Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.09.2020 року у справі №369/7345/17

Ухвала

28 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 369/7345/17

провадження № 61-13691ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є.

В.,

розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням заяви від 26 лютого 2019 року про зменшення позовних вимог, просила розірвати договір на виготовлення індивідуальних меблів від 01 грудня 2016 року № 01-12/2016 в частині розроблення технічної документації, виготовлення, транспортування, монтаж та гарантійне обслуговування двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування; стягнути солідарно з відповідачів на її користь сплачені кошти за виконання договору про надання послуг у розмірі 37 350 грн та пеню в розмірі 5 036,22 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що 01 грудня 2016 року між нею та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг, а саме - виготовлення індивідуальних меблів. За умовами договору відповідач зобов'язався розробити технічну документацію, виготовити, транспортувати, здійснити монтаж та гарантійне обслуговування ліжка, двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування. Загальна вартість становила попередньо 71 430 грн. На виконання умов договору вона передала: за ліжко - 33 900 грн; за дві при ліжкові тумби - 19 660 грн; за комод - 14 410 грн; за LED підсвічування - 3 460 грн. У подальшому вони змінювали умови договору щодо строків виконання. В цілому на виконання умов договору нею передано кошти у повному розмірі, а строк виконання визначено до 06 червня 2017 року. Однак, відповідач порушив договір та дві при ліжкові тумби, комод та LED підсвічування в строк до 12 червня 2017 року не виготовив та не змонтував. Враховуючи, що ОСОБА_3 є чоловіком ОСОБА_1, договір був укладений в інтересах сім'ї, тому вважає, що вони мають відповідати в солідарному порядку. Оскільки ФОП ОСОБА_1 у добровільному порядку відмовився повертати кошти, тому позивач просила позов задовольнити.

Києво-Святошинський районний суд Київської області рішенням від 01 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, позов задовольнив частково. Розірвав договір, укладений 01 грудня 2016 року між ФОП ОСОБА_1 (виробник) та ОСОБА_2 (замовник) на виготовлення індивідуальних меблів № 01-12/2016 в частині розроблення технічної документації, виготовлення, транспортування, монтаж та гарантійне обслуговування двох при ліжкових тумб, комоду та LED підсвічування. Стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені кошти за виконання договору в розмірі 37 530 грн та пеню за порушення умов договору в розмірі 5 036,22 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовив.

13 вересня 2020 року ФОП ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції за підсудністю.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предмет спору, підстави позову, встановлені судами правовідносини та застосовані до них правові норми свідчать про те, що ця справа відноситься до справ про захист прав споживачів.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом позову у цій справі серед інших вимог є стягнення коштів у загальному розмірі 42 386,22 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100 = 210 200 грн).

Отже, справа № 369/7345/17 є малозначною в силу вимог пункту 5 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Не містить таких посилань і касаційна скарга та додані до неї матеріали.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки справа є малозначною, а тому ухвалені у ній судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.

У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про зупинення виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 5 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ОСОБА_3 про розірвання договору та стягнення коштів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко