Історія справи

Ухвала ККС ВП від 27.07.2021 року у справі №537/306/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року

м. Київ

справа № 537/306/20

провадження № 51-3577ск21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Булейко О. Л., Фоміна С. Б.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 вересня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2021 року, які постановлені в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170110001269, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук, зареєстрованого та проживаючого у тому ж місті (АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно), раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ст. 128, ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Суть питання

За вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 вересня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 125, ст. 128 КК України. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання за вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125 і ст. 128 КК України, за закінченням строків давності, встановлених ч. 1 ст. 125 і ст. 128 КК України. За ч. 1 ст. 122 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців і покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Крім того, цим же вироком постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 3 тис. 267 грн 18 коп. та моральну шкоду в розмірі 45 тис. грн., а на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 6 тис. грн.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 липня 2017 року близько 18 год 40 хв біля будинку №69 по вул. Республіканській в м.

Кременчук Полтавської області під час сварки на ґрунті неприязних відносин наніс в обличчя ОСОБА_2 не менше одного удару рукою, стиснутою в кулак, чим заподіяв останній тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалого розладу здоров'я у виді комплексної черепно-лицевої травми, а саме закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, відкритого перелому обох кісток носа, перелому носової перетинки, верхньої щелепи зліва на рівні крайових відділів носової вирізки зі зміщенням, рани спинки носа зліва.

Після чого, ОСОБА_2 не втрималась на ногах та впала на спину з висоти власного зросту, вдарившись при цьому тазом об асфальтове покриття і втратила свідомість.

Внаслідок падіння потерпіла отримала тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості у виді закритої травми тазу, а саме перелому лівої бокової маси крижі на рівні ІІІ-го куприкового хребця зі зміщенням по ширині та кутовим зміщенням.

Далі, ОСОБА_1 на ґрунті неприязних відносин наніс ОСОБА_3 не менше трьох ударів в обличчя правою рукою, стиснутою в кулак, чим заподіяв легке тілесне ушкодження у виді синця лобно-скроневої ділянки голови зліва, синця правої надбрівної ділянки обличчя, синця верхньої повіки правого ока.

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2021 року змінив вирок місцевого суду в частині відбування покарання. На підставі п. "В" ст. 1, ст. 15 Закону України "Про амністію у 2016 році" звільнив ОСОБА_1 від покарання, призначеного вищевказаним вироком. В іншій частині вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 залишив без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до потерпілих, засуджений звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального законодавства та допущене судами, на його думку, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вказані судові рішення в частині стягнення моральної шкоди.

Суть доводів касаційної скарги засудженого зводиться до його незгоди щодо розмірів моральної шкоди, стягнутої з нього на користь потерпілих. Вважає, що суд дійшов таких висновків без урахування його майнового стану, професійної діяльності та наявності на утриманні малолітньої дитини. Крім того, зазначає про те, що він сам є потерпілим від спричинених тілесних ушкоджень, які йому нанесла ОСОБА_2.

Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

За ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими ч. 5 ст. 128 КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, ч. 5 ст. 128 КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129, абз. 7 п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.

Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, потерпілими заявлено цивільні позови про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 45 тис. грн., а на користь ОСОБА_3 - в розмірі 10 тис. грн.

Розглядаючи вимоги цивільних позовів у цій частині, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заподіяння ОСОБА_1 моральних страждань потерпілим, враховуючи стан їх здоров'я, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, витрачений ними час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану життя.

Разом з тим, виходячи із принципів розумності та справедливості місцевий суд дійшов висновку, що заявлена потерпілим ОСОБА_3 сума моральної шкоди є завищеною і обґрунтовано зменшив її до 6 тис. грн.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру та обсягу моральних страждань потерпілих, встановлених судом при дослідженні всіх обставин справи.

З таким висновком місцевого суду погодився й апеляційний суд, зазначивши, що діями обвинуваченого ОСОБА_1 спричинена потерпілим моральна шкода, яка проявилась у довготривалому лікуванні та болісних відчуттях потерпілих через тривалий час після нанесення тілесних ушкоджень. Також апеляційний суд вказав про те, що, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, місцевий суд враховував майновий стан обвинуваченого.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд вважає, що висновки судів попередніх інстанцій щодо визначення розміру стягнутої суми моральної шкоди на користь потерпілих, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а тому з урахуванням конкретних обставин справи, Верховний Суд не вбачає підстав вважати суму, яка підлягає відшкодуванню необґрунтовано завищеною.

Посилання засудженого про те, що він працює слюсарем, має на утриманні малолітню дитину, а також є потерпілим в іншому кримінальному проваджені, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань від 18 липня 2017 року за ч. 1 ст. 125 КК України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 були спричинені йому тілесні ушкодження, є явно недостатнім аргументом для того, щоб вважати, що суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях допустили істотне порушення вимог процесуального закону при вирішенні у справі цивільних позовів, в частині стягнення моральної шкоди.

З огляду на викладене, переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду, обґрунтованість їх висновків з питань правильності вирішення цивільного позову потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засуджений у касаційній скарзі не навів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Таким чином, оскільки з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає, Верховний Суд на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

На цих підставах Верховний Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 вересня 2020 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 13 травня 2021 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

М. В. Мазур О. Л. Булейко С. Б. Фомін