 203, 215 ЦК України є правильним.

Сформована правова позиція Верховного суду України  (у справі № 6-230 цс14):

«Поряд із нормативним регулюванням правовідносин подружжя (чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі) щодо майна, набутого до шлюбу чи за час шлюбу (статті 57, 60, 61, 62 СК України) закон у статтях 7, 8, 9, 64, 74, 93-97 СК України передбачає можливість договірного регулювання цих правовідносин.

Норма статті 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовий режим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або обмежень цього права.

Встановивши, що правовідносини сторін та правовий режим спірного майна урегульовано сторонами в шлюбному договорі, суд обґрунтовано, виходячи з принципу свободи договору (стаття 8 СК України, статті 6, 627 ЦК України) застосував до цих правовідносин норми шлюбного договору, а не загальні норми СК України».

Висновок: З урахуванням викладеного правова спільнота вважає, що укладання «шлюбного договору» між майбутнім та або діючим подружжям є більш ніж доцільним…

Для тих хто сумнівається та вважає, що саме їх подружжя ніколи не буди робити поділ «чашок та ложок», можу дати настанову або параду…а саме див. ст. 92 СК України, яка встановлює, що шлюбний договір може бути укладений вже чоловіком та жінкою, які вже уклали шлюб та є однією ланкою суспільства, а отже після декількох років шлюбу питання або сумніви щодо укладання шлюбного договору зводяться на нівець … але все одно,  вирішувати питання про доцільність та актуальність укладання «шлюбного договору» між подружжям, належить  виключно ВАМ!!!

Обговорюйте тему: Проблема регулирования правовых отношений между супругами: пробелы в законодательстве 

                                                                                             ЗРАЗОК ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

                                                                                                         ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

Місто Дніпропетровськ ,                                                                  перше серпня дві тисячі п’ятнадцятого року.

Ми: з однієї сторони – _______________, який зареєстрований  за адресою:_______________ реєстраційний номер облікової картки платника податків _______________, надалі за текстом «ЧОЛОВІК», та з другої сторони –_____________________,  яка зареєстрована за адресою ____________________: реєстраційний номер облікової картки платника податків _______________, надалі за текстом «ДРУЖИНА», разом надалі за текстом «ПОДРУЖЖЯ»   або «СТОРОНИ», діючи добровільно, відповідно до власного вільного волевиявлення, що відповідає нашій внутрішній волі, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, уклали даний договір про наступне:

1. Даним договором  Чоловік і Дружина (Сторони)  врегульовують майнові відносини між ними, включаючи визначення правового режиму майна, набутого в період перебування в зареєстрованому шлюбі, визначення майнових прав та обов’язків кожного з Подружжя тощо.

1.1. Шлюб між  Чоловіком та Дружиною зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану у _________________________(свідоцтво серії _________№ _________, видане відділом реєстрації актів цивільного стану у _______________     «___»____________ 20__ року).

2. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане, подароване та/або набуте Чоловіком або Дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власністю тому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане чи набуте.

3. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане, отримано в дар та/або набуте Чоловіком або Дружиною після реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане або набуте.

4. Все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, яке буде придбане та/або набуте Чоловіком або Дружиною після укладення даного договору, є особистим майном і належить на праві особистої приватної власності тому з Подружжя, на чиє ім’я воно було придбане або набуте.

5. У випадку розірвання шлюбу всі об’єкти рухомого та нерухомого майна, належні Чоловіку або Дружині, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім’я таке майно придбане або набуте.

5.1. Сторони домовились, що у випадку та/або після розірвання шлюбу, малолітні/неповнолітні та повнолітні діти Чоловіка та Дружини від шлюбу вказаному у п. 1.1. цього Договору,  мають право проживати та користуватися нерухомим майном Чоловіка та Дружини незалежно від часу, місця та обставин придбання цього нерухомого майна.

5.2. Сторони погодили, що у випадку та/або після розірвання шлюбу, діти Чоловіка та Дружинивід шлюбу вказаному у п. 1.1. цього Договору, будуть проживати під піклуванням Чоловіка до досягнення останніми повноліття та мають право на успадкування всього належного Подружжюмайна.

6. Сторони домовились, що будь-які зобов’язання за договорами позики, кредитними договорами, іншими договорами, правочинами є особистими зобов’язаннями того з Подружжя, хто є стороною таких договорів.

7. Майно (рухоме та нерухоме), що було подаровано та/або успадковано Чоловіком або Дружиною, вважається особистою приватною власністю того з Подружжя, ким таке майно було отримано в дар та/або успадковане.

8. Дарунки, отримані Подружжям один від одного, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, хто прийняв (одержав) дарунок.

9. Грошові кошти на рахунках в банківських установах, будь-які банківські внески, в тому числі відсотки, нараховані по ним, вважаються особистою приватною власністю того з Подружжя, на чиє ім’я відкрито рахунок в установі банку.

10. Жіночі ювелірні вироби, вважаються особистою приватною власністю Дружини.

Чоловічі ювелірні вироби, вважаються особистою приватною власністю Чоловіка.

11. Речі індивідуального користування належать кожному з Подружжя на праві особистої приватної власності.

12. Сторони домовились, що в спільній сумісній власності Чоловіка та Дружини залишається наступне майно:

- рухоме майно, отримане подружжям в дар у зв’язку з укладенням шлюбу (весільні подарунки);

- речі, що використовуються Чоловіком та Дружиною спільно (меблі, побутова техніка тощо);

- домашні тварини.

13. Одностороння зміна умов даного договору не допускається.

Даний договір може бути змінено Подружжям.

Угода про зміну даного договору нотаріально посвідчується.

На вимогу одного з Подружжя даний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення.

14. Одностороння відмова від даного договору не допускається;

Подружжя має право відмовитися від даного договору.

У такому разі, за вибором Подружжя, права та обов'язки, встановлені даним договором, припиняються з моменту його укладення.

15. На вимогу одного з Подружжя даний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

16. Даний договір на вимогу одного з Подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

17. Сторони заявляють, що жодна з них не поставлена даним договором у надзвичайно невигідне  матеріальне становище.

18. Ми, Сторони, підтверджуємо, що цей договір відповідає нашим дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається нами у відповідності зі справжньою нашою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для нас умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладається нами без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, ми однаково розуміємо значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажаємо настання саме тих правових наслідків, що створюються даним договором, а також свідчимо, що договором визначені всі істотні умови, про що свідчать наші особисті підписи на договорі.

19. Сторони підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов даного договору.

20. Витрати, пов’язані з нотаріальним посвідченням даного договору, Сторони несуть порівну.

21. Нотаріусом роз‘яснено Сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення шлюбних договорів, підстав та наслідків визнання їх недійсними, зміст ст. 203 Цивільного кодексу України, статей 92-103 Сімейного кодексу України.

22. Даний договір набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

23. Договір складено в трьох примірниках, один з яких зберігається в справах приватного нотаріуса ___________, інші видаються Сторонам.

ПІДПИСИ: ПІДПИС (чоловік.)   

ПІДПИС (дружина)

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення