Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2018 року у справі №0431/1688/12

Ухвала

15 травня 2018 року

м. Київ

справа № 0431/1688/12

провадження № 61-5807 зп 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С. Штелик С. П.,

розглянув заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіна ТетянаВасилівна, Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання факту укладення заповіту особою, яка не мала не це права та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

Встановив:

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_5

У листопаді 2012 року ОСОБА_5 звернулася до Петриківського районного суду дніпропетровської області із зустрічним позовом до ОСОБА_4

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_8, складений та посвідчений 20 травня 2005 року, в частині розпорядження земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1. У задоволенні решти позову ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним заповіт ОСОБА_7, складений та посвідчений 17 серпня 2011 року, в частині розпорядження житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на житловий будинок та господарчі будівлі, що складається: з житлового будинку "А-1", загальною площею 42,8 кв. м, з яких 18,7 кв. м - житлової; літньої кухні "Б-1", сараю "В-1", вбиральні "Г-1" та колодязю і огорожі, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом подружжя ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, складений та посвідчений 20 травня 2005 року. У задоволенні решти позову ОСОБА_5 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) від 26 лютого 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2013 року залишено без змін.

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року, посилаючись на те, що йому стали відомі обставини, які є істотними для справи, та не були і не могли бути відомі ні йому, ні суду під час розгляду зазначеної справи.

Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року, заяву ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року залишено без задоволення.

Ухвалою ВССУ від 18 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року залишено без змін.

04 грудня 2017 року ОСОБА_4 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали ВССУ від 18 жовтня 2017 року.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 11 грудня 2017 року надано ОСОБА_4 строк для усунення недоліків заяви до 26 грудня 2017 року, зокрема, для надання належним чином завірених копій судових рішень та оригіналу квитанції про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Повідомлено заявника про те, що у разі невиконання вимог ухвали суду, заяву буде визнано неподаною та повернуто.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України) Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК Україниу редакції Закону від 03 жовтня 2017 року провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у цивільних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У січні 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року передано до Касаційного цивільного суду.

На виконання вимог ухвали судді Верховного Суду України Колісник В. В. надіслав матеріали на усунення недоліків заяви, а саме: належним чином завірені копії судових рішень та оригінал платіжного доручення про сплату судового збору від 22 грудня 2017 року № 210064616 на суму 306 грн 88 коп.

Проте, у порушення статті 358 ЦПК України (в редакції, чинній на день подання заяви про перегляд судового рішення) судовий збір сплачено у розмірі меншому, ніж передбачено Законом України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на день подання заяви про перегляд судового рішення).

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Пророка В. В. (далі - ухвал судді ВС) від 15 лютого 2018 року продовжено ОСОБА_4 строк для усунення недоліків заяви до 07 березня 2018 року, зокрема, для надання оригіналу квитанції про доплату судового збору. Повідомлено заявника про те, що у разі невиконання вимог ухвали суду, заяву буде визнано неподаною та повернуто.

У березні 2018 року ОСОБА_4 засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду оригінал квитанції про доплату судового збору від 06 березня 2018 року № 222993714 на суму 306 грн 88 коп.

Так, у заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_4 посилається на невідповідність судового рішення практиці Європейського суду з прав людини, неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження наявності підстав для перегляду ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року ОСОБА_4 у якості прикладу надав копії ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, копії постанови Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року, копії постанови Верховного Суду України від 10 липня 2017 року.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 360 ЦПК України (редакції, чинній на дату подання заяви) у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана заява є необґрунтованою, вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією з трьох суддів у складі судді-доповідача та двох суддів, визначених автоматизованою системою документообігу суду додатково. Провадження відкривається, якщо хоча б один суддя із складу колегії дійшов висновку про необхідність його відкриття.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 1 статті 355 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви) підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дійшов висновку, що обставини, на які посилається заявник є новим доказом, а не нововиявленою обставиною у розумінні статті 361 ЦПК України.

Апеляційний суд зазначив, що переобладнання приміщення з комори на санвузол не можна вважати самочинним будівництвом, оскільки площа, конфігурація будівництва не були змінені, тому відсутні ознаки наявності самочинного будівництва. Крім того, зазначив, що питання про право власності на тамбур "б-1" до літньої кухні "Б-1" у вказаній справі не вирішувалось

В наданих заявником для порівняння ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року, копію постанови Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року, копію постанови Верховного Суду України від 10 липня 2017 року судами встановлено інші обставини справи, що відрізняються від обставин даної справи.

Зі змісту ухвали та постанов, наданих у якості прикладів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права та судового рішення, про перегляд якого подано заяву, вбачається, що судами встановлено різні фактичні обставини, а тому відсутні підстави для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.

Доводи, які наведені в заяві про порушення норм матеріального права, не свідчать про наявність підстав для перегляду судового рішення відповідно до вимог статті 355 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви).

За таких обставин заява ОСОБА_4 не може бути визнана обґрунтованою.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 розділу XIIIПерехідні положення ЦПК України, статтями 355, 360 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання заяви),

Ухвалив:

У допуску до провадження справи за заявою ОСОБА_4 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Шульдіна Тетяна Василівна, Петриківська державна нотаріальна контора, про визнання факту укладення заповіту особою, яка не мала не це права та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

С. П. Штелик