Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.12.2018 року у справі №523/11457/17

Ухвала

Іменем України

29 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 523/11457/17

провадження № 61-47282ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., ЖуравельВ. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року у складі суддів: Драгомерецького М. М., Дрішлюка А. І., Громіка Р. Д., у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_4, як молодому спеціалісту у 1996 році було надано службове приміщення, а саме нежитлову будівлю загальною площею 69,5 кв. м у будинку АДРЕСА_1 для тимчасового проживання, як працівнику підприємства.

По даний час позивачка працює на підприємстві та безперешкодно користується приміщенням, здійснила капітальний ремонт, жодних заперечень зі сторони відповідача з приводу володіння цим приміщенням та сплати комунальних послуг за весь час проживання не було.

ОСОБА_4 просила на підставі статті 344 ЦК України визнати за нею право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю загальною площею 69,5 кв. м (згідно технічного паспорта від 26 грудня 2011 року, інвентарний №1830101000082) у будинку АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Суворовського районного суд м. Одеси від 06 вересня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю загальною площею 69,5 кв. м, 1946 року побудови (згідно технічного паспорта від 26 грудня 2011 року, інвентарний №1830101000082) у будинку АДРЕСА_1.

Рішення мотивовано тим, що наявні підстави для визнання за позивачем права власності на підставі статті 344 ЦК України. Позивач протягом 14 років безперешкодно користується нежитловим приміщенням, жодних вимог від власника приміщення до неї не заявлялось.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року заочне рішення Суворовського районного суд м. Одеси від 06 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено те, що вона добросовісно заволоділа чужим майном. Спірне приміщення було надано позивачу під житло як працівнику підприємства. Позивач з достовірністю та об'єктивно знала, що володіє чужою річчю, яка знаходиться на балансі регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", балансоутримувачем є дистанція колії станції Одеса-Сортувальна. Факт користування позивачем приміщенням з червня 2003 року, догляд та утримання вказаного приміщення, сплата за житлово-комунальні послуги, можливість зміни функціональності нежитлової будівлі й подальша експлуатація його як житлового, не мають правового значення та не є підставою для задоволення позову.

13 листопада 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року, у якій, посилаючись нанеправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та застосував норми ЦПК (у редакції, яка набула чинності з 15 грудня 2017 року), хоча рішення суду першої інстанції ухвалено до внесення змін.

Висновки апеляційного суду є неправильними, оскільки стаття 344 ЦК України передбачає добросовісне заволодіння саме чужим майном. ОСОБА_4 зазначає, що на підставі статті 344 ЦК України звернулася за захистом своїх інтересів до власника майна, тому висновки суду про те, що відповідачем її права не порушено є неправильними.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Тлумачення статті 344 ЦК України свідчить, що для набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю необхідні такі умови: річ, що опинилася у володінні особи, є об'єктивно чужою; володілець суб'єктивно вважає майно своїм; володілець майна має бути добросовісним; володіння здійснювалось протягом усього строку відкрито; володіння майном продовжувалось безперервно.

У постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 3-87гс15 зроблено висновок, що норми статті 334 ЦК України не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов'язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Встановивши, що відсутні підстави, передбачені статтею 344 ЦК України для набуття права власності за набувальною давністю, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженого судового рішення свідчить, що правильне застосовування судом апеляційної інстанцій норм права (статті 344 ЦК України) є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" про визнання права власності за набувальною давністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н.О. Антоненко

В.І. Журавель