Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.02.2021 року у справі №289/1129/20

Ухвала

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 289/1129/20

провадження № 61-1211 ск 21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 січня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Радомишльське відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління національної поліції у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди,

Встановив:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовом до ГУНП в Житомирської області, третя особа - Радомишльське ВП Коростишівського ВП ГУНП у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди в розмірі 300 000 грн.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області

від 22 жовтня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ГУНП в Житомирської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Радомишльське ВП Коростишівського ВП ГУНП у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2020 року залишено без змін.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач не довів суду завданої йому моральної шкоди, протиправності дій її заподіювача (визнання незаконними дій працівників Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача.

19 січня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Радомишильського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції скасувати рішення Радомишльського районного суду Житомирської області

від 22 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду

від 11 січня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктам 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, ціна позову в даній справі становить 300 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00*250=567 500,00 грн).

Отже, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України рішення судів першої та апеляційної інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.

Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 серпня 2019 року в справі № 823/782/16, у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 27 січня 2020 року в справі № 459/274/17 чим порушено формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованими, оскільки у наведених заявником рішеннях суду касаційної інстанції та оскаржуваних судових рішеннях установлено різні фактичні обставини у справах на підставі наданих доказів.

Наведені заявником у касаційній скарзі аргументи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно його суб'єктивними судженнями та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судом апеляційної інстанції та які не впливають на законність оскаржуваного судового рішення.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в даній справі, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

Ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 жовтня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Радомишльське відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління національної поліції у Житомирській області, про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук