Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.12.2024 року у справі №522/10157/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 522/10157/20

провадження № 61-8084св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі: Одеська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України, Головне управління Національної поліції в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року, ухваленим у складі судді Чернявської Л. М., та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Одеської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУ Національної поліції в Одеській області) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю посадових осіб при проведенні досудового розслідування (неефективне розслідування).

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок пожежі, яка виникла в кімнаті № 4 корпусу № 5, який знаходився на території Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія» (далі - табір «Вікторія»), за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93 , загинула їхня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3.

За цим фактом уповноваженими органами держави Україна здійснено досудове розслідування, яке виявилося вкрай неефективним у зв`язку з самоусуненням слідчого та прокурора від належного виконання своїх посадових обов`язків, що призвело до заподіяння майнової та моральної шкоди потерпілим.

Виділення із матеріалів кримінального провадження інших кримінальних проваджень потягло за собою не лише відсутність повного, об`єктивного, ефективного та швидкого розслідування загибелі їх доньки, а й проведення ідентичних слідчих та процесуальних дій у окремих кримінальних провадженнях, зокрема призначення ідентичних за змістом експертиз, допит свідків, проведення слідчих експериментів. Все це сприяло невстановленню та непритягненню до відповідальності винних осіб, невстановленню причини займання, швидкості поширення вогню, невжиття заходів щодо порятунку загиблих, порушення при будівництві та експлуатації будівель табору «Вікторія». Деякі причетні до цього випадку особи взагалі змогли уникнути відповідальності за свої злочинні дії (бездіяльність) та виїхати за межі України. Частина обвинувачених була звільнена від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Крім того, неефективність розслідування слідчими та правоохоронними органами України виявилася у невжитті заходів щодо збереження доказів скоєння злочинів. Не зважаючи на суспільний інтерес до розслідування трагедії, висвітлення в засобах масової інформації, контроль вищого керівництва держави Україна до цієї трагедії, постійний інтерес та контроль з боку потерпілих щодо стану досудового розслідування, досудове розслідування за частиною другою статті 270 Кримінального кодексу України (далі - КК України) не завершене, винні особи не понесли передбаченого чинним законодавством України покарання.

З огляду на тривалий час проведення досудового розслідування, невжиття заходів щодо ефективного розслідування, відсутність вироків суду про притягнення до відповідальності осіб, винних у загибелі їх доньки, їм було завдано значної моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, просили суд відшкодувати з держави Україна на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн кожному.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 274 700,00 грн.

Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 140 700,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що неефективність розслідування пожежі, яка виникла у таборі «Вікторія», тобто вина Одеської обласної прокуратури та ГУ Національної поліції в Одеській області виявилася у непроведенні належних слідчих та процесуальних дій щодо: встановлення причини пожежі; великої кількісті кримінальних проваджень та відсутності взаємодії між слідчими щодо їх розслідування; відсутності проведення слідчих дій (бездіяльність) щодо встановлених експертизою фактів порушення при проектуванні, будівництві, відсутності належного контролю за будівництвом; бездіяльності щодо притягнення до відповідальності посадових осіб Одеської міської ради, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної архітектурно-будівельної інспекції України та інших; бездіяльності в частині виконання ухвали про розбір згарища.

Оцінюючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив із характеру та обсягу страждань, понесених позивачами внаслідок неефективності розслідування кримінального провадження, які виразились у морально-психологічних хвилюваннях, порушенні нормального ритму життя, часу та зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану, а також необхідністю витрачання часу для звернення за правовою допомогою та з позовом до суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди з держави України на користь малолітньої ОСОБА_2 , суд виходив із її віку, оскільки малолітня дитина не може зазнавати моральних страждань, завданих саме неефективним розслідуванням кримінального провадження щодо загибелі її сестри ОСОБА_4 . При цьому суд взяв до уваги те, що малолітню ОСОБА_2 не було визнано потерпілою в кримінальному провадженні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ГУ Національної поліції в Одеській області задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року змінено та доповнено в частині мотивування, в іншій частині залишено без змін.

Змінюючи та доповнюючи в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для більшості осіб, які постраждали від злочинів, важливою сатисфакцією є покарання винних та відновлення справедливості. Якщо органи розслідування не можуть забезпечити розкриття злочину та притягнення винних до кримінальної відповідальності, то потерпілі не можуть отримати як відшкодування за рахунок порушників, так і сатисфакції у вигляді покарання винних.

Держава є відповідальною за ефективність тієї системи органів, що створені нею для виконання тієї чи іншої публічно-каральної функції. Держава бере участь як у приватних, так і публічних відносинах. У правових відносинах держава розглядається як цілісний орган, усі структурні підрозділи якого мають ефективно функціонувати. Цілком очевидним є те, що внаслідок подій, які мали місце, позивачі відчували біль та страждання, які суттєво збільшилися в зв`язку з неотриманням сатисфакції від держави в будь-якої формі. В свою чергу та обставина, що протягом більш ніж 6 років від початку досудового розслідування кримінальні провадження не знайшли свого вирішення, свідчить, що у ситуації, коли незважаючи на суспільний резонанс, справа не знайшла свого вирішення протягом тривалого часу, і на момент прийняття цієї постанови все ще знаходиться у суді першої інстанції, через необхідність вчинення значної кількості додаткових процесуальних дій, апеляційний суд вважав, що мало місце неефективне досудове розслідування, яке і обумовило ускладнення розгляду кримінальних проваджень в суді першої інстанції. В такій ситуації позивачі зазнали моральних страждань, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю заявляти неодноразові вимоги до державних органів щодо виконання їх посадових обов`язків, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність та перебуванням у постійному напруженому психологічному стані.

Таким чином, саме виходячи з вищевказаних підстав, слід було б надавати оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, однак суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення зазначеного не врахував.

Короткий зміст вимог касаційної скарг та її доводів

У травні 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в частині задоволених позовних вимог до прокуратури Одеської області і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги статей 1173 1174 ЦК України, статтю 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) до спірних правовідносин, оскільки за відсутності наявності усіх трьох умов деліктної відповідальності держави за дії чи бездіяльність органів державної влади та посадових осіб, зокрема встановлення факту протиправних дій (бездіяльності) прокуратури чи її посадових осіб, задовольнили позовні вимоги до прокуратури Одеської області.

Також суди попередніх інстанцій порушили вимоги статті 81 ЦПК України, оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту протиправної бездіяльності прокуратури Одеської області чи її посадових осіб у кримінальних провадженнях № 12017160480003888, 12017160000000991, 12019160480000392, 4201716000001249, 42018160000000173 та 42018160000000171, які стосувалися факту пожежі у таборі « Вікторія ». Крім того, не встановлено систематичної бездіяльності прокуратури у цих кримінальних провадженнях, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди, завданої нібито органами прокуратури.

Підставою касаційного оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 (провадження № 14-167цс20) та у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 362/15/16-ц (провадження № 61-5805св20), від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 308/14232/18 (провадження № 61-10961св20), від 23 лютого 2022 року у справі № 646/5368/19 (провадження № 61-15330св21), від 01 березня 2023 року у справі № 757/62500/16-ц (провадження № 61-8547св22), від 07 лютого 2024 рок у справі № 202/5089/21 (провадження № 61-1018св23).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2024 року представник ГУ Національної поліції в Одеській області - адвокат Рудь В. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзиви від інших учасників справи не надходили.

Рух касаційної скарг у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.

У червні 2024 року заявники у встановлений судом строк усунули недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Комунального позашкільного навчального закладу «Одеський міський дитячий оздоровчо-спортивний комплекс «Вікторія», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93, сталася пожежа, через яку загинуло троє дітей, зокрема ОСОБА_4

ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 листопада 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб, що підтверджує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . ОСОБА_6 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_9 .

За фактом пожежі, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_2 в таборі « Вікторія », слідчим відділом Київського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області 16 вересня 2017 року розпочато кримінальне провадження № 12017160480003888 за частиною другою статті 270 КК України, підслідність в якому 19 вересня 2017 року прокуратурою області визначено за слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Одеській області.

Постановою про визнання потерпілими слідчим відділом ГУ Національної поліції в Одеській області від 02 лютого 2018 року в кримінальному провадженні № 12017160000000991 від 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_9 залучено до кримінального провадження як потерпілих.

Відомості щодо визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потерпілою відсутні.

За результатами досудового розслідування до Київського районного суду м. Одеси 28 лютого 2018 року скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017160480003888 за обвинуваченням директора табору «Вікторія» ОСОБА_10 за частиною другою статті 270 КК України у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, що призвело до виникнення ІНФОРМАЦІЯ_2 пожежі, внаслідок якої 3 дитини (ІНФОРМАЦІЯ_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 і ІНФОРМАЦІЯ_6) загинули, 3 дитини отримали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, заподіяно майнову шкоду в особливо великому розмірі в сумі 7 593 706,00 грн.

Під час досудового розслідування було призначено комплексну пожежно-технічну, будівельно-технічну та електротехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз.

29 липня 2021 року з урахуванням зібраних матеріалів, кримінальне провадження спрямовано до Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз для проведення комплексної пожежно-технічної, будівельно-технічної та електротехнічної експертизи, судовий розгляд зупинено.

Судове провадження відновлено 10 листопада 2021 року у зв`язку із розглядом клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Для виконання клопотання експерта, прокурором заявлено клопотання про проведення виїмки документів, яке судом задоволено 10 листопада 2021 року.

Крім того, прокурором заявлено клопотання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчої (розшукової) дії, а саме: огляд табору «Вікторія», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93 , із залученням експертів з можливістю відібрання: зразків, у вигляді зпилів або щіпок, з дерев`яних конструкцій стін, стелі та оздоблення кімнат дерев`яних корпусів табору «Вікторія»; зразку захисного засобу, що використовувався для просочення вказаних дерев`яних конструкцій. Зазначене клопотання судом задоволено 10 листопада 2021 року.

Надалі, Київським районним судом м. Одеси 09 грудня 2021 року винесено ухвалу про доручення органу досудового розслідування проведення слідчої (розшукової) дії, а саме: огляду табору «Вікторія» зі зміненою (новою) назвою експертної установи.

Також у матеріалах кримінального провадження містяться висновки експертиз, проведених під час розслідування кримінального провадження № 12017160480003888, щодо визначення причин виникнення пожежі.

Відповідно до висновку Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 27 жовтня 2017 року № 17/67/15.09.2017 осередок пожежі, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 на території табору «Вікторія», знаходився в житловому приміщенні кімнати № 4, яке розміщувалося на першому поверсі корпусу № 5, в районі північно-західного кутка, біля західної стіни навпроти входу, в місці знаходження тумбочки.

Найбільш ймовірною причиною виникнення цієї пожежі є аварійний режим роботи побутового заглибного електричного кип`ятильника, залишеного без нагляду, який був підключений до електромережі.

Згідно з висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2017 року № 19/14-2/8-СЕ/17 у межах проведення судової пожежно-технічної експертизи установлено, що осередок пожежі знаходився в правій частині спальної кімнати № 4 корпусу № 5.

Встановлено чотири ймовірні причини виникнення пожежі, які за обставин, наведених у дослідницькій частині (в зв`язку з повним знищенням в наслідок пожежі зовнішніх стін, міжповерхового перекриття), експертним шляхом не вдається ані спростувати, ані підтвердити:

- виникнення пожежі від джерела відкритого вогню (полум`я сірника, полум`я свічок, тління тютюнового виробу);

- виникнення пожежі від теплових проявів електричної енергії (коротке замикання);

- виникнення пожежі внаслідок занесення стороннього джерела запалювання;

- виникнення пожежі від тепла, отриманого від більш розігрітого або розжареного предмета (електрокип`ятильник).

Відповідно до проведеного огляду об`єкта (корпусу № 5) в період з 21 до 25 вересня 2017 року виявити порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, перевірити наявність системи автоматичної пожежної сигналізації та її справність виявилось неможливо у зв`язку з майже повним знищенням об`єкта дослідження та зміною обстановки в місці огляду у зв`язку з діями пожежних підрозділів по ліквідації пожежі та пошуком тіл загиблих.

У зв`язку з неможливістю категорично визначити причину виникнення пожежі та встановити, на момент проведення дослідження, порушення вимог Правил пожежної безпеки в Україні, відповісти на питання «Чи знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку між собою, виникнення пожежі з недотриманням Правил пожежної безпеки?» не є можливим.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2017 року № 19/13-3/278-СЕ/17 розроблена проектно-кошторисна документація закладу, а саме корпусів № 1, 2, 3 та 4, не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва (ДБН, СНІП, тощо), оскільки відсутній експертний висновок проектно-кошторисної документації об`єкта дослідження стадії «робочий проект».

Виконані будівельні роботи з будівництва (реконструкції) корпусів № 1, 2, 3 та 4 закладу не відповідають проектній документації та вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва. Улаштування стрічкового утеплення з джутового полотна не відповідає проектному рішенню, лакофарбне покриття стін та перегородок окремими місцями має пропуски та патьоки, висота житлових кімнат нижче, зазначеної у проектній документації, настінні бра, розподільчі щити без підкладки негорючого матеріалу, розетки не відповідають проектній документації тощо. За умовами проектної документації, щоб досягти ступеню вогнестійкості ІІІ б, на об`єкті дослідження потрібно виконати певні заходи з протипожежної обробки будівельних конструкцій.

Враховуючи, що при натуральному обстеженні об`єкта дослідження неможливо оцінити якість та взагалі наявність опорядження внутрішніх та зовнішніх будівельних конструкцій стін, перегородок, стелі, підлоги шляхом їх оброблення протипожежним захистом, тому встановити ступінь вогнестійкості житлових корпусів № 1, 2, 3 та 4 за фактичними показниками, судовими експертами не можливо.

Проектно-кошторисною документацією передбачено лакофарбове покриття стін корпусів № 1, 2, 3 та 4, які розташовані на території закладу, що відповідає вимогам нормативних документів.

Протипожежні відстані між збудованими корпусами № 1, 2, 3 та 4, які розташовані на території закладу, відповідають вимогам нормативних документів.

Не погоджуючись з висновками зазначених експертиз, потерпілий ОСОБА_11 направив до Приморського районного суду м. Одеси клопотання про призначення комплексної судової пожежно-технічної, будівельно-технічної, електротехнічної експертизи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2018 року призначено комплексну судову пожежно-технічну, будівельно-технічну, електротехнічну експертизу, проведення якої доручено Незалежному інституту судових експертиз із залученням іноземних експертів Міжнародного інституту експертиз.

На виконання цієї ухвали слідчим слідчого управління ГУ Національної поліції в Одеській області 23 липня 2018 року проведено огляд із зазначеними в ухвалі експертами території закладу та вилучено рештки кісток у кількості 39 об`єктів та експертні зразки з конструктивних елементів двоповерхових дерев`яних котеджів.

З метою ідентифікації вказаних решток кісток слідчим призначено комплексну судово-медичну, медико-криміналістичну та молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої 15 серпня 2018 року доручено Державній спеціалізованій установі «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України».

Згідно з висновком експертів від 25 вересня 2018 року № 42-мк у наданому експертам пакеті № 1 знаходяться обвуглені конгломерати зі структурою деревини чи невідомої гомогенної речовини, які не мають ознак будови кісткової тканини. У пакеті № 2 знаходяться спалені кісткові фрагменти. Три з них належали кісткам тварини (тварин) або птахів. Один обвуглений фрагмент нижньої щелепи у пакеті № 2 за анатомо-морфологічними ознаками є відламком лівої половини тіла нижньої щелепи людини. Два зуби, які зберіглися на об`єкті, за своєю формою, будовою і розмірами належали скелету дитини. Через значну ступінь обвуглювання і зруйнування фрагмента щелепи визначити стать, зріст, будь-які інші ознаки загиблої дитини немає можливості. Проведеним порівняльним дослідженням ОСОБА_4 та ОСОБА_12 ймовірно виключаються. Виключити можливість належності нижньої щелепи до кісток потерпілої ОСОБА_13 в цьому випадку не є можливим.

Відповідно до висновку міжнародних експертів від 29 січня 2019 року № 9243 основною причиною пожежі може бути аварійний режим роботи побутового заглибного електричного кип`ятильника, залишеного без нагляду, який був підключений до електромережі.

Версії виникнення пожежі від занесення стороннього джерела запалювання, самозаймання речовин та матеріалів, аварійних режимів роботи мобільного телефону та його акумулятора, аварійного режиму роботи лампи розжарення в настінному світильнику (бра), теплових проявів електричного струму при виникненні аварійних режимів роботи електропроводок, за результатами комплексних досліджень, не знайшли свого підтвердження.

В результаті проведення натурального огляду, аналізу наданої проектної документації будівництва встановлено:

- завдання на проектування було видано без врахування Містобудівних умов та обмежень, назва об`єкта проектування у завданні на проектування не відповідає Містобудівним умовам та обмеженням;

- розрахунок категорії складності цього об`єкта будівництва, який було виконано лише на спальні місця чотирьох корпусів, без врахування місткості триповерхового спального корпусу для вихователів та обслуговуючого персоналу, не відповідає завданню на проектування та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013, ДБН В.1.2-14-2009 та постанові Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560;

- будівництво дерев`яних спальних корпусів, передбачене проектом ступеню вогнестійкості - ІІІ б двоповерховими, не відповідає п. 9.3.1. ДБН В.2.2-9-2009, який є базовим нормативним документом на громадські будинки і споруди.

У зв`язку з тим, що у кримінальному провадженні проведено декілька експертиз, якими надано висновки, у тому числі, що суперечать один одному, 24 вересня 2019 року призначено комплексну судову будівельно-технічну, пожежно-технічну, електротехнічну та хімічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між допущеними під час будівництва порушеннями та виникненням пожежі, швидкістю розповсюдження вогню та настанням смерті.

На момент розгляду справи, висновок щодо встановлення причинно-наслідкового зв`язку між допущеними під час будівництва порушеннями та виникненням пожежі, швидкістю розповсюдження вогню та настанням смерті відсутній.

У кримінальних провадженнях представником батьків загиблих дітей - адвокатом Сягровець Т. М. заявлено клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, у тому числі ексгумації тіл загиблих ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , з підстав правильної ідентифікації трупів, проведення комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи, допиту експертів та одночасних допитів батьків із працівниками табору.

Відповідно до заявленого клопотання, на підставі постанов процесуального керівника 12 лютого 2018 року слідчим проведено ексгумацію тіл загиблих дітей ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_4 .

Ексгумовані решти тіл за клопотанням потерпілих скеровано для дослідження до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичних експертиз» та Комунального закладу «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз» на підставі постанови про призначення комплексної судово-медичної, медико-криміналістичної та молекулярно-генетичної експертизи.

Згідно з висновком експертизи від 15 березня 2018 року № 169 перевірено правильність ідентифікації трупів та виключено можливість переплутання тіл в результаті помилки експертів.

Крім того, під час розслідування за клопотаннями потерпілих проведено одночасний допит свідка - старшого вихователя, відповідального за корпус № 5 ОСОБА_14 , із потерпілими (батьками загиблих дітей), допитано як свідка художнього керівника дитячого ансамблю «Адель» ОСОБА_15 , судових експертів

Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» ОСОБА_21. та ОСОБА_16 , проведено слідчий експеримент за участю свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та батьків загиблих дітей на території закладу з метою детального відтворення дій працівників табору з евакуації дітей, проведено слідчий експеримент, за результатом якого встановлено відсутність герметичності пожежних водойм, розташованих на території закладу.

Прокуратурою Одеської області 15 березня 2018 року до Київського районного суду м. Одеси скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018160000000171 від 26 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_18 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, за фактом неналежного виконання своїх службових обов`язків провідного інспектора Київського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області, внаслідок чого, приблизно о 23 год. 07 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 виникла пожежа у двоповерховому спальному корпусі № 5 табору «Вікторія», за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93 . У результаті цієї пожежі загинуло троє дітей, які проживали в кімнаті № 11 , яка знаходилась на 2 поверсі зазначеного корпусу, а саме: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6.

За аналогічними обставинами, 15 березня 2018 року до Київського районного суду м. Одеси також скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42018160000000173 від 26 лютого 2018 року за частиною другою статті 367 КК України стосовно начальника Київського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України в Одеській області Дяченко В. І.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 червня 2018 року кримінальні провадження № 42018160000000171 та № 42018160000000173 об`єднано в одне провадження за № 42018160000000171, яке триває.

Також Київським відділом поліції в місті Одесі ГУ Національної поліції в Одеській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019160480000392 від 30 січня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, розпочатому за заявою ОСОБА_19 про те, що 09 грудня 2018 року невстановлені особи, знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93, дитячий табір «Вікторія», всупереч установленому порядку, завідомо знаючи про ухвалу суду про накладення арешту на майно дитячого табору, винесли з дерев`яного корпусу меблі.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснювався прокурорами Одеської місцевої прокуратура № 1 Одеської області.

За результатами досудового розслідування слідчим 10 вересня 2019 року та 30 грудня 2019 року прийняті рішення про закриття кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Процесуальним керівником двічі скасовувалися прийняті рішення слідчого від 10 вересня 2019 року та 30 грудня 2019 року про закриття вказаного кримінального провадження.

Постановою слідчого від 15 вересня 2023 року закрито кримінальне провадження № 12019160480000392 від 30 січня 2019 року на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

За обвинуваченням виховательки ОСОБА_20 вироком затверджено угоду про визнання винуватості за частиною другою статті 137 КК України - неналежне виконання обов`язків по догляду за дітьми (справа № 520/1413/18).

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року надано дозвіл на проведення огляду території та приміщень табору «Вікторія» з метою ретельного просіювання у повному обсязі залишків згорілої будівлі. Зобов`язано Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій в Одеській області скласти акт розбору згарища.

Однак у матеріалах справи відсутній акт розбору згарища як обов`язковий документ за наслідками пожежі, а отже суд дійшов висновку, що слідча дія не завершена та ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2019 року не виконана.

У матеріалах справи відсутні докази проведення розбору згарища працівниками Державної служби з надзвичайних ситуацій, оскільки зазначений акт в матеріалах справи відсутній, а залишки зі згарища зсипано в мішки та розчищено територію, але пересіювання та інших необхідних дій проведено не було, що підтверджується наявними в матеріалах справи фотокартками та про що зазначено в експертному дослідженні від 29 січня 2019 року № 9243.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині позовних вимог до прокуратури Одеської області, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в іншій частині не переглядаються в касаційному порядку.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, з урахуванням його зміни, та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов`язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину.

Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, своєчасність розслідування та незалежність слідства.

Загальні підстави покладення обов`язку відшкодувати завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, згідно з положеннями яких шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Положеннями статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Висновки про відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування у кримінальному провадженні, викладені також у постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 398/3747/22 (провадження № 61-16552св23), від 11 квітня 2024 року у справі № 335/12338/19 (провадження № 61-7930св23), від 22 травня 2024 року у справі № 757/30529/22 (провадження № 61-14820св23), від 31 липня 2024 року у справі № 183/960/23 (провадження № 61-2810св24), від 30 вересня 2024 року у справі № 201/227/23 (провадження № 61-698св24), від 02 жовтня 2024 року у справі № 554/2588/23 (провадження № 61-3629св24), від 31 жовтня 2024 року у справі № 463/1700/21 (провадження № 61-250св24).

У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок пожежі, яка виникла в кімнаті № 4 корпусу № 5, який знаходився на території табору «Вікторія», за адресою: м. Одеса, вул. Дача Ковалевського, 93 , загинула донька позивачів ОСОБА_4 .

Досудове розслідування трагедії у таборі «Вікторія» розпочато з 16 вересня 2017 року і не було закінчено на день звернення до суду, тобто триває більше 6 років, незважаючи на резонансність та підвищений інтерес суспільства.

Позивачі, звертаючись до суду з позовом, обґрунтовували свої вимоги не окремими фактами бездіяльності слідчих органів у межах кримінального провадження, а його неефективністю, оскільки з моменту події злочину - ІНФОРМАЦІЯ_2 і на час звернення до суду з позовом відсутній вирок суду, який набрав законної сили, відносно будь-якої особи, щодо якої були висунуті звинувачення за вказаним фактом.

Апеляційний суд зауважив, що ситуація не змінилась і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, тобто минуло 6 років 7 місяців з моменту події злочину.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» («Rysovskyy v. Ukraine»), заява № 29979/04; рішення від 22 листопада 2005 року у справі «Антоненков та інші проти України» («Antonenkov and others v. Ukraine»), заява № 14183/02).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про завдання моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При вирішенні таких спорів слід виходити з того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Отже, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

При цьому у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, ЄСПЛ виходить із презумпції спричинення моральної шкоди позивачу відповідачем та обов`язку саме відповідача спростувати таку презумпцію. У контексті визнання ЄСПЛ існування спростовної презумпції завдання моральної шкоди прикладом може слугувати, зокрема, рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» («Yuriy Nikolayevich Svanov v. Ukraine»), заява № 40450/04, де ЄСПЛ послався на своє рішення від 15 січня 2009 року у справі «Бурдов проти Росії» (№ 2) («Burdov v. Russia» (no. 2), заява № 33509/04, у якому зазначив таке: «Існує обґрунтована й водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди».

Аналогічна позиція викладена у рішенні від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України» («Romashov v. Ukraine»), заява № 67534/01, де ЄСПЛ указав, що моральна шкода завдана самим фактом порушення з боку державного органу.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів про надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, яке триває більше 6 років, не закінчене на цей час, і яке не є для позивачів ефективним з точку зору відновлення їхніх порушених прав.

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що не встановлено систематичної бездіяльності прокуратури у кримінальних провадженнях, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до прокуратури Одеської області про відшкодування моральної шкоди, завданої нібито органами прокуратури, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому виступає відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Враховуючи положення наведених вище норм матеріального права, колегія суддів вважає, що відшкодування шкоди, завданої неефективним розслідуванням злочину, може бути здійснено за рахунок держави Україна, яку у цій справі представляли органи, які мають для цього достатню компетенцію.

Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, зокрема представляти державу в суді (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18), пункт 6.22; від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18), пункт 4.20; від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19), пункт 33; від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), пункт 26; від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447цс19), пункт 22; від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (провадження № 14-643цс19), пункт 35).

У справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоби заявити відповідний позов до держави України, не є обов`язковою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), пункт 30).

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), пункт 27; від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), пункт 81; від 05 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (провадження № 12-1гс22), пункт 8.18; від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), пункт 7.3).

Крім того, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинної на час здійснення досудового розслідування, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення суду першої інстанції в його незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року в його незміненій частині та постанову Одеського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець