Історія справи

Постанова КЦС ВП від 05.11.2025 року у справі №190/998/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 190/998/21

провадження № 61-8127св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Петриківське лісове господарство»,

відповідачі: Вишнівська селищна рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2025 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2021 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Дніпропетровської обласної державної адміністрації, державного підприємства «Петриківське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Вишнівської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку.

2. Позов обґрунтовано тим, що моніторингом інформації, що міститься у Публічній кадастровій карті України, з урахуванням даних Державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановлено, що на території лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський» у приватну власність для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд передано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1109 га по 1/4 частині кожному.

3. З`ясовано, що вказану земельну ділянку передано у приватну власність на підставі рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VІІ від 11 квітня 2018 року.

4. Крім того, на підставі зазначеного рішення селищної ради проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку відповідно до рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченка М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 травня 2018 року, індексний номер 41332336.

5. Записи про право власності внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25 травня 2018 року за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 26366166), ОСОБА_2 (номер запису про право власності 26366394), ОСОБА_3 (номер запису про право власності 26366492), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 26366452).

6. Водночас відповідно до інформації ДП «Верхньодніпровський лісгосп» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, що передана у приватну власність, знаходиться у 90 кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства та розташована у виділі 3, на підтвердження чого надано матеріали лісовпорядкування та Проект організації та розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

7. Спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

8. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0304 на цей час зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 1/4 частині за кожним.

9. Враховуючи викладене, вважав, що рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VII від 11 квітня 2018 року щодо надання вказаної земельної ділянки у власність видано з порушенням вимог статей 84 149 ЗК України, статті 57 ЛК України.

10. Позивач зазначав, що належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації є визнання незаконним та скасування рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/УІІ від 11 квітня 2018 року та зобов`язання повернути земельну ділянку належному власнику - Дніпропетровській обласній державній адміністрації з правом постійного користування державного підприємства «Верхньодніпровське лісове господарство».

11. Враховуючи, що спірна ділянка відноситься до земель державного лісового та природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Кабінетом Міністрів України, Дніпропетровською обласною державною адміністрацією та ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» протягом розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів до їх поновлення, наявні підставою звернення прокурора до суду.

12. Враховуючи викладене просив усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України та Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території П`ятихатського району Дніпропетровської області:

шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VІІ від 11 квітня 2018 року «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради»;

шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1109 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0304, що розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 по 1/4 за кожним на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченка М. В. № 41332336 від 30 травня 2018 року з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (номер запису про право власності 26366166), ОСОБА_2 (номер запису про право власності 26366394), ОСОБА_3 (номер запису про право власності 26366492), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 26366452);

шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, з правом постійного користування Державного підприємства «Петриківське лісове господарство», з незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

13. Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2024 року у складі судді Павловської І. А. позов задоволено.

14. Усунуто перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України та Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області шляхом визнання недійсним та скасування рішення Вишнівської селищної ради № 506-30/VІІ від 11 квітня 2018 року «Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на території Вишнівської селищної ради».

15. Усунуто перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України та Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області шляхом скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1109 га, кадастровий номер 1224587000:01:001:0304, що розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області, проведену за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 по 1/4 за кожним на підставі рішення державного реєстратора П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченка М. В. № 41332336 від 30 травня 2018 року, з одночасним припиненням речових прав на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (номер запису про право власності 26366166), ОСОБА_2 (номер запису про право власності 26366394), ОСОБА_3 (номер запису про право власності 26366492), ОСОБА_4 (номер запису про право власності 26366452).

16. Усунуто перешкоди власнику - державі в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,1109 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, яка розташована на території Вишнівської селищної громади Кам`янського району (П`ятихатського району) Дніпропетровської області шляхом її повернення у власність держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, з правом постійного користування Державного підприємства «Петриківське лісове господарство», з незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

17. Вирішено питання щодо судових витрат.

18. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що надана відповідачам земельна ділянка належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», яке в подальшому передано ДП «Петриківське лісове господарство», відноситься до земель державного лісового фонду та входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду. Таким чином, Вишнівською селищною радою в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника відповідно до положень земельного законодавства, що діяли станом на час виникнення спірних правовідносин - держави в особі Кабінету Міністрів України, та постійного землекористувача - ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», спірну земельну ділянку з земель лісогосподарського призначення і природно-заповідного фонду та передано її у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

19. Постановою Дніпровського апеляційного суду 27 травня 2025 року апеляційні скарги ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено, рішення місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.

20. Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки для відновлення права власності держави на незаконно вилучені землі лісового фонду необхідно звертатись з віндикаційним позовом, натомість прокурор у справі пред`явив негаторний позов.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. У червні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури.

22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

23. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24. У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.

25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року в справі № 911/3311/17, в справі № 911/3574/17, в справі № 911/3897/17, від 27 травня 2020 року в справі 368/290/17, від 03 вересня 2020 року в справі № 911/3449/17, від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-й, від 16 лютого 2022 року в справі № 363/669/17, від 12 травня 2022 року в справі № 372/4154/18, від 08 червня 2022 року в справі № 307/3155/19, від 18 січня 2023 року в справі № 488/2807/17, від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц, від 10 січня 2024 року в справі № 707/2475/22, від 29 січня 2024 року в справі № 354/1076/21, від 12 березня 2024 року в справі № 927/1206/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

не досліджено зібрані в справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що спірна земельна ділянка на час передачі її у приватну власність і на теперішній час належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

27. При цьому, якщо законом не передбачена можливість набуття особою у приватну власність земель певної категорії земель, то це означає неможливість отримання такою особою титульного володіння на земельну ділянку певної категорії, зокрема, лісогосподарського та природоохоронного призначення.

28. Крім того, прокурор посилається на те, що власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

29. Отже, за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не витребування такої ділянки від фактичного володільця.

30. Вказує, що перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства та знаходження її в межах об`єкту природно-заповідного фонду беззаперечно вказує на неможливість виникнення приватного власника. Тобто, особа не може законно володіти землею лісового та природно-заповідного фонду в порушення вимог ЗК України ЛК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

31. Разом із тим, апеляційним судом проігноровано факт знаходження спірної земельної ділянки в межах об`єкта природно-заповідного фонду, а також не надано будь-якої оцінки доказам, що підтверджують знаходження спірної земельної ділянки в межах лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський».

32. Таким чином, заявник вважає, що у вказаній справа належним способом захисту порушеного права є пред`явлення саме негаторного позову.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

33. Рішенням № 506-30/VII Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 було передано у власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1224587000:01:001:0304 (спільна сумісна власність), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на території Вишнівської селищної ради П`ятихатського район Дніпропетровської області.

34. Згідно Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02 березня 2021 року, цільове призначення вищезазначеної земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

35. 26 травня 2018 року державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Шевченком М. В. на підставі рішення Вишнівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року №506-30/VII прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). Запис про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1224587000:01:001:0304 внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 (номер запису 26366166), ОСОБА_2 (номер запису 26366394), ОСОБА_3 (номер запису 26366492), ОСОБА_4 (номер запису 26366452).

36. Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство» спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, що передана у приватну власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 знаходиться у 90 кварталі П`ятихатського лісництва Верхньодніпровського лісового господарства та розташована у виділі 3.

37. Зокрема, вказаним проектом визначено категорію лісів, що знаходяться у кожному кварталі лісництва, площу лісових ділянок та характеристика об`єктів.

38. Так, виділ 3 кварталу 90, де знаходиться спірна земельна ділянка, має площу 3,1 га, відноситься до категорії лісів, на ній розташовані об`єкти «Будівлі господарські та адміністративні» і включено до загальної площі ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський».

39. Пунктом 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

40. Таким чином, спірна земельна ділянка, на час передачі її у приватну власність і на теперішній час, належить до земель державного лісового фонду, входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду та не вилучалась з постійного користування ДП «Верхньодніпровське лісове господарство».

41. Відповідно до Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 303 від 06 червня 2012 року, лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський», оголошений (створений) постановою Ради Міністрів Української РСР № 500 від 28 жовтня 1974 року, розташований на території П`ятихатського району Дніпропетровської області у віданні П`ятихатського лісництва ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», квартали 58-90.

42. Заказник створено з метою охорони та збереження лісового масиву штучного походження, закладеного у 1881 році на плато, порізаному балками (п. 2.1. Положення).

43. Пунктом 1.2 Положення про лісовий заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» визначено, що Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.

44. Згідно з пунктом 1.5 Положення територія, якій надано статус Заказника, не вилучається з користування Землекористувача, який здійснює в його межах свою діяльність згідно з цим Положенням.

45. Відповідно до охоронного зобов`язання, зареєстрованого в Держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області за № 8, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області у 2012 році передало лісовий заказник «Грушуватський» під охорону Державному підприємству «Верхньодніпровське лісове господарство».

46. Місцезнаходження і межі лісового заказника «Грушуватський» підтверджуються інформацією від 29 грудня 2020 року № 01-03/227, наданою Інститутом географії НАН України, додатком до якої є картографічні матеріали із графічним зображенням меж лісового заказника.

47. З листа № 01-03/227 від 29 грудня 2020 року Інституту географії НАН України вбачається, що заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання. Територія Заказника розташована на правому березі р. Лозуватка у 4 км північніше гирла (впадіння в р. Саксагань), західніше с. Іванівка П`ятихатського району Дніпропетровської області. Відповідно до геоморфоллогічного районування заказник розміщений у межах Дніпропетровсько-П`ятихатської акумулятивно-денудаційної хвилястої розчленованої рівнини, сформованої на міоценових відкладах. Рельєф території представлений переважно субгоризонтальними та пологонахиленими рівнинами правобережної заплави, денудаційно-ерозійних схилів р. Лозуватка та вододілу р. Лозуватка - р. Жовта (притока Інгульця) (т. 1, а. с. 51-55).

48. Заказник загальнодержавного значення «Грушеватський» є складовою світової системи природоохоронних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною. Зазначена інформація науковців і фахівців у природоохоронній сфері підтверджують визначну роль лісового заказника «Грушеватський» в екосистемі України, важливе суспільне значення збереження його території у первинному стані.

49. За висновком Інституту географії НАН України від 29 грудня 2020 року № 01-03/227 та картографічними матеріалами земельна ділянка із кадастровим номером 1224587000:01:001:0304, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 знаходиться в межах східної частини лісового заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», створеного відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР № 500 від 28 жовтня 1974 року «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» зі змінами від 07 січня 1985 року № 5.

50. Отже, із вищевказаних письмових доказів вбачається, що надана відповідачам земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та до земель природно-заповідного фонду, а тому її правовий режим врегульовується, окрім земельного, також лісовим та природоохоронним законодавством.

Позиція Верховного Суду

51. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

52. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

53. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

54. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

55. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

56. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

57. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

58. За статтею 3 ЛК України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

59. Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

60. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 ЛК України).

61. Відповідно до частин першої, другої статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

62. Згідно зі статтями 9 10 11 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України. Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

63. Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

64. Згідно із частинами першою, другою статті 56, частиною першою статті 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

65. Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

66. Статтею 141 ЗК України установлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

67. Статтею 149 ЗК України в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, було установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

68. Отже законодавцем визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб, а також земель природно-заповідного фонду, належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

69. Судами встановлено, що надана відповідачам земельна ділянка належить до земель державної власності, перебуває у постійному користуванні ДП «Верхньодніпровське лісове господарство», яке в подальшому передано ДП «Петриківське лісове господарство», відноситься до земель державного лісового фонду та входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду, а отже відноситься до тих земель, які не можуть бути надані у приватну власність громадянину для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

70. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, погодився з висновком місцевого суду про те, що надана відповідачам земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та до земель природно-заповідного фонду, а тому її правовий режим врегульовується, окрім земельного, також лісовим та природоохоронним законодавства.

71. Водночас, апеляційний суд зазначив, що прокурором обрано не ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки у даній справі ефективним способом захисту права може бути звернення до суду з позовом про витребування земельної ділянки у власність держави (віндикаційний позов), натомість прокурор звернувся до суду із негаторним позовом.

72. Колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке.

73. Так, судами встановлено, що земельна ділянка площею 0,2248 га із кадастровим номером 1224587000:01:001:0328 входить до складу виділу 3 кварталу 90 Ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Грушеватський», що належить до земель державного лісового фонду і входить в межі об`єкту природно-заповідного фонду.

74. Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

75. Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

76. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

77. Статтею 7 Закону «Про природно-заповідний фонд України» (далі - № 2456-XII) передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

78. Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

79. Згідно зі статтею 25 Закону № 2456-XII заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.

80. Відповідно до статті 26 Закону № 2456-XII на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

81. За змістом статті 3 Закону № 2456-XII заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об`єктів, що оголошуються заказниками чи пам`ятками природи, мети і необхідного режиму охорони заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.

82. Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону № 2456-XII території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

83. Як визначено статтею 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

84. Згідно з пунктами «а», «в» частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

85. Частина перша статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відносить до особливо цінних земель, зокрема, землі природно-заповідного фонду.

86. Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України (частина друга статті 150 ЗК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

87. Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

88. Такий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22).

89. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

90. Також у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону № 2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункти 51-52).

91. Вказане стосується і тих випадків, коли право приватної власності на земельні ділянки природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення було зареєстровано на підставі неправомірних рішень про передачу таких земель у власність фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення не створюють ті юридичні наслідки, на які вони спрямовані.

92. За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов, а тому колегія суддів враховує відповідні доводи касаційної скарги прокурора.

93. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правомірного висновку про те, що рішення Вишнівської селищної ради від 11 квітня 2018 року № 506-30/VІІ в частині надання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 стосується земель лісового та природно-заповідного фондів, розпоряджатися якими не уповноважений вказаний орган місцевого самоврядування, та які не можуть бути передані у приватну власність поза волею розпорядника, що свідчить про наявність підстав для задоволення негаторного позову прокурора.

94. Суд апеляційної інстанції наведеного вище не врахував і дійшов помилкового висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту порушеного права.

95. Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

96. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 травня 2025 року скасувати, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 27 лютого 2014 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович