Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.02.2021 року у справі №760/32937/19

УХВАЛА

Іменем України

01 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 760/32937/19

провадження № 61-2097ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду

м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 22 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина. Відповідачі є спадкоємцями першої черги, проте звертаючись із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса, приховали наявність інших спадкоємців першої черги, а саме ОСОБА_4.

Зазначала, що після припинення шлюбних відносин батьків у 1997 році, вона залишилася проживати з матір'ю. Після 2009 року ОСОБА_6 припинив брати учать у її вихованні, а також будь-які відносини.

Указувала, що про смерть батька дізналася від матері 26 жовтня 2019 року.

Ураховуючи вищевикладене, просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 строком у два місяці.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

10 лютого 2021 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду

м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 22 грудня 2020 року з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень.

Заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи те, що наведені підстави пропущення строку на касаційне оскарження є поважними, процесуальний строк підлягає поновленню.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

За змістом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини особисто.

Частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини 3 статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові

від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18,

від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Саме по собі неповідомлення нотаріусом спадкоємця за законом першої черги про відкриття спадкової справи після смерті спадкодавця не є безумовною підставою для висновку про поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Статтею 1270 ЦК України передбачені строки для подання заяви про прийняття спадщиниабо відмови від прийняття спадщини, яке залежить від волі спадкоємця за законом.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що відсутність інформації про смерть спадкодавця не є об'єктивною обставиною, яка відповідно до положень частини 3 статті 1272 ЦК України може бути підставою для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Інші доводи касаційної скарги щодо встановлених обставин справи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року та відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Керуючись частиною 1 , пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2, строк на касаційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, як законного представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська