Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.08.2020 року у справі №908/2651/19

УХВАЛА

02 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2651/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю. Б.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 червня 2020 року (головуючий - Чус О. В., судді - Кощеєв І. М., Подобєд І. М. ) і рішення Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року (суддя Левкут В. В. ) у справі

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК"

про стягнення 9 047 947,41 грн,

(у судовому засіданні взяли участь представники: Позивача - Бєлєвцова О. С., Відповідача - Бобров Р. В. )

ВСТАНОВИВ:

Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі також "Позивач", АТ "Укргазвидобування") до Господарського суду Запорізької області було заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (далі також "Відповідач ", ТОВ "МІК") 9 047 947,41 грн, які складаються з 4 094 506,12 грн пені та 4 953 441,29 грн штрафу, нарахованих за несвоєчасну поставку товару за договором № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018.

В обґрунтування вимог Позивач посилався на те, що на виконання укладеного сторонами договору поставки № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 Відповідачем поставлено товар на загальну суму 95 039 472 грн, але із порушенням встановленого договором строку, а тому за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо термінів поставки Позивач, відповідно п. 7.9 договору просив стягнути з Відповідача вказані вище суми пені та штрафу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "МІК" на користь АТ "Укргазвидобування" 81 890,12 грн пені, 99 068,83 грн штрафу та судовий збір.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Господарські суди, встановивши, що Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару на загальну вартість 95 039 472 грн за договором № УГВ11748/30-18 від
12.12.2018 виконав несвоєчасно, проаналізувавши відповідні норми ЦК України та ГК України, а також умови договору, дійшли висновку що Позивачем правомірно нараховані Відповідачу, відповідно до умов п. 7.9 договору, 4 094 506,12 грн пені, що складає 0,1% від вартості непоставленого товару за період прострочення виконання зобов'язання з 12.03.2019 по 07.06.2019 та 4 953 441,29 грн штрафу, що складає 7% від вартості непоставленого в строк товару за прострочення поставки понад 30 днів. Проте, врахувавши усі обставини даного спору та клопотання Відповідача про зменшення пені та штрафу, стягнули з останнього тільки 81 890,12 грн пені та 99 068,83 грн штрафу.

Не погодившись із прийнятими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і прийняти у цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "МІК" на користь АТ "Укргазвидобування" 4 012 616 грн пені та 4 854 374,46 грн штрафу. В решті судові рішення просить залишити без змін.

Підставами для часткового скасування судових рішень скаржник зазначає застосування судами положень ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України без врахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19, від 13.06.2019 у справі № 917/562/18, від 17.05.2018 у справі № 910/6064/16, від
16.10.2018 у справі № 910/22964/17; неврахування висновку щодо застосування ст.ст. 42, 44 ГК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

Крім цього, скаржник вважає, що судові рішення були прийняті з урахуванням доводів лише Відповідача, чим порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Посилається також на неправильне застосування судами ст.ст. 6, 19, 174, 179, 180, 181, 193 ГК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 6, 204, 550, 551, 624, 627, 629 ЦК України. Зазначає Позивач і про безпідставне врахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 08.03.2020 у справі № 902/471/18 та інші.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач зазначає, що доводи цієї скарги повністю повторюють доводи касаційної скарги Позивача у справі № 908/2704/19 (між тими ж сторонами з тих же підстав). Розглядаючи доводи АТ "Укргазвидобування" у справі № 908/2704/19 Верховний Суд вже дійшов висновку про неподібність правовідносин у справах на які посилається заявник і закрив касаційне провадження з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Крім цього, ТОВ "МІК" також зазначає, що чинним законодавством не врегульовано розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно положень ст. 86 ГПК України, тобто за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у матеріалах справи доказів. З огляду на всі фактичні обставини даної справи суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, правомірно зменшив розмір штрафних санкцій. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін з наведених у відзиві підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 у справі № 925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від
13.09.2017 року у справі № 923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Верховний Суд, проаналізувавши судові рішення, висновки в яких, на думку скаржника, не були враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, встановив таке.

Зменшуючи розмір пені та штрафу за несвоєчасне виконання Відповідачем зобов'язання за договором поставки № УГВ11748/30-18 від 12.12.2018 у справі № 908/2651/19, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання, а не бути непомірним тягарем і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення ч. 3 ст. 551 ЦК України дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У цій справі за встановлених судами обставин: (1) зобов'язання по поставці товару за договором Відповідачем виконано в повному обсязі, при цьому, оплата за товар, по якому мало місце прострочення, надійшла вже після поставки товару, а отже, на момент поставки товару ніякої передоплати за це Відповідач не отримував; (2) Позивачем не доведено наявність збитків або шкоди у зв'язку з порушенням строків поставки Відповідачем. Товар поставлявся частинами, та більша частина товару була поставлена партіями з незначним простроченням 16,26,43,46,56 днів (116 комплектів з 134), і тільки залишок товару (всього 18 комплектів з 134) допоставлений дома партіями із запізненням на 76 і 86 днів відповідно; (3) виконання Відповідачем зобов'язань за договором було забезпечене банківською гарантією в розмірі 5 399 970 грн, яка оплачена останнім на користь Позивача; (4) згідно з наданим Відповідачем балансом підприємства на 31.12.2018 за період з 01.01.2018 по 01.01.2019 останнє мало збиток у показниках фінансової звітності (рядок 1420 Балансу) - на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397 977 тис. грн, а на кінець звітного періоду цей показник склав 397 278 тис. грн. Аналогічні показники містяться у звітності ТОВ "МІК" за період з 01.01.2019 по 30.06.2019. Так, за даними рядку 1420 Балансу на 30.06.2019 на початок звітного періоду нерозподілений прибуток (непокритий збиток) склав 397 278 тис. грн, а на кінець звітного періоду цей показник склав 369 619 тис. грн. Тобто різниця між цими показниками свідчить про збільшення збитку, який відображено у рядку 2565 Звіту про фінансові результати за 1 півріччя, та складає 359 тис. грн; (5) Відповідач виконує значний обсяг замовлень для державних потреб та співпрацює з Міністерством оборони України, Національною поліцією України та Національною гвардією України і продукція, що постачається товариством, спрямована на забезпечення військ у т. ч., що знаходяться у зоні проведення ООС (АТО) на сході України, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зменшив розмір пені до 81
890,12 грн, а штрафу до 99 068,83 грн.

