Історія справи

Ухвала ККС ВП від 21.11.2019 року у справі №541/2676/18

Ухвала

іменем України

18 листопада 2019року

м. Київ

справа № 541/2676/18

провадження № 51-5062 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Бущенка А. П., Григор'євої І. В.,

розглянув касаційну скаргу захисника Акрітова Кіріака Костянтиновича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 22 березня 2019 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 липня 2019 року.

Короткий зміст оскаржених вироку, ухвали та встановлені обставини

За вироком Котелевського районного суду Полтавської області від 22 березня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 08 липня

2019 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання: за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК) - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 115 КК - у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Як установив суд, наприкінці серпня 2018 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_1, перебуваючи в АДРЕСА_1 будинку по АДРЕСА_2 виявив дикоростучі рослини коноплі, зірвав дві гілки та переніс їх у приміщення вказаного будинку, де став зберігати без мети збуту. 12 вересня

2018 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб канабіс, загальною масою

90,385 г.

Крім того, у ніч з 11 на 12 вересня 2018 року, ОСОБА_1 за місцем свого проживання

в будинку АДРЕСА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із співмешканкою ОСОБА_2 умисно наніс останній численні удари кистями рук стислими в кулак, металевою кочергою та обухом сокири по голові, тулубу та кінцівкам, від яких вона померла на місці.

Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок тупої травми голови, що призвело до виникнення крововиливів у м'які тканини голови, м'яку мозкову оболонку та ускладнилось набряком речовини головного мозку.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить змінити постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення, перекваліфікувати його дії із ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК і призначити йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді штрафу в розмірі 850 грн; за ч. 2 ст. 121 КК - у виді позбавлення волі на строк 7 років, на підставі ч. 1

ст. 70 КК призначити засудженому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що характер тілесних ушкоджень завданих потерпілій не свідчить про наявність умислу на її вбивство, а лише доводить факт побиття потерпілої, що, на думку захисника, є підставою для перекваліфікації дій винного на ч. 2 ст. 121 КК.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину та юридично-правова оцінка діяння за ч. 1 ст. 309 КК у касаційній скарзі не оспорюються.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, було зроблено з додержанням положень ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 23 КПК , які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 23 КПК .

Так, згідно з вироком, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вбивстві ОСОБА_2, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині на підставі показань самого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, даних протоколу огляду трупа, висновку судово-медичної експертизи, а також інших досліджених письмових доказів, зміст яких детально відображено у вироку. При цьому, вмотивовуючи своє рішення щодо наявності умислу у винного саме на вчинення вбивства потерпілої суд обґрунтовано послався на те, ОСОБА_1 умисно наніс потерпілій не менше 114 ударів сокирою та металевою кочергою, які застосовувались неодноразово, стискав шию потерпілої, внаслідок чого стався перелом лівого рогу під'язикової кістки. Зважаючи на кількість заподіяних потерпілій ударів та те, що вони були нанесені у життєво важливі органи, суд дійшов обґрунтованого висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.

При виборі засудженому заходу примусу місцевий суд дотримався вимог статей 50, 65 КК. Зокрема, разом із ступенем тяжкості вчиненого злочину суд урахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, те, що засуджений вчинив особливо тяжкий злочин, за місцем проживання характеризується негативно, раніше не судимий, наявність обставини, що обтяжує покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також думку потерпілого, який просив суворо покарати винного. Також судом враховано обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, на підставі чого призначено покарання у виді позбавлення волі не в максимальних межах, передбачених ч. 1 ст. 115 КК.

Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і таким, що є недостатнім для досягнення його мети, немає.

Апеляційний суд, як убачається з ухвали від 08 липня 2019 року, ретельно перевірив доводи засудженого та його захисника, наведені в їхніх апеляційних скаргах, які за своїм змістом у частині перекваліфікації дій засудженого із ч. 1 ст. 115 КК на ч. 2 ст. 121 КК

є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, надав на них вичерпні відповіді

та обґрунтовано залишив ці скарги без задоволення, належним чином мотивувавши свій висновок. Вважати рішення суду апеляційної інстанції таким, що суперечить нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, немає підстав.

У касаційній скарзі не міститься переконливих і достатніх аргументів щодо істотного порушення норм процесуального та матеріального права при здійсненні судового й апеляційного провадження, а тому немає необхідності в перевірці матеріалів справи.

Ураховуючи викладене, касаційна скарга захисника Акрітова К. К. задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Акрітова Кіріака Костянтиновича в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 22 березня 2019 року

та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 липня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет А. П. Бущенко І. В. Григор'єва