Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.11.2020 року у справі №922/1512/20

УХВАЛА

24 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1512/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях

на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі

за позовом Приватного підприємства "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України,

про надання згоди на проведення невід'ємних поліпшень

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У травні 2020 року Приватне підприємство "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина" (далі - ПП "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - РВ ФДМ України по Харківській, Донецькій та Луганській областях), в якій просило визнати такою, що є наданою згоду ПП "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина" на проведення невід'ємних поліпшень державного майна, орендованого по договору оренди від
13.09.2019 № 0050Х/2019 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, яке належить до державної власності, а саме: нежитлових приміщень, розташованих у шестиповерховій будівлі, загальною площею 825,6 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 1, та перебуває на балансі Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень", зокрема: кімнат № 16,17,18,19,20,21 у підвалі загальною площею 71,8 кв. м; кімнат № 2,3,4,5,18,19,20,21 22,23,45,46,47,48,49, частини кімнати № 6 площею 7,5 кв. м, першого поверху загальною площею 259,0 кв. м; кімнат № 3,4,6,7,8,10,11,12,16 третього поверху загальною площею 145,6 кв. м; кімнат № 3,5,6,7,8,9,10,11,12,17,18,19,20,21,26,27,28 четвертого поверху загальною площею 349,2 кв. м.

В обґрунтування позовних вимог ПП "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина" посилалося на те, що підприємство звернулося до РВ ФДМ України по Харківській, Донецькій та Луганській областях з листом від 11.03.2020 № 11/03/20, в якому на підставі пункту 4.4 договору оренди від 13.09.2019 № 0050Х/2019 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, яке належить до державної власності, та відповідно до Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від
25.05.2018 № 686, просило надати дозвіл на проведення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна - нежитлових приміщень: кімнат № 16,17,18,19,20,21 у підвалі загальною площею 71,8 кв. м; кімнат № 2,3,4,5,18,19,20,21 22,23,45,46,47,48,49, частини кімнати № 6 площею 7,5 кв. м, першого поверху загальною площею 259,0 кв. м; кімнат № 3,4,6,7,8,10,11,12,16 третього поверху загальною площею 145,6 кв. м; кімнат № 3,5,6,7,8,9,10,11,12,17,18,19,20,21,26,27,28 четвертого поверху загальною площею 349,2 кв. м., розташованих у шестиповерховій будівлі, загальною площею 825,6 кв. м, за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд.
1. Однак орендодавець листом від
26.03.2020 № 18-03-02-03246 відмовив у наданні згоди на проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна, з посиланням на положення частини 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від
03.10.2019 (який набрав чинності 27.12.2019 та був введений в дію 01.02.2020) у зв'язку з тим, що вказане майно передане в оренду на підставі договору оренди від 13.09.2019 № 0050Х/2019 без проведення конкурсу. Позивач зазначає, що договір оренди від 13.09.2019 № 0050Х/2019 укладено до набрання чинності ~law22~ від 03.10.2019, укладаючи зазначений договір сторони керувалися Законом України "Про оренду державного та комунального майна" № 22697-XII від 10.04.1992 (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору), яким не передбачено обмежень та заборон щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендарями, що уклали договори оренди без проведення аукціону або конкурсу.

У процесі розгляду справи ухвалою Господарського суду Харківської області від
09.06.2020 у справі № 922/1512/20 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 у справі № 922/1512/20 (суддя Сальнікова Г. І.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду (Пелипенко Н. М. - головуючий, судді Барбашова С. В., Істоміна О. А.) позов задоволено повністю; визнано такою, що є наданою згоду ПП "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина" на проведення невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень: кімнат № 16,17,18,19,20,21 у підвалі загальною площею 71,8 кв. м; кімнат № 2,3,4,5,18,19,20,21 22,23,45,46,47,48,49, частину кімнати № 6 площею 7,5 кв. м першого поверху загальною площею 259,0 кв. м; кімнат № 3,4,6,7,8,10,11,12,16 третього поверху загальною площею 145,6 кв. м; кімнат № 3,5,6,7,8,9,10,11,12,17,18,19,20,21,26,27,28 четвертого поверху загальною площею 349,2 кв. м, розташованих у шестиповерховій будівлі за адресою: м. Харків, вул. Сумська, буд. 1, загальною площею 825,6 кв. м, що перебуває на балансі Державної установи "Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень", яке було орендоване за договором оренди від 13.09.2019 № 0050Х/2019 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, укладеного між РВ ФДМ України по Харківській, Донецькій та Луганській областях та ПП "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина".

Судові рішення арґументовано тим, що позивач за своєю статутною діяльністю є підприємством у сфері культури і мистецтва, тому нерухоме державне майно було передано позивачеві в оренду без проведення конкурсу в силу положень пункту 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від
10.04.1992 № 2269-XII (у редакції, чинній на час укладення договору оренди).

пункту 4 статті 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачались обмеження та заборони щодо здійснення невід'ємних поліпшень орендарями, що уклали договори оренди без проведення конкурсу. Відповідач безпідставно відмовив позивачу в наданні згоди на здійснення невід'ємних поліпшень, посилаючись на частину 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019, оскільки договір оренди від 13.09.2019 № 0050Х/2019 було укладено до набрання чинності частину 6 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, право орендаря на здійснення невід'ємних поліпшень визначено умовами зазначеного договору.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від
01.07.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від
15.09.2020 у справі № 922/1512/20, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник наголошує на відсутності висновку з приводу можливості/неможливості застосування до спірних правовідносин, зокрема у разі передання в оренду державного майна без проведення аукціону або конкурсу за Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII, який втратив чинність 01.02.2020, положень частини 6 статті 21 актуального Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, згідно якого обов'язковою підставою для прийняття рішення про відмову у погодженні клопотання орендаря про здійсненне невід'ємних поліпшень є отримання орендарем майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу (як у спірних правовідносинах).

Позиція інших учасників справи.

Від ПП "Культурний центр народної творчості "Слобожанщина" до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить відмовити у її задоволенні та залишити рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції без змін.

Фонд державного майна України у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольни, рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2020, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 922/1512/20 та призначити розгляд справи у судовому засіданні на 10 грудня 2020 року о 10:20 у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, зал судових засідань № 332.

Водночас, у зв'язку з перебуванням головуючого судді - Волковицької Н. О. на лікарняному, розгляд касаційної скарги, призначений на 10.12.2020 не відбувся, про що було повідомлено сторін у цій справі. Крім цього, сторонам у цій справі було повідомлено про те, що про дату та час розгляду справ їх буде повідомлено додатково.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження, виходячи з такого.

Згідно із пунктом 8 частини 1 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Положеннями частини 5 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень статті 12 ГПК України, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

Як вбачається із змісту ухвали Господарського суду Харківської області від
20.05.2020 про відкриття провадження у справі № 922/1512/20, суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження з огляду на визнання судом цієї справи малозначною.

За загальним правилом судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, а тому відмова Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою є очевидною та передбачуваною процесуальною дією, яка мала бути вчинена Судом.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

При цьому касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

У частині 4 статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

За змістом стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали ЄСПЛ чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin
v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27,20.05.2010 дійшов висновку про те, що право на

суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є

абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням,

зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Також, ЄСПЛ в ухвалі у справі "Азюковська проти України" (Azyukovskav. Ukraine), заява № 26293/18, §§ 25,26,09.10.2018 зазначив, що застосування критерію малозначності було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Ураховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Статтею 296 ГПК України визначені підстави для закриття касаційного провадження.

Втім, хоча стаття 296 ГПК України не містить такої підстави для закриття касаційного провадження, як помилково відкрите, однак у цьому разі процесуально вірними будуть дії суду щодо закриття касаційного провадження.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях на рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 у справі № 922/1512/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