Водночас, у постанові від 16.10.2018 суд касаційної інстанції, залишаючи в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 у справі № 910/22964/17, вказав, що судом апеляційної інстанції належним чином перевірено та надано оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі наведених норм, не надано доказів звернення до позивача про внесення змін до договору та зменшення розміру штрафних санкцій, а заявлена сума штрафних санкцій з огляду на загальну вартість укладеного договору та суму невиконаного зобов'язання не може бути розцінена судом як надмірно велика перед розміром збитків.

У постанові від 20.02.2020 у справі № 910/7970/19 залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд, пославшись на приписи статей 73, 74, 86 ГПК України зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для зменшення спірних сум штрафних санкцій за клопотанням відповідача. При цьому суди надали оцінку аргументам відповідача, наведеним ним на підтвердження підстав для зменшення штрафних санкцій, зазначивши у мотивувальній частині відповідні мотиви їх відхилення. Погодившись з висновками судів в частині необґрунтованості доводів відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, касаційний суд, водночас, не прийняв відповідних аргументів відповідача і у касаційній скарзі, вказавши, що вони не спростовують обставин, установлених судами, та їх висновків, яким уже було надано оцінку судами; ці аргументи стосуються переоцінки доказів та обставин, установлених судами, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

У справі № 917/562/18 Верховний Суд, скасовуючи постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 та залишаючи в силі рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2018, яким позов АТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" до ТОВ "Торговий Дім АвтоКрАЗ" про стягнення 1 180 297,97 грн пені та штрафу за договором поставки автокрану КС-55713-01 на шасі КрАЗ - 65053-05 від 03.04.2017 задоволено, зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню, оскільки клопотання не обґрунтоване будь-якими доказами, відповідач не довів, що розмір стягуваної неустойки є надмірно великим в порівнянні зі збитками кредитора, що розмір неустойки може дійсно суттєво вплинути на майновий стан відповідача.

У справі ж № 910/6046/16 за позовом 7 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" за участю прокуратури Київської області про стягнення 17 097 161,40 грн за договору № 54 від 02.12.2015, Верховний Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій. Вказав, що суд апеляційної інстанції повно перевірив та надав оцінку усім доводам відповідача щодо наявності обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, за наслідком чого дійшов обґрунтованого висновку про те, що останнім не надано сертифікату Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання у цьому випадку стверджуваних відповідачем форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а інші доводи висновків про відсутність підстав для задоволення клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не спростовують та відхилені як необґрунтовані.

Отже, у справах № 910/22964/17, № 910/7970/19, № 917/562/18, № 910/6046/16, на відміну від справи № 908/2651/19, було відмовлено у зменшенні пені та штрафу за умови встановлення судами відсутності обставин для її зменшення.

Зменшення розміру пені та штрафу є правом суду і було ним реалізоване у справі № 908/2651/19 за наслідками оцінки обставин справи, які не є подібними з встановленими обставинами у справах № 910/22964/17, № 910/7970/19, № 917/562/18, № 910/6046/16,.

Безпідставним є посилання Позивача і на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Зокрема, у справі № 910/15484/17 за позовом ПрАТ "Ерлан" до Національного банку України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" про розірвання договору, Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018, дійшла висновку про відсутність умов для розірвання спірних договорів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України за встановлених судами попередніх інстанцій обставин. Також вказала, що посилаючись на наявність підстав розірвання іпотечного договору з огляду на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, позивач об'єднав у позові вимоги, які заявляються за різних підстав, не навівши при цьому обставин, які б підтверджували істотне порушення іпотечного договору другою стороною - НБУ.

Отже, правовідносини у справі № 910/15484/17, на яку посилається скаржник та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укргазвидобування" на рішення Господарського суду Запорізької області від 11.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2020 у справі за № 908/2651/19.

Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами ст.ст. 6, 19, 174, 179, 180, 181, 193 ГК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст. 233 ГК України, ст.ст. 6, 204, 550, 551, 624, 627, 629 ЦК України, то необхідно зазначити, що касаційна скарга переглядалась саме з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Посилання ж скаржника на помилкове (на його думку) врахування апеляційним судом висновків у відповідних справах, що переглядалися Верховним Судом, колегією суддів не приймаються, адже такі посилання також не охоплюються дією вказаного пункту ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо зазначення Позивачем п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України, як підстави касаційного оскарження судових рішень у даній справі, то необхідно зазначити, що п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 287 ГПК України не визначають підстав касаційного оскарження судових рішень, а встановлюють перелік ухвал суду першої інстанції і суду апеляційної інстанції, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу.

Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 234, 235, пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 червня 2020 року і рішення Господарського суду Запорізької області від 11 грудня 2019 року у справі № 908/2651/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Суховий В. Г.