Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №227/5141/18

УХВАЛА

28 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 227/5141/18

провадження № 61-15838ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргуОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Донецького апеляційного суду від 09 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати,

встановив:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, у якому, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, а саме оплату заробітної плати за період березень-липень 2017 року у сумі 16 581,08 грн та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 14
737,52 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 2 114,27 грн та зобов'язано відповідача утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 09 липня 2019 року рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 02 квітня 2019 року скасовано. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У серпні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, подана представником ОСОБА_2, на постанову Донецького апеляційного суду від 09 липня 2019 року, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому заявник зазначає, що справа є малозначною, але становить значний суспільний інтерес, а також стосуються питання права, яке має фундаментальне значення.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно із пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 16 581,08 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн*100=192 100 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Зазначена справа не підлягає обов'язковому розгляду за правилами загального позовного провадження, а ціна позову не перевищує визначений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Посилання заявника на те, що ця справа становить значний суспільний інтерес, а також стосуються питання права, яке має фундаментальне значення є безпідставними, оскільки заявником не наведено логічного обґрунтування такого твердження.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Донецького апеляційного суду від 09 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Журавель