Історія справи

Ухвала ККС ВП від 12.09.2019 року у справі №766/12966/16

Ухвала

Іменем України

21 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 766/12966/16

провадження № 51-4139ск19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Луганського Ю. М.,

суддів: Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Гагуліної О. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від

15 липня 2019 року,

встановив:

Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Розглянуто цивільні позови потерпілих та вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Гагуліної О. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2017 року.

У касаційній скарзі захисник Гагуліна О. М. посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить скасувати ухвалу апеляційного суду через безпідставну відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що засуджений ОСОБА_1 не отримував копію вироку суду першої інстанції, доводи сторони захисту, щодо обставин пропуску засудженим строку на апеляційне оскарження судом перевірені поверхнево.

Перевіривши доводи касаційної скарги та вивчивши копію оскаржуваного судового рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника Гагуліної О. М. слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданого до неї судового рішення та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як слідує з копії ухвали апеляційного суду, захисник Гагуліна О. М. звернулась в інтересах ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 30 червня 2017 року, в якій заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Дане клопотання мотивовано тим, що договір про надання правової допомоги із засудженим було укладено 18 червня 2019 року, а ОСОБА_1 не міг самостійно вказати на допущені порушення та належним чином оформити апеляційні скарги, які подані ним особисто, що стало підставою для їх повернення.

Відповідно до ст. 395 КПК України апеляційна скарга на вирок суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження і якщо особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Як убачається з оскаржуваної ухвали, засуджений ОСОБА_1 був присутній у судовому засіданні під час проголошення вироку, під вартою не перебував, тому апеляційний суд вірно дійшов висновку, що строк апеляційного оскарження починає перебіг з моменту проголошення вироку.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

З системного аналізу кримінального процесуального закону слідує, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Апеляційним судом встановлено, що матеріали провадження не містять жодних об'єктивних даних про наявність перешкод у оскарженні вироку особисто

ОСОБА_1, який до 05 вересня 2017 року під вартою не перебував, або ж через адвоката Люціуса С. О., який захищав засудженого у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що адвокат є самостійним учасником кримінального провадження, який у разі порушення перед судом клопотання про поновлення вказаного строку має доводити поважність пропуску ним вказаного строку - у даному випадку адвокат Гагуліна О. М. повинна була довести поважність причин пропуску цього строку саме нею, а не засудженим

ОСОБА_1.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що за наявності у

ОСОБА_1 перешкод у поданні у визначений законом строк апеляційної скарги, саме останній має право подати клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження і доводити поважність причин пропуску цього строку.

Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, щоапеляційний суд правильно відмовив в поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки укладення договору із адвокатом поза межами строку на апеляційне оскарження вироку, не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційний розгляд проведений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Усі наведені доводи щодо причин пропуску строку захисником, які аналогічні доводам касаційної скарги, належним чином перевірені, на них надані змістовні відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам

ст. 419 КПК України.

Щодо твердження захисника Гагуліної О. М. про порушення апеляційним судом права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, внаслідок відмови у задоволенні її клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає, що воно не ґрунтується на законі з огляду на таке.

Так, в постанові Верховного Суду України від 03 березня 2016 року № 5-347кс15, суд зазначив, що "забезпечення права на оскарження" є більш широким поняттям, ніж поняття "право", яке використовується в главі 31 "Провадження в суді апеляційної інстанції, оскільки воно передбачає, крім самого "права", ще й гарантований державою механізм його реалізації.

Окрім того, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком установленої законом заборони на таке оскарження.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на справедливий суд передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не встановлює вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.

Таким чином, відмова захиснику у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції, не є обмеженням доступу до правосуддя засудженого.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що у відкритті провадження за касаційною скаргою захисника Гагуліної О. М. слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Гагуліної О. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 15 липня 2019 року.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Ю. М. Луганський М. І. Ковтунович С. Б. Фомін