Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.08.2021 року у справі №464/4155/19

УХВАЛА

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 464/4155/19

провадження № 61-12854ск21

Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.

Львова від 07 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦВГ Україна" про зобов'язання до вчинення дій, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв'язку

до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду

м. Львова від 07 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2020 року. Повний текст постанови апеляційного суду складено 19 березня 2020 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції задовольнити його вимоги за позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями

від 02 серпня 2021 року для розгляду справи визначено суддю-доповідача Бурлакова С. Ю.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку

на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина 2 статті 390 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 3 статті 390 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Вказану касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень, і ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення цього строку, з посиланням на введення на території України карантину з метою запобігання розповсюдження коронавірусної хвороби та не направленням йому постанови суду апеляційної інстанції.

Зазначені підстави на підтвердження поважності причин пропуску строку

на касаційне оскарження судових рішень суд не може визнати поважними,

з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку

на касаційне оскарження внаслідок обставин непереборної сили.

Враховуючи вимоги вказаної вище процесуальної норми права, заявнику слід надати до Верховного Суду докази, що підтверджують наявність виключних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень після спливу одного року з дня складення їх повного тексту, зокрема, як докази того, що заявник не був повідомлений про розгляд справи або те, що пропуск строку на касаційне оскарження стався внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Крім того слід зазначити, що 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих

на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року (далі - ~law32~).

18 червня 2020 року прийнято Закон України "Про внесення змін

до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України для запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - ~law33~).

Прикінцевими та перехідними положеннями ~law34~ передбачено,

що процесуальні строки, які були продовжені відповідно пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law35~.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки

(у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими Кодексами), мають право на продовження процесуальних строків на підставах, встановлених ~law36~.

~law37~ набрав чинності 17 липня 2020 року, а тому строки, які були автоматично продовженні згідно із ~law38~, продовжуються

до 06 серпня 2020 року.

Згідно пункту 3 розділу ХII "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими

у зв'язку з карантином.

Згідно з частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається

як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частиною 3 статті 12 ЦПК України.

Однак, заявником не надано доказів на підтвердження причин пропуску строку, які зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку із введеним карантином.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, в якій навести інші поважні підстави для поновлення цього строку, передбачені частиною 3 статті 394 ЦПК України, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень.

Разом з тим, заявник просить у прохальній частині касаційної скарги задовольнити вимоги за його позовом.

Відповідно до частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції

за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення

у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині;

5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду

у відповідній частині; 6) у передбачених частини 1 статті 409 ЦПК України випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених частини 1 статті 409 ЦПК України випадках скасувати свою постанову (повністю або частково)

і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити касаційну скаргу, прохальна частина якої повинна бути сформульована відповідно до положень статті 409 ЦПК України, із зазначенням судових рішень, які він просить скасувати, а також яке рішення просить ухвалити за результатами розгляду його касаційної скарги та направити на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги та копії скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі Пунктом 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Вказана касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону, оскільки заявник не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною 2 статті 389 ЦПК України,

що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно надати до суду нову редакцію касаційної скарги, відповідно до кількості учасників справи, в якій зазначити підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на яку (якій) подається касаційна скарга.

У порушення вимог пункту 3 частини 4 статті 392 ЦПК України

до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Натомість, в касаційній скарзі ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку з скрутним майновим становищем.

На підтвердження вказаних обставин заявник надав довідку Львівського міського центру зайнятості від 08 липня 2021 року № 2726, з якої вбачається,

що ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний в Львівському міському центрі зайнятості з 21 липня 2017 року. Його дохід з 21 липня 2021 року

до 30 червня 2021 року становить 6 440,25 грн (за 2020 рік доходу

не отримував).

Згідно з частиною 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, у порядку передбаченому законом, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний період.

Оскільки, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги на судові рішення, перевищує 5 % розміру річного доходу ОСОБА_1 за попередній календарний період, тому Верховний Суд приходить до висновку про задоволення заявленого клопотання та звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Частиною 3 статті 393 ЦПК України установлено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених Частиною 3 статті 393 ЦПК України, і особа, яка її подала,

не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Отже, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без руху з наданням йому можливості усунути вищевказані недоліки.

На підставі наведеного, керуючись статтями 185, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Сихівського районного суду м. Львова

від 07 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 19 березня 2020 року.

Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 07 листопада 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 19 березня 2020 року, та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 09 вересня 2021 року але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Якщо інші наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Бурлаков