Історія справи

Ухвала ККС ВП від 05.12.2019 року у справі №596/684/18
Ухвала ККС ВП від 05.12.2019 року у справі №596/684/18

Ухвала

Іменем України

4 грудня 2019 року

м. Київ

Провадження № 51-5987 ск 19

Верховний суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:

головуючого - Кравченка С. І.,

суддів: Ємця О. П., Остапука В. І.,

розглянув касаційну скаргу захисника Корфа П. К. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року,

встановив:

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2004 року, яким його засуджено за п.п. 4, 10 ч. 2 ст. 115, ч.ч. 2, 4 ст. 152, ч. 1 ст. 153 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до довічного позбавлення волі.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року вищевказану ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник Корф П. К. в інтересах засудженого ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду та допущені, на його думку, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвали місцевого і апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник указує на те, що місцевий суд не дав належної оцінки доводам заяви засудженого про наявність нововиявлених обставин, які, на його думку, на час розгляду кримінального провадження не були відомі суду та вплинули на законність та обґрунтованість постановлених судових рішень.

Зокрема, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд вироку за нововиявленими обставинами суди не надали належної правової оцінки тому факту, що судді Апеляційного суду Тернопільської області Римар Т. М. та Демченко О. В., які в складі суду ухвалили обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1, не складали присяги відповідно до норм законодавства, які визначали організацію судової влади і здійснення правосуддя в Україні. Крім того, вважає, що місцевий суд необґрунтовано та безпідставно відмовив у клопотанні ОСОБА_1 про виклик і допит в судовому засіданні свідків.

Перевіривши доводи касаційної скарги та надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.

Згідно вимог ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами, якими визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду.

Як убачається із долучених до касаційної скарги копій судових рішень, заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2004 року залишено без задоволення, оскільки суду не надано жодних належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність нововиявлених обставин, зокрема, тих, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухвалені судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути.

Перевіривши обставини, зазначені у заяві засудженого, місцевий суд дійшов висновку, що його заява не підлягає задоволенню, оскільки нововиявлених обставин, передбачених ст. 459 КПК України, у заяві не наведено. При цьому місцевий суд навів достатні мотиви на обґрунтування прийнятого рішення про залишення заяви без задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий суд серед іншого, вірно зазначив, що для визнання обставини нововиявленою необхідна наявність двох умов: це обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. За змістом наведених вище норм процесуального закону роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення.

Однак, суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин, в тому числі шляхом переоцінки вже досліджених доказів, лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.

Статтею 10 Закону України "Про статус суддів" від 15 лютого 1992 року, який набрав чинності з 10.02.1993 року (що діяв на момент обрання суддів Римар Т. М. та Демченко О. В. на посаду судді), передбачено, що вперше обраний суддя в урочистій обстановці приймає присягу. Вказаною нормою не передбачено повторної присяги суддів, які її прийняли до прийняття Статтею 10 Закону України "Про статус суддів" від 15 лютого 1992 року. Відповідно до п. 12 Перехідних положень Конституції України від 28 червня 1996 року судді всіх судів в Україні, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.

На дату ухвалення вироку судді Римар Т. М. та Демченко О. В. є такими, що прийняли присягу, тому вирок ухвалено законним складом суду, а доводи засудженого, з посиланням на них, як на нововиявлені обставини, є безпідставними.

Крім того, місцевий суд правильно зазначив, що обставини, на які посилається засуджений в своїй заяві про перегляд вироку, не є нововиявленими. Фактично викладені в заяві доводи зводяться до незгоди з вироком суду та до переоцінки доказів, які вже досліджувались судом при винесенні вироку, що не є підставою для перегляду вироку за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене місцевий суд, дослідивши матеріали провадження, дав цим доводам належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що нововиявлених обставин, передбачених ст. 459 КПК України, у заяві не наведено.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу в апеляційному порядку, належним чином перевірив доводи апеляції засудженого та його захисника, надав на них вмотивовані відповіді.

Також, апеляційний суд зазначив, що викладені у заяві про перегляд вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 13 травня 2004 року за нововиявленими обставинами доводи, є аналогічними тим, які вже були предметом розгляду Гусятинського районного суду Тернопільської області та ухвалою від 25 травня 2016 року були залишені без задоволення. Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 6 липня 2016 року вищевказана ухвала за наслідками апеляційного розгляду залишена без зміни.

Крім того, доводи щодо надання свідками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 завідомо неправдивих свідчень про причетність його до злочину, були предметом перевірки апеляційного суду, та не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд зазначив, що будь-яких даних, встановлених у процесуальний спосіб, які б свідчили про неправдивість показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в матеріалах провадження немає та засудженим ОСОБА_1 до заяви про перегляд вироку суду щодо нього за нововиявленими обставинами не додано.

Будь-яких інших нововиявлених обставин, які не були та не могли бути відомі засудженому на момент розгляду справи та постановлення вироку, і про які б вказував сам засуджений, не встановлено.

Викладені в ухвалі апеляційного суду мотиви залишення без задоволення апеляційної скарги є обґрунтованими, вважати ці висновки неправильними чи сумнівними підстави відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника Корфа П. К. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Кременецького районного суду Тернопільської області від 22 травня 2019 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 28 серпня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. І. Кравченко О. П. Ємець В. І. Остапук