Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.09.2021 року у справі №428/10113/20
Постанова КЦС ВП від 23.02.2022 року у справі №428/10113/20

Ухвала

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 428/10113/20

провадження № 61-14299ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.

Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування задоволено частково.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 у розмірі 14 222,56 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Луганського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 квітня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання права власності в порядку спадкування на недоотриману пенсію, стягнення недоотриманої пенсії за період з часу 01 березня 2016 року до 22 липня 2017 року скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 на недоотримані за життя пенсійні виплати за період часу з 01 березня 2016 року до 22 липня 2017 року у розмірі 63 593,66 грн.

Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з часу 01 березня 2016 року до 22 липня 2017 року у розмірі 63 593,66 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 22 липня 2021 року.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській областіпросить замінити відповідача у справі правонаступником - Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Щодо розгляду клопотання про заміну сторони правонаступником

Клопотання мотивоване тим, що Управління Пенсійного фонду України в м.

Сєвєродонецьку Луганської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком.

Переліком територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2020 року № 925, визначено, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, у тому числі, приєднується Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 22 червня 2021 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області припинено на підставі рішення про реорганізацію (запис від 22 червня 2021 року № 1003831120020002540).

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є правонаступником Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.

Ураховуючи наведене та те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області є правонаступником прав та обов'язків Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, його необхідно залучити до участі у справі як правонаступника останнього.

Щодо вирішення питання про відкриття касаційного провадження

Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини 4 статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, посилаючись на положення частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" та відсутність коштів на сплату судового збору, просить звільнити від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Зазначає, що забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені положеннями частини 1 статті 73 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де відсутні витрати на сплату судового збору.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Системним аналіз наведеної норми Закону дає підстави для висновку, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Юридична особа не позбавлена права звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору та суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату (вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).

Предметом даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тому підстави для розгляду питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору за подання касаційної скарги відсутні.

Ураховуючи наведене, заявнику потрібно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України

"Про судовий збір" від 08 липня 2011 року.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області оскаржує постанову Луганського апеляційного суду від 22 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 63 593,66 грн.

Згідно із частиною 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Отже, за вказану вимогу до сплати підлягала сума у розмірі 840,80 грн. оскільки 1% оспорюваної суми менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (63 593,66 грн * 1% = 635,94 грн).

Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 1 681,60 грн (840,80 грн * 200% = 1 681,60 грн).

Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м.

Києві/Печерс. р-н/~organization1~, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України "Про судовий збір". На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

Абзацом першим частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених Частинами 1 , 3 статті 411 ЦПК України; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 55, 185, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про заміну відповідача у справі правонаступником задовольнити.

Залучити до участі у справі правонаступника Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити.

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Луганського апеляційного суду від 22 липня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалипротягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець