Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.09.2021 року у справі №199/8842/20

Ухвала

13 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 199/8842/20

провадження № 61-14488ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до акціонерного товариства "Українська залізниця", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця"), в якому просили стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, кожному із позивачів по 250 000 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 їх батька ОСОБА_5, яка сталася внаслідок наїзду електровозу, моральної шкоди по 100 000 грн кожному. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 березня 2021 року залишено без змін.

25 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку представник АТ "Укрзалізниця" - адвокат Боголіп Ю. В. подала касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Безпосередньо в касаційній скарзі викладене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню, оскільки вказаний строк пропущений з поважних причин.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

АТ "Укрзалізниця" реалізувало своє право на апеляційний перегляд справи № 199/8842/20.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року

(справа "Зубац проти Хорватії", № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Леваж Престасьон Сервіс" проти Франції", рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шамоян проти Вірменії").

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 1 частини 1 статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на

01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята

статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у справі № 199/8842/20 не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн).

Розмір оспорюваної суми за касаційною скаргою становить 200 000 грн.

Заявник вважав, що наявні випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідач мав можливість доводити свої заперечення проти позову в судах двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору.

Сама по собі незгода відповідача із встановленими судами обставинами та наданою оцінкою доказам не свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; відповідач реалізував своє право на апеляційний перегляд справи; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 3 статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити акціонерному товариству "Українська залізниця" строк на касаційне оскарження рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 березня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 06 липня 2021 року в справі № 199/8842/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення

Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 06 липня 2021 року в цивільній справі № 199/8842/20.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта