Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2020 року у справі №314/6268/16

Ухвала

Іменем України

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 314/6268/16-ц

провадження № 61-16027ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє адвокат Зіменко Олена Володимирівна,

на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 вересня

2020 року у справі за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на об'єкти нерухомості:

1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1; Ѕ частку від Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2; Ѕ частку від Ѕ частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; визнати за нею право на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою площею 9,79 га, яка розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка належала ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі державного акта про право довічного володіння землею.

У жовтні 2016 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом,

в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на об'єкти нерухомості: 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1; Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 9,79 га, яка розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

У березні 2020 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області) розпочало розподіл земельної ділянки між особами, які не є учасниками судового розгляду. Спірна земельна ділянка розділена на декілька частин, яким присвоєно окремі кадастрові номери та які виділені іншим особам, які не є учасниками цієї справи.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_5 просила суд задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 9,79 га, яка розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, та/або її окремі частини, а також заборони вчиняти будь-які дії щодо зміни майнових прав на неї.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2020 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт (заборону відчуження будь-яким способом) на земельні ділянки, розташовані на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, які належать державі Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Заборонено ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області будь-яким органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження в галузі земельних відносин, у тому числі щодо розпорядження землями, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб, продажу, міну, дарування, передачу в управління, передачу в ренту, передачу в заставу, передачу в іпотеку, передачу в найм (оренду), передачу в позичку, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачу в якості відступного, передачу в якості боргу, відносно земельних ділянок, розташованих на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, які належать державі Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2020 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що спір між сторонами тривалий час не врегульований; розподіл спірної земельної ділянки між особами, які не є учасниками судового розгляду, фактично призведе до знищення предмета спору.

Отже, є достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

в інтересах яких діє адвокат Зіменко О. В., просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).

Суди встановили, що у вересні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду

з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на об'єкти нерухомості: 1/3 частину житлового будинку

АДРЕСА_1; Ѕ частку

від Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_2; Ѕ частку від Ѕ частини земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; визнати за нею право на довічне успадковуване володіння та користування земельною ділянкою площею 9,79 га, яка розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, яка належала ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі державного акта про право довічного володіння землею.

У жовтні 2016 року ОСОБА_7 звернулась до суду із зустрічним позовом,

в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на об'єкти нерухомості: 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1; Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 9,79 га, яка розташована на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

У березні 2020 року ОСОБА_5 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2020 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт (заборону відчуження будь-яким способом) на земельні ділянки, розташовані на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, які належать державі Україна в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Заборонено ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області будь-яким органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження в галузі земельних відносин, у тому числі щодо розпорядження землями, вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження в будь-який спосіб, продажу, міну, дарування, передачу в управління, передачу в ренту, передачу в заставу, передачу в іпотеку, передачу в найм (оренду), передачу в позичку, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачу в якості відступного, передачу в якості боргу, відносно земельних ділянок, розташованих на території Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, які належать державі Україна в особі ГУ Держгеокадастру

у Запорізькій області.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2020 року залишено без змін.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1 , 2 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно з частиною 10 статті 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав

і законних інтересів інших осіб.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності

і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня

2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав,

зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема, і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій. Будь-які права інших осіб, що не є учасниками судового процесу, не порушуються у зв'язку із вжиттям такого заходу.

За наведених обставин судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на законних підставах вжито заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України передбачено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє адвокат Зіменко Олена Володимирівна, на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 березня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 вересня 2020 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко