Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.02.2019 року у справі №489/5639/18

Ухвала

Іменем України

04 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 489/5639/18

провадження № 61-2016ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-25" на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-25" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-25" (далі - ТОВ "Кедр-25") про стягнення різниці недоплаченої заробітної плати за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, за понаднормово відпрацьовані години; грошової компенсації за невикористану відпустку; компенсації заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати та фактично виплаченою суму вказаної заробітної плати.

Позовна заява обґрунтована тим, що він працював на посаді охоронця у ТОВ "Кедр-25" з 01 червня 2017 року, проте в трудовій книжці записано з 21 червня 2017 року. Графік його роботи був змінний, кожна зміна складала 24 години, з яких 8 годин - робота в нічний час. Щомісяця він отримував заробітну плату з утриманням податків у розмірі 2 576 грн. Доплату за роботу в нічний час, святкові дні відповідач не здійснював. Крім того, за весь період роботи щомісяця він відпрацьовував більше годин, ніж встановлено законодавством, тобто понад встановлену законодавством норму робочого часу.

02 січня 2018 року він був звільнений за власним бажанням, але з ним не було проведено в повному обсязі розрахунку при звільненні.

Відповідач не сплатив йому за роботу в нічний час грошові кошти у розмірі

2 233,39 грн, за роботу в святкові та неробочі дні у розмірі 781,59 грн, за понаднормовану роботу у розмірі 22 201,92 грн, заборгованість за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 2 089,65 грн, компенсацію за затримку здійснення розрахунку у розмірі 1 457,19 грн, а разом - 28 763,74 грн.

ОСОБА_4 зазначав, що у червні 2018 року він звертався до суду з позовом про стягнення ненарахованої заробітної плати у розмірі 28 763,74 грн. Після його звернення до суду представники відповідача пообіцяли сплатити заборгованість, у зв'язку з чим він написав заяву про відмову від позову та закриття провадження у справі. Заборгованість із виплати заробітної плати була сплачена йому у розмірі 17 000 грн. Решту суми відповідач відмовляється сплатити.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 11 763,74 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2018 року провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Кедр-25" про стягнення сумизакрито на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, районний суд виходив з того, що Ленінським районним судом м.

Миколаєва 08 серпня 2018 року винесено ухвалу про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову та станом на час розгляду даної справи судом є таке, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2018 року скасовано.

Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ "Кедр-25", в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності судового рішення.

Згідно з пунктом 3 частиною 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Отже, для застосування вказаної підстави закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову.

Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави закривати провадження у справі.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

При визначенні підстави позову як елементу його змістусуд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.

Спірні правовідносини в цій справі є похідними від правовідносин у справі, в якій постановлено ухвалу про закриття провадження у справі, але вони не є тотожними у зв'язку з відсутністю однієї зі складових, необхідних для застосування пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, а саме тотожної підстави позову.

Звертаючись до суду у червні 2018 року, позивач заявляв позов предметом якого було стягнення ненарахованої та невиплаченої заборгованості по заробітній платі у розмірі 28 763,74 грн.

На відміну від вказаної справи, у справі, яка переглядається, предметом позову є стягнення різниці у нарахованій та фактично виплаченій заробітній платі в розмірі 11 763,74 грн.

Отже, не можна вважати, що між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, вірно виходив із того, що закриваючи провадження у справі, районний суд не врахував відмінності у предметі позову, не розглядаючи справу по суті, дав оцінку наданим доказам щодо повної сплати сум заборгованості та прийшов до передчасного висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, є безпідставними, та спростовується сукупністю досліджених при апеляційному розгляді справи доказів.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга, подана на постанову апеляційного суду, є необґрунтованою. Правильне застосовування норм є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною 5 статті 394 ЦПК України, у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 , 5 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-25" про стягнення суми за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр-25" на постанову Миколаївського апеляційного суду

від 20 грудня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю.В.Черняк