Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.02.2019 року у справі №415/553/18

Ухвала

2 січня 2019 року

м. Київ

справа № 415/553/18

провадження № 61-47555ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду від 7 листопада 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року Публічне акціонернетовариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1. заборгованості за кредитним договором від 23 квітня 2009 року № б/н у

розмірі 88 731 грн 97 коп.

Лисичанський міський суд Луганської області рішенням від 25 травня 2018 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1. на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2009 року № б/н у розмірі 80 268 грн 54 коп., яка складається з заборгованості за кредитом та процентах за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 1 762 грн. У задоволенні позову про стягнення заборгованості за штрафами та пенею у розмірі 8 348 грн 16 коп. відмовив.

Луганський апеляційний суд постановою від 7 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 25 травня 2018 року та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2009 року № б/н у розмірі 21 876 грн 34 коп., яка складається з: 5
199 грн 70 коп. - заборгованість за кредитом; 16 676 грн 64 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Стягнув з ОСОБА_1 судові витрати на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" у сумі 475 грн 74 коп. та на користь держави у сумі 713 грн 61 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив за необґрунтованістю.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного суду

від 7 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19 ЦПК України для цілей пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що

вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом

на 1 січня 2018 року становить 1 762 гривні.

У даній справі ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною. При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Касаційна скарга не містить обґрунтувань випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК Українисуддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради

Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам

рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини,

яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Оскільки ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, і наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, нею не обґрунтовано, а судом не встановлено, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Зазначення у постанові Луганського апеляційного суду від 7 листопада 2018 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для розгляду цієї справи судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного суду

від 7 листопада 2018 року.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко