Ухвала

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 688/2479/16-ц

провадження № 61-22930св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області, Державна казначейська служба України,

розглянув клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про касаційний розгляд за її участю у справі за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДКС України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 404,17грн матеріальної шкоди та 3445,00 грн моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок постановлення судом незаконної ухвали, позивачу завдана матеріальна та моральна шкода.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Апеляційну скаргу ДКС України задоволено частково.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди закрито.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У лютому 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 через засоби поштового зв'язку подала касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 31 жовтня 2016 року, збільшивши стягнуту на відшкодування матеріальну шкоду на 1410,03 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні їх повноважень закріплено у статях 1167, 1173, 1174, 1175 ЦК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувані матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року цивільну справу призначено до розгляду.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подав до касаційного суду заяву про приєднання до касаційної скарги свого представника, в якій просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 24 січня 2017 року і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції від 31 жовтня 2015 року. Вважає, що він правомірно звернувся саме з цивільним позовом щодо відшкодування збитків, які він змушений був понести на відновлення у судовому порядку своїх конституційних прав на справедливий суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи № 688/2479/16-ц надійшли до Верховного Суду.

12 червня 2019 року матеріали цивільної справи передано доповідачу.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить касаційний розгляд провести за її участю.

У задоволенні вказаного клопотання слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо частини 13 статті 7 ЦПК України не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. І лише у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Колегія суддів Верховного Суду перевіряє в межах касаційної скарги у цій справі аргументи про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 [Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод] (статті 6-1), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок.

Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції" (рішення у справі "Аксен проти Німеччини" від 8 грудня 1983 року ("Axen v. Germany", заява № 8273/78), § 25)).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема, і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі "Аксен проти Німеччини" від 8 грудня 1983 року ("Axen v. Germany", заява № 8273/78), § 25)). Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" ("Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу.

ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявники не представили переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З огляду на вказане, справа розглядатиметься у порядку письмового провадження без повідомлення сторін, тому колегія суддів Верховного Суду відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_2.

Керуючись частиною 13 статті 7, частиною 1 статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про касаційний розгляд за її участю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук