03.10.2015
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

В Україні з'являться приватні виконавці та приватні виконавчі служби

Україна наблизилася не лише до серйозних змін у судовій системі, але й і важливого елементу довіри до судів – виконання судових рішень. Як зазначають експерти, якщо проаналізувати нинішній стан правосуддя в Україні, то у системі виконання судових рішень є істотні проблеми, такі, як гранично низька частка фактичного виконання судових рішень; відсутність ефективної системи мотивації державних виконавців; системні недоліки у взаємодії державних виконавців з іншими державними та недержавними установами тощо. Отже, для подолання цих та інших проблем необхідно впровадити відповідні зміни, зокрема здійснення реорганізації системи виконання судових рішень та підвищення ефективності виконавчого провадження.

Так, нещодавно глава держави вніс до Верховної Ради України проект Закону про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Зазначимо, що документ об’єднав в собі як роботу експертів відповідної робочої групи Ради з питань судової реформи, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України, так і напрацювання окремих народних депутатів, а також відповідні законопроекти  Кабінету Міністрів України, які були доопрацьовані та узгоджені в межах роботи Ради за участю представників Міністерства юстиції України, народних депутатів України, інших експертів.

Перше і суттєве нововведення, що очікує на українців і про яке вже досить багато сказано, – наявність приватних виконавців паралельно з державними. Але підстав для хвилювання не має бути. «Державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність», – зазначено в документі.

Спостерігайте подію: Глобальна реформа: реформа системи примусового виконання судових рішень

Зі свого боку приватні та державні виконавці оновленої системи виконання судових рішень також можуть спати спокійно, відповідно до проекту закону, будь-яка шкода вчинена щодо зазначених осіб карається законом. «Опір державному виконавцю чи приватному виконавцю, заподіяння тілесних ушкоджень, насильство або погроза застосування насильства щодо них, членів їхніх сімей, а також умисне знищення чи пошкодження їхнього майна у зв’язку з примусовим виконанням рішень державним виконавцем чи приватним виконавцем мають наслідком відповідальність, установлену законом. Така сама відповідальність настає у разі вчинення цих правопорушень щодо особи після її звільнення з посади державного виконавця чи припинення діяльності приватного виконавця та щодо членів її сім'ї у зв’язку з примусовим виконанням нею рішень у минулому».

Декларуй і сплачуй

У принципі, зі статусом державних виконавців все більш-менш зрозуміло, а от зрозуміти хто ж такі приватні виконавці, досить цікаво. Так, відповідно до проекту, приватним виконавцем є громадянин України, який уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. До того ж зазначено, що приватний виконавець є суб’єктом незалежної професійної діяльності, на кшталт арбітражних керуючих. Зазначено, що відповідно до положень Податкового Кодексу України, зокрема ст. 14, п. 14.1 пп. 14.1.226 (яка буде відповідно змінена), самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність – участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, особи, що оберуть собі заробляти на життя приватними виконавцями, мають сплачувати податок у розмірі 15 або 20% від задекларованої раз на рік суми доходу авансовим платежем.

Дивиться відео: Реформа Державної виконавчої служби України 

Не кожному дано…

Однак далеко не всі охочі, у разі ухвалення зазначеного законопроекту, матимуть право стати приватним виконавцем. Так, по-перше, згідно з положеннями проекту закону, приватним виконавцем може бути громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту ступеня магістра, володіє державною мовою, має стаж роботи у галузі права після отримання диплома магістра не менше двох років та склав кваліфікаційний іспит. Відповідно, приватним виконавцем не може бути особа, що не відповідає зазначеним вимогам. По-друге, не може бути приватним виконавцем особа, яка визнана судом обмежено дієздатною або недієздатною. По-третє, яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість та яка скоїла корупційне правопорушення або порушення, пов’язане з корупцією, – протягом трьох років з дня скоєння. В-четвертих, особа, якій за порушення вимог законодавства анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною або адвокатською діяльністю, здійснення діяльності приватного виконавця або арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), – протягом трьох років з дня прийняття відповідного рішення. По-п’яте, звільнена з посади судді, прокурора, співробітника правоохоронного органу, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування у зв’язку з неналежним виконанням такою особою службових обов’язків, – протягом трьох років з дня такого звільнення. Отже, розробники законопроекту заздалегідь подбали про «обліко моралє» потенційних приватних виконавців та й не тільки. Так, приватний виконавець під час здійснення своєї діяльності не може займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту та роботи в органах Асоціації приватних виконавців України) або підприємницькою діяльністю.

Однак постає логічне питання, хто буде перевіряти всі ці морально-ділові якості кандидатів. Пропонується, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які збираються здійснювати діяльність приватного виконавця, та вирішення питання видачі свідоцтва про право на здійснення діяльності приватного виконавця при Міністерстві юстиції України утворюється кваліфікаційна комісія приватних виконавців, яку очолює Міністр юстиції України або його заступник. Так, кваліфікаційна комісія:

1) визначає дату складення кваліфікаційних іспитів;

2) розробляє та затверджує перелік питань автоматизованого анонімного тестування;

3) розглядає документи, подані особами, які збираються отримати право на здійснення діяльності приватного виконавця, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Законі;

4) проводить кваліфікаційні іспити та затверджує їхні результати;

5) приймає рішення про видачу свідоцтва про право на здійснення діяльності приватного виконавця.

До складу комісії належать дев’ять членів, з яких по чотири члени призначаються Міністерством юстиції України, зокрема Міністр або заступник Міністра, та з’їздом приватних виконавців України, один член призначається з’їздом суддів України. Зазначимо, що ці органи матимуть право призначати до складу кваліфікаційної комісії осіб зі своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців.

Однак, щоб отримати відповідне свідоцтво, необхідно виконати певний алгоритм дій, щоб бути допущеним до складання кваліфікаційного іспиту. Так,  особа, яка виявила намір здійснювати діяльність приватного виконавця, до подання заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту зобов’язана пройти навчання та стажування приватного виконавця. Загальний строк навчання та стажування приватного виконавця не може перевищувати трьох місяців. Водночас для деяких осіб проектом передбачена трохи спрощена процедура «доступу до професії». Так, від проходження стажування приватного виконавця звільняються особи, які мають стаж роботи державного чи приватного виконавця, адвоката, нотаріуса, арбітражного керуючого не менше одного року або помічника приватного виконавця не менше двох років. Зрештою про проходження навчання, стажування приватного виконавця є свідоцтво, термін дії якого становить один рік. Однак у цьому випадку виникає питання, в разі нескладення кваліфіспиту особою, яка звільнена від навчання, наступного разу має вона проходити таке навчання, чи знову буде звільнена від навчання?

Користуйтесь консультацією: Коллекторы: представители банка или вымогатели?

Приватні та обмежені

Після того, як усі етапи пройдено, приватний виконавець має повідомити про початок своєї діяльності Міністерство юстиції України. Зокрема у відповідній заяві має міститися інформація, по-перше, про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець збирається здійснювати діяльність. Зазначимо, що виконавчим округом є територія району, міст обласного (республіканського в Автономній Республіці Крим) значення, міст Києва та Севастополя. У містах з районним поділом округом діяльності приватного виконавця є вся територія міста.

По-друге, інформація про офіс приватного виконавця. По-третє, реквізити договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, строк дії договору, інформація про страховика та страхову суму. Крім того, приватний виконавець має право почати здійснення діяльності з дня внесення інформації до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Цікавим є той момент, що приватний виконавець може здійснювати далеко не всі примусові виконання рішень, передбачених новою редакцією Закону «Про виконавче провадження», що набуде чинності  у березні 2016 р. Так, відповідно до положень зазначеного документа, приватні виконавці не можуть займатися примусовим виконанням таких рішень: 1. Про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною. 2. За якими боржником є держава, державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, які фінансуються виключно за кошти державного або/та місцевого бюджету, або частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25%. 3. За якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до закону.

У будь-якому випадку, на навчальному етапі, від приватних виконавців не очікують вирішення всіх проблем у сфері примусового виконання рішень. Їхня роль полягає у тому, аби допомогти колегам із державного сектору. Тому багато чого буде залежати від того результату, який покаже запровадження цього інституту протягом певного часу. І тоді, можливо, якщо він зарекомендує себе якнайкраще, законодавець внесе відповідні зміни, і надасть право приватним виконавцям здійснювати примусове виконання без обмежень.  

Згадайте новину: Мінюст - звіт міністра Петренка за виконану у 2015 році роботу

Коментарі:

Андрій АВТОРГОВ, адвокат, к.ю.н, керуючий партнер ЮФ «Агентство з питань боргів та банкрутства»

Реформа системи примусового виконання судових рішень, є нагальною та довгоочікуваною. Звичайно, можна обмежитись і тим, що внести зміни та доповнення до законодавства про виконавче провадження, збільшити на 10-20% заробітну плату державним виконавцям, на такий самий відсоток збільшити їхню кількість та заявити про те, що реформування ДВС відбулося. Такі «реформи» вже декілька разів проводились за час існування державної виконавчої служби та до бодай будь-якого покращення у цій сфері не призводили.

На сьогодні як юридичній спільноті, так і суспільству загалом, зрозуміло, що потрібно справді кардинальні зрушення, оскільки рішення суду без його належного виконання підриває довіру як до судової системи, так і до держави загалом.

Саме такими реальними змінами можна вважати президентський проект Закону про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Законопроект передбачає запровадження в Україні нового інституту – приватних виконавців рішень судів та інших органів як альтернативу державній виконавчій службі, а також визначає вимоги до приватних виконавців, порядок допуску їх до професії, контроль та особливості здійснення ними своєї діяльності.

Такий інститут діє в багатьох країнах Східної та Західної Європи та деяких пострадянських країнах. На його ефективність вказує те, що жодна з країн, яка перейшла на приватну форму виконання, або запровадила її як альтернативу державним судовим виконавцям, до старої системи не повернулась.

Наявність приватних виконавців не означає самоусунення держави від сфери виконання рішень публічних органів управління. Держава здійснює контроль та регулювання шляхом ліцензування, страхування професіональної відповідальності, атестації, гарантує захист у разі порушення прав та законних інтересів виконавця, стягувача або боржника.

Не бюджетна система примусового виконання має низку переваг. Найголовніша з них - мотивація судового виконавця на повне та своєчасне виконання судового рішення, оскільки саме від цього залежатиме винагорода, яку він отримає.

Також слід зазначити, що такі гостро-соціальні категорії рішень, як, зокрема. рішення про відібрання і передання дитини, про виселення та вселення фізичних осіб, рішень, за якими боржниками є неповнолітні особи або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена, будуть виконуватись виключно державними виконавцями, що передбачено проектом Закону «Про виконавче провадження».

Справді, не є таємницею, що реформа не викликає захвату у тієї частини громадян, що є боржниками. Вона непопулярна як серед громадян-позичальників за валютними кредитами, так і серед великого бізнесу, який також має борги перед банками або контрагентами.

Недолугі аргументи противників реформи базуються на тому, що не всі судові рішення є законними та справедливими, що на сьогодні певним чином «компенсується» майже необов’язковістю їхнього виконання.

Проте можливість оскарження незаконного судового рішення має бути гарантована відповідними процесуальними кодексами, регулювання справедливого балансу відносин кредитора та боржника держава має вирішувати на законодавчому рівні, і всі ці питання не повинні виникати на стадії виконання судового рішення.

Вочевидь, іншу позицію займають громадяни, які є стягувачами, та які роками не можуть домогтися отримання присуджених сум. Неефективна система примусового виконання призводить до парадоксальної ситуації, коли в Україні вигідніше бути боржником аніж кредитором.

Звичайно, запровадження приватних виконавців не вирішить тих проблем, першопричина яких криється в економічній ситуації, водночас прийняття цього закону, в Україні буде створено кардинально новий інститут уповноважених від імені держави професіоналів з виконання судових рішень, діяльність яких буде належно регламентована та мотивована.

Читайте статтю: Захист персональних даних і колектори. Актуальні проблеми і практика їх вирішення. 

Юліан Хорунжий, партнер ЮФ Ario Capital Group

Президент України 14.08.2015 вніс на розгляд Верховної Ради України проекти законів України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (2506а) та «Про виконавче провадження» (2507а). Приємно, що після декількох місяців, які пройшли з моменту схвалення проектів Радою з питань судової реформи при Президентові України, зазначені законопроекти вже в парламенті та визначені Президентом України як невідкладні для позачергового розгляду Верховною Радою України. Отже, є обґрунтовані сподівання, що так очікувана професійною спільнотою реформа системи виконання судових рішень буде найближчим часом розглянута у парламенті та впроваджена.

Згідно з законопроектами, докорінно змінити процедуру виконавчого провадження, прибравши зайві бюрократичні перепони, вдосконалити загалом процедуру примусового виконання судових рішень та реалізації арештованого майна, автоматизувати більшість дій виконавців, запровадити відкритий Єдиний реєстр боржників, значно зменшити корупційні складові. У площині реформи виконавчої служби переважною більшістю фахівців підтримано запровадження змішаної системи примусового виконання рішень з введенням інституту приватних виконавців. З метою уникнення ризиків зловживань приватними виконавцями запроваджено багатоступеневий контроль за їхньою діяльністю, який водночас не повинен перешкоджати здійсненню ними діяльності, запроваджено інститут самоврядування приватних виконавців.

Також важливим чинником є вилучення норм про корумпований адміністративний контроль за діяльністю виконавців, який переведений в  оскарження всіх дій виконавців у судову площину. Зазначені новації абсолютно кореспондується з презентованим днями проектом змін до Конститутції України щодо правосуддя, яким передбачено запровадження конституційних гарантій виконання судових рішень та здійснення судового контролю за процесом їхнього виконання.

Безумовно важливим є встановлення приватним виконавцям гідного рівня винагороди, а для державних виконавців – преміювання за фактичне виконання судових рішень, що повинно стимулювати виконавців (як державних, так і приватних) залучити весь наявний правовий інструментарій для ефективного та якнайшвидшого вчинення виконавчих дій, спрямованих на повне виконання судових рішень.

Отже, ефективне впровадження зазначеної реформи повинно залишити в минулому ганебну для держави критику європейських політичних та судових інституцій про порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо сприяння з боку держави в потуранні невиконанню остаточних та обов’язкових до виконання судових рішень.

Прийняття зазначених законопроектів значно підвищить рівень захисту прав стягувачів, які в умовах сьогодення роками очікують на виконання судових рішень.

Однак варто погодитись з деяким критиками, що ця реформа значно погіршить становище боржників – фізичних осіб, особливо з проблемних іпотечних кредитів. Така критика, з одного боку є визнання ними значних проблем у зазначеній сфері, а з іншого боку, попри їхні пропозиції щодо відмови від реформи, акцентувала увагу на запровадженні окремих механізмів правового захисту боржників – фізичних осіб.

Таким механізмом захисту, який вже тривалий час є в «цивілізованих» країнах, законодавчо закріплені процедури реструктуризації боргів фізичних осіб або визнання їх банкрутами. Відповідний законопроект вже також зареєстрували народні депутати України у Вреховній Раді України.

Враховуючи викладене, Україна має значні шанси здійснити комплексну реформу вирішення питань неплатоспроможності боржників та виконання судових рішень, яка в межах вже розпочатої судової реформи сприятиме вирішенню багатьох проблем ефективності судочинства.

Спостерігайте подію: Онлайн – сервіс Міністерства юстиції України: невже революція в системі реєстраційних послуг відбудеться?!

Андрій Іванів, юрист ЮК FCLEX

Судова реформа в Україні триває. Опитування пересічних громадян показує, що 80% респондентів пов’язує необхідність та  зміст судової реформи виключно з поняттями «люстрації», «антикорупційних обмежень», «відповідальності» тощо. Саме тому «на слуху» сьогодні Закон «Про забезпечення права на справедливий суд», обговорення реальності переобрання суддівського корпусу та зміни ієрархії судової системи крізь призму розподілу повноважень між судами різних юрисдикцій та рівнів.

Однак кожен, хто відчув реалії українського судочинства на власному досвіді, знає, що наявність у певної сторони законного та позитивного для неї судового рішення не гарантує негайного та безумовного отримання очікуваного реального ефекту.

Останнім бар’єром на шляху до отримання захисту своїх справ у процесі тривалих судових спорів стають особливості виконання цих самих судових рішень в Україні.

Наглядними для розуміння проблематики будуть цифри – згідно з офіційними даними Мін’юсту у 2013 р. на виконанні органів ДВС перебувало близько 8 млн виконавчих документів на суму понад 440 млрд грн. Середній відсоток виконання становить 25%. 

Саме тому реформування виконавчого провадження є настільки важливим як «відновлення довіри до судової влади» та реальне забезпеченням повноцінного права на справедливий, неупереджений та професійний суд.

Цілком прикметним є те, що пакет законопроектів щодо реформування сфери примусового виконання рішень був внесений саме Президентом України, як результат роботи Ради з питань судової реформи.

Запропонований  шлях реформування примусового виконання судових рішень є інноваційним для українського законодавства.

Більшою мірою це означає запровадження інституту приватних виконавців, які матимуть весь обсяг повноважень для виконання рішень, за винятком певної категорії виконавчих документів захищеного сектору.

Згідно з проектом Закону «Про виконавче провадження» передбачається ведення автоматизованої системи виконавчого провадження, складовою якого буде Єдиний реєстр боржників. Усі документи та рішення з виконавчого провадження повинні виготовлятися і зберігатися у цій системі. За умов неможливості втручання у таку систему, її функціонування усуватиме ряд ризиків зловживання з боку виконавців та одночасно сприятиме дисциплінуванню їхньої роботи,  особливо враховуючи те, що законопроектом регламентовані строки для здійснення виконавчих дій та прийняття рішень.

Не тільки сторонам виконавчого провадження варто звернути увагу на створення Єдиного реєстру боржників, який буде відкритим. З моменту винесення постанови про відкриття провадження в ньому буде відображатися інформація про боржників, про категорію та підставу стягнення. Сторони з реєстру зможуть отримати інформацію про номер виконавчого провадження, про орган ДВС чи приватного виконавця та про засоби зв’язку з ними, а для фізичних осіб та і будь-якого суб’єкта господарювання це буде одним із додаткових засобів перевірки добросовісності свого контрагента.

Водночас законопроект посилює відповідальність за невиконання вимог виконавця, деталізує права сторін, регламентує порядок самостійного направлення стягувачем виконавчого документа безпосередньо боржнику в порядку добровільного виконання, встановлює обов’язок сплати двохвідсоткового авансового внеску стягувачем під час подання заяви про примусове виконання, а також обов’язок подання боржником декларації про доходи та майно.

Статус приватних виконавців, як і державних, пропонується детально врегулювати на рівні окремого Закону «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Поширення антикорупційного законодавства, вимог щодо несумісності, законодавства щодо страхування професійної відповідальності виконавців, а також регламентація порядку притягнення виконавців до дисциплінарної відповідальності, що запропоновано цим законопроектом повинно створити якісно новий склад корпусу виконавців.

Загалом аналіз пакету законопроектів щодо реформування виконавчого провадження свідчить про наявність політичної волі до повноцінного реформування судочинства України.

Автор статті: Єгор Желтухін

Джерело: Юридична газета

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: