Історія справи

Постанова КЦС ВП від 22.10.2025 року у справі №569/14262/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 569/14262/23

провадження № 61-439св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер», державний реєстратор Дубенської районної державної адміністрації Ружнілов Олексій Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, та касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року у складі судді Галінської В. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Боймиструка С. В., Ковальчук Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер» (далі - ТОВ «Прод Майстер»), державного реєстратора Дубенської районної державної адміністрації Ружнілова О. В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності.

Позовну заяву ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 21 рудня 2017 року, укладених з ОСОБА_3 та посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу

Матвійчуком О. С., він набув права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:029:0537, та будову центрального складу, яка на ній розташована.

Рішенням Рівненського міського суду від 26 квітня 2021 року у справі № 569/693/21 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року, за яким право власності на будову центрального складу перейшло до

ОСОБА_1 , скасовано рішення приватного нотаріуса Матвійчука О. С., яким право власності зареєстровано за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно. Постановою Рівненського апеляційного суду

від 18 листопада 2021 року у справі № 569/693/21 рішення суду першої інстанції

у цій справі залишено без змін.

Вказане судове рішення у справі № 569/693/21 значиться як підстава припинення права власності ОСОБА_1 на будову центрального складу, при прийнятті державним реєстратором Дубенської районної державної адміністрації Ружніловим О. В. рішення, індексний № 62015164 від 02 грудня 2021 року. Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 62761666 від 06 січня 2022 року державним реєстратором Дубенської районної державної адміністрації Ружніловим О. В. зареєстровано право власності на будову центрального складу за ТОВ «Прод Майстер».

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21 скасовані рішення судів попередніх інстанцій, які були підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Прод Майстер» на будову центрального складу.

Позивач ОСОБА_1 вважав, що реєстрація права власності за ТОВ «Прод Майстер» порушує його права, а постанова Верховного Суду від 23 лютого

2022 року у справі № 569/693/21 не є правовою підставою для скасування права власності за ТОВ «Прод Майстер».

З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 просив визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора, якими припинено право власності за позивачем на будову центрального складу і земельну ділянку 5610100000:01:029:0537, та зареєстровано право власності на такі об`єкти нерухомого майна за відповідачем.

Позовну заяву ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що на підставі договорів купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року, укладених з ОСОБА_3 , що були посвідчені приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С., він набув права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:029:0536, та будову складу скла, що на ній розташована.

02 грудня 2021 року державним реєстратором Дубенської районної державної адміністрації Ружніловим О. В. без достатніх правових підстав припинено право власності ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:029:0536, та будову складу скла, а 06 січня 2022 року - здійснено реєстрацію права власності на відповідні об`єкти нерухомого майна за ТОВ «Прод Майстер».

Підставою для припинення права власності на будову складу скла за

ОСОБА_2 стало рішення Рівненського міського суду від 26 квітня 2021 року

у справі № 569/693/21, яким було визнано недійсним договір купівлі-продажу

від 21 грудня 2017 року та скасовано рішення приватного нотаріуса

Матвійчука О. С., яким право власності зареєстровано за ОСОБА_2 ,

з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно.

У подальшому постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21 скасовані рішення судів попередніх інстанцій, які були підставою для реєстрації права власності за ТОВ «Прод Майстер» на будову складу скла.

Також ухвалами Господарського суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року та від 14 грудня 2022 року у справі № 918/393/22 закрито провадження у справі

в частині скасування рішень приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука О. В. як державного реєстратора, на підставі якого право власності на будову складу скла зареєстровано за позивачем; та

в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу № 2768, виданого

21 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_2 вказував, що право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:029:0536, припинено відповідачем без достатніх правових підстав.

Також зазначав, що припинення права власності на об`єкти нерухомого майна: будівлю складу скла та земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:029:0536, порушує права ОСОБА_2 , і такі права можуть бути поновлені лише в судовому порядку. Просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора, якими припинено право власності за позивачем на будівлю складу скла і земельну ділянку, кадастровий нмоер 5610100000:01:029:0536, та зареєстровано право власності на такі об`єкти нерухомого майна за відповідачем.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 листопада

2023 року об`єднано в одне провадження справу № 569/14269/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Прод Майстер», державного реєстратора Дубенської районної державної адміністрації Ружнілова О. В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності зі справою № 569/14262/23 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Прод Майстер», державного реєстратора Дубенської районної державної адміністрації Ружнілова О. В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності. Справі присвоєно № 569/14262/23.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що позовні заяви не містять правового обґрунтування позовних вимог в частині визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора Ружнілова О. В., яким припинено право власності позивачів на земельні ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:029:0537 та кадастровий номер 5610100000:01:029:0536.

