Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.09.2021 року у справі №362/316/21

Ухвала

14 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 362/316/21

провадження № 61-14973ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є.

В.,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - АТ
КБ "ПРИВАТБАНК") звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2010 року № б/н у розмірі 49 313,31 грн, з яких: 39 793,47 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9 519,84 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Васильківський міськрайонний суд Київської області заочним рішенням від 24 травня 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором від 23 березня 2010 року № б/н у розмірі 39 793,47 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Київський апеляційний суд постановою від 11 серпня 2021 року заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків залишив без змін.

01 вересня 2021 року АТ КБ "ПРИВАТБАНК" подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 49 313,31 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000
грн).

Тому справа є малозначною в силу вимог пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга містить посилання на те, що справа має виняткове значення для банку, оскільки одними з основних видів діяльності банку є кредитування фізичних та юридичних осіб, а також залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб. Невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором відносно своєчасності повернення наданих йому банком кредитних коштів, тягне за собою загрозу повернення банком залучених коштів вкладникам та ставить під загрозу репутацію банка, що перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує права та порушує його майнові інтереси.

Наведені заявником обставини не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Незгода заявника з оскаржуваними судовими рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Крім цього, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки викладені в оскаржуваних судових рішеннях висновки не узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, як на підставу касаційного оскарження судових рішень в цій справі, є виконанням вимог процесуального закону щодо змісту будь-якої касаційної скарги, а тому самі по собі не вказують на фундаментальність порушених у скарзі питань для формування єдиної правозастосовчої практики, та не свідчить про наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановив випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд також врахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявники не продемонстрували наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" ("Азюковська проти України") рішення від 09 жовтня 2018 року.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: А. Ю. Зайцев

С. Ю. Бурлаков

Є. В. Коротенко