Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 06.02.2020 року у справі №199/3899/19

Ухвала

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 199/3899/19

провадження № 61-1917ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровського від 01 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

про визнання недійсними дій банку щодо збільшення процентної ставки

за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - АТ "Банк Кредит Дніпро") про визнання недійсними дій банку щодо збільшення процентної ставки до 56,00% річних на прострочену заборгованість за кредитом,

що визначена розділом 9 кредитного договору № 2203952057401

від 29 березня 2017 року, укладеного між сторонами, за весь час його застосування.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 до АТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання недійсними дій банку щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором відмовлено.

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, в якій заявник просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровського від 01 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня

2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення її позову, посилаючись

на неправильне застосування судами норм матеріального права

та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі,

що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають

касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Для цілей ЦПК України малозначними справами визнаються справи,

у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму

для працездатних осіб (пункт 1 частини 6 статті 19 ЦПК України).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

У цій справі позивач заявила позовну вимогу про визнання недійсними

дій банку щодо збільшення процентної ставки за кредитним договором

на прострочену заборгованість в розмірі 56,00%, зазначаючи,

що при отриманні кредиту в сумі 137 935 грн, вона згідно графіку

до 28 березня 2020 року має повернути відповідачу 229 294,29 грн, тобто

на 91 359,29 грн більше.

Вимог щодо недійсності положень договору, якими встановлено процентну ставку в розмірі 56,00% на прострочену заборгованість, позивачем не заявлялось.

Отже, заявник фактично оспорює судові рішення щодо відмови

у задоволенні позову про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором до 56,00%, що призвело до виникнення у неї зобов'язань на суму 91 359,29 грн, тобто суму, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн х 100 = 210 200,00
грн).

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі І Загальних положеннях ЦПК України, то її дія поширюється й на стадію касаційного провадження.

Враховуючи складність справи, у задоволенні позову в якій відмовлено

у зв'язку із необґрунтованістю, ціну позову, суд касаційної інстанції вважає за можливе віднести цю справу до категорії малозначних.

Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин,

які передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу

на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровського від 01 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

про визнання недійсними дій банку щодо збільшення процентної ставки

за кредитним договором - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Синельников