На момент прийняття державним реєстратором рішень № 62761416 від 06 січня 2022 року та № 62101925 від 02 грудня 2021 року, № 62761666 від 06 січня

2022 року та № 62015164 від 02 грудня 2021 року та проведення реєстраційних дій, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року

у справі № 569/693/21 набрало законної сили та не було скасоване.

Судом встановлено, що після винесення Верховним Судом постанови

від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зверталися до державного реєстратора із заявою про припинення права власності ТОВ «Прод Майстер» на будову складу скла, будову центрального складу, земельні ділянки, кадастровий номер 5610100000:01:029:0537 та кадастровий номер 5610100000:01:029:0536, а отже, не використали законодавчо встановлений механізм для припинення права власності за особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Матеріали справи не містять рішень державного реєстратора про відмову у вчиненні реєстраційних дій.

Позивачі не довели існування перешкод для реалізації ними майнових прав.

При зверненні до суду з позовними заявами, позивачі намагаються перекласти функції, встановлені законом для державних реєстраторів, на суд, що

є неприпустимим, оскільки алгоритми та механізми здійснення реєстраційних дій чітко встановлені законом, а судове рішення не може підміняти законодавство, яке чітко регламентує певні правовідносини. Судовому захисту підлягають лише порушені права, яких у цьому випадку судом не встановлено.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не довели факту порушення їх прав, а тому відсутні правові підстави для задоволення їх позовних вимог.

Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посилаючись на те, що спір, який виник між ними та ТОВ «Прод Майстер», стосується права власності на відповідне нерухоме майно. Зокрема, позивачі вважають себе власниками цього майна, проте на підставі оспорюваних рішень державного реєстратора, вчинених згідно з неіснуючим судовим рішенням, право власності на спірне майно безпідставно зареєстроване за відповідачем. Разом із цим позивачі та відповідач не перебувають у договірних відносинах, за яких відповідач міг набути у власність спірне майно. Тобто позивачі вважають, що спірне нерухоме майно вибуло з їх власності та набуте у власність відповідачем поза їх волею та без належних правових підстав. Проте, як вбачається із позовних заяв, вони не використали речово-правові способи захисту порушеного права власності на відповідне (спірне) нерухоме майно, зокрема, не заявляли вимог про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам та правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно врахував, що постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року

у справі № 569/693/21 скасовано рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду

від 18 листопада 2021 року у цій справі, на підставі якого й здійснено оскаржувані позивачами реєстраційні дії. У задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Вказана постанова Верховного Суду є підставою для скасування відповідних рішень державного реєстратора. При цьому судом зазначено, що позивачі не зверталися до державного реєстратора з відповідною вимогою. У разі відмови уповноваженої посадової особи у вчиненні відповідних реєстраційних дій, заявник має право оскаржити таке рішення у встановленому законом порядку.

З урахуванням наведеного, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обрали неналежний спосіб судового захисту свого права, звернувшись до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, державної реєстрації права власності за ТОВ «Прод Майстер» на об`єкти нерухомого майна.

Задоволення вказаних позовних вимог не призведе до відновлення порушених прав позивачів.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У січні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження представник заявника зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 09 листопада 2022 року у справі № 689/419/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК України).

У січні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, просив скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження представник заявника зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 09 листопада 2022 року у справі № 689/419/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є аналогічними за змістом та містять такі основні доводи:

1) помилковим є висновок судів про необхідність захисту порушених прав шляхом пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки в цьому випадку реєстрація права власності за відповідачем була здійснена на підстави постанови апеляційного суду, яка на момент вчинення реєстраційних дій була чинною, і лише в подальшому скасована, тому до цих правовідносин не можуть бути застосовані статті 377 та 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які суди попередніх інстанцій неправильно застосували;

2) у відповіді Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, яка є в матеріалах справи, зазначено, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості. Ураховуючи викладене, державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Департаменту реєстраційна дія здійснюється

у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення, у резолютивній частині якого чітко зазначено реєстраційну дію, яку необхідно вчинити, та об`єкт нерухомого майна, щодо якого така дія вчиняється. Отже, відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення, що набрало законної сили, без зазначення відомостей щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно не є підставою для здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно. Тому лише на підставі постанови Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у цій справі позивачам відновити своє право неможливо.

У лютому 2025 року ТОВ «Прод Майстер», в інтересах якого діє представник

Оспанов Р. О., подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 ,

у яких, посилаючись на необґрунтованість касаційних скарг, просить відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, оскільки вони

є законними.

Інші відзиви на касаційні скарги станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2025 року касаційні скарги передано на розгляд судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року відкрито касаційне оскарження

у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 (з підстав, передбачених

пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 569/14262/23 із Рівненського міського суду Рівненської області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року відкрито касаційне оскарження

у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 (з підстав, передбачених

пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України) та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 569/14262/23.

Ухвалою від 13 жовтня 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року справу передано судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:029:0536, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

21 грудня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 передав у власність

ОСОБА_2 будівлю складу скла, загальною площею 301,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1130 га, кадастровий номер 5610100000:01:029:0536.

21 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно з яким ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 5610100000:01:029:0537, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

21 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_3 передав у власність

ОСОБА_1 будову центрального складу, загальною площею 578,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,1657 га, кадастровий номер 5610100000:01:029:0537.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року

у справі № 569/693/21 позовні вимоги ТОВ «Прод Майстер» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Товариство

з обмеженою відповідальністю «Прод Майстер Рівне», Комунальне підприємство «Реєстраційний центр» Висоцької сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_6 , приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Матвійчук О. С., про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків недійсності правочинів задоволено повністю:

- визнано недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 2768, виданий (посвідчений) 21 грудня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- скасовано рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука О. С., як державного реєстратора, № 38898152 від 21 грудня 2017 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого право власності на будову складу скла, загальною площею 301,0 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , було зареєстровано за

ОСОБА_2 , та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинений на підставі вказаного рішення з припиненням речових прав на нерухоме майно;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу, серія та номер: 2764, виданий (посвідчений) 21 грудня 2017 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О. С., укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;

- скасовано рішення приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Матвійчука О. С., як державного реєстратора, № 38897998 від 21 грудня 2017 року, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого право власності на будову центрального складу, загальною площею 578,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ОСОБА_1 та запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчинений на підставі вказаного рішення з припиненням речових прав на нерухоме майно.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у справі № 569/693/21 рішення суду першої інстанції у справі було залишено без змін.

Після ухвалення Рівненським апеляційним судом постанови 04 січня 2022 року державним реєстратором Ружніловим О. В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено відомості про припинення права власності за ОСОБА_2 та зареєстровано право власності за ТОВ «Прод Майстер» право власності на будову складу скла та внесено відомості про припинення права власності за ОСОБА_1 та зареєстровано право власності за ТОВ «Прод Майстер» на будову центрального складу.

Постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21 рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 квітня 2021 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 18 листопада 2021 року скасовано,

у задоволенні позовних вимог ТОВ «Прод Майстер» відмовлено у повному обсязі.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право

в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У частині першій статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року

у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Отже, якщо особа звернулася до суду по захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, то виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до відповідного порушення, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача

з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Крім того, за висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними

у пункті 58 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц та

пункті 23 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається Верховним Судом, суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що позивачі не довели існування перешкод для реалізації ними майнових прав та вони обрали неналежний спосіб захисту свого права, зокрема не використали речово-правові способи захисту порушеного права власності на спірне нерухоме майно, оскільки не заявляли вимог про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

Водночас такі висновки судів є помилковими, зважаючи на таке.

Так ЦК України передбачено такий спосіб захисту порушених прав, як віндикація.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем)

і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власності позивачів на спірне майно порушено безпосередньо реєстрацією права власності відповідачем ОСОБА_7 за відповідачем ТОВ «Прод Майстер» на підставі судового рішення, що у подальшому було скасовано постановою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 569/693/21.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Згідно із абзацами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній

з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на дату подання позовів) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені

у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою

з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, з наведеного випливає, що позивачами обрано належний та ефективний спосіб захисту своїх прав шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав за ТОВ «Прод Майстер» на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано, а висновки судів у цій частині є помилковими.

Відмовивши у задоволенні позовів на підставі неналежного способу захисту, суди по суті не розглянули позовні вимоги належним чином, а суд касаційної інстанції таких повноважень не має.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не дослідили, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд (згідно із пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених

у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Верховний Суд з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України) дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням норм матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне

і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (див. висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц, провадження № 61-39028св18).

Керуючись статтями 400, 409, 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, та касаційну скаргу ОСОБА_2 ,

в інтересах якого діє представник ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 квітня 2024 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